Передумови та періоди становлення валютного ринку України

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лю­того 1993 р. № 15-93 усі надходження на користь резидентів у іно­земній валюті піддягають обов'язковому продажу через уповноваже­ні банки на міжбанківському ринку України протягом п'яти банків­ських днів з моменту зарахування таких надходжень на кореспон­дентські рахунки уповноважених банків. Крім того, з самого почат­ку дії цього нормативного акту було запроваджено тимчасовий поря­док використання надходжень в іноземній валюті, який визначено за Декретом Кабінету Міністрів України «Про тимчасовий порядок ви­користання надходжень в іноземній валюті» також від 19.02.1993 р. № 16-93.

Зазначений порядок було введено з метою створення необхідних умов для запровадження внутрішньої конвертації української націо­нальної валюти, стабілізації її курсу та стимулювання експорту Обов'язковому продажу через уповноважені банки на міжбанків­ському валютному ринку України підлягають не 100, а тільки 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів. Решта коштів у валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Законодавчими актами з питань валютного регулювання перед­бачається ряд випадків, коли резиденти звільняються від обов'язко­вого продажу надходжень в іноземній валюті. Так, обов'язковому продажу не підлягають:

1) кошти в конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному ринку України, через уповноважені банки протягом тер­міну, встановленого валютним законодавством для розрахунків з не­резидентами;

2) кошти в іноземній валюті, одержані фізичними особами рези­дентами, включаючи оплату праці, за винятком коштів, одержаних від підприємницької діяльності;

3) кошти в іноземній валюті, що належать дипломатичним, кон­сульським, торговельним та іншим офіційним представництвам України, які користуються імунітетом і дипломатичними привілея­ми, а також філіям та представництвам за кордоном, що не здійсню­ють підприємницької діяльності;

4) кошти в іноземній валюті, що належать уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію НБУ на право здійснення валютних операцій, в тому числі придбані від свого імені і за свій рахунок у фізичних осіб резидентів і нерезидентів з ура­хуванням правил ведення касових операцій, що встановлюються НБУ;

5) кошти в міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними дер­жавами, а також кошти в конвертованій іноземній валюті, які вико­ристовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;

6) кошти в іноземній валюті, одержані від приватизації держав­ного майна.

Водночас, крім зазначених вище випадків, тимчасово не підляга­ють обов'язковому продажу суми виручки в іноземній валюті, які:

¾ надійшли на рахунки резидентів-посередників від продажу про­дукції (робіт, послуг) і які підлягають перерахуванню резидентам та нерезидентам — суб'єктам підприємницької діяльності, за доручен­ням яких на підставі комісії, доручення, консигнації або агентських угод було здійснено вказаний продаж;

¾ повністю спрямовуються резидентами на погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитами, отриманими резидентами на підставі індивідуальної ліцензії НБУ або гарантованими Урядом України чи НБУ;

¾ перераховуються на територію України з метою їх внесення до статутних фондів підприємств з іноземними інвестиціями;

¾ надійшли на користь підприємств з іноземними інвестиціями за експорт продукції (робіт, послуг) власного виробництва.

Порядок розрахунків при імпорті товарів (робіт, послуг). При укладанні контрактів на імпорт продукції в Україну резидент повинен використовувати форми розрахунків з нерезидентами, передбачені чинним законодавством, з урахуванням обмежень, встановлених На­ціональним банком України на момент здійснення розрахунків. Ім­портні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення век­селя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпор­тується, потребують індивідуального дозволу регіонального управ­ління Національного банку України за місцем реєстрації резидента.

Підставою на продовження законодавче встановлених термінів надходження продукції (робіт, послуг) в Україні згідно п. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є наявність висновків відповідних міністерств і відомств, які підтверд­жують надійність контракту резидента з іноземною фірмою до по­рядку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 28.12.94 р. «Про порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, по­ставки складних технічних виробів і товарів спеціального призна­чення». В інших випадках клопотання щодо продовження зазначених термінів розрахунків Національний банк України не розглядає.

Моментом здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь іноземного партнера вважається дата списання кош­тів з валютного рахунку резидента або дата виписки векселя.

За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом вільно конвертованої валюти для оплати продукції, що імпортується в Україну, уповноважений банк здійснює конвертацію наявної іно­земної валюти у валюту контракту за курсом купівлі.

У випадку, якщо між партнерами досягнуто згоди на оплату про­дукції в іншій вільно конвертованій валюті, що передбачена контрак­том, перерахунок вартості контракту у валюті, в якій буде здійснено платіж, проводиться за крос-курсом на останню дату публікації у «FINANCIAL TIMES» перед здійсненням платежу або за даними системи «REUTERS» на дату здійснення платежу. За відсутності на рахунку резидента передбаченої контрактом валюти оплата продук­ції, що імпортується в Україну, здійснюється, у разі згоди на це іно­земного партнера, у наявній вільно конвертованій валюті, яка пере­раховується за крос-курсом (на дату здійснення платежу) у валюту контракту, де застосовуються зазначені терміни до перерахованих за кордон валютних коштів у вигляді заставної суми для участі у між­народних торгах на одержання замовлення на здійснення будівницт­ва чи поставок обладнання для будівництва за кордоном, які після за­кінчення торгів повертаються резидентам.

Імпортні розрахунки резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або ви­ставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, по­слуг), що імпортується, обов'язково потребують індивідуальної лі­цензії Національного банку України.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування таких сум на валютні рахун­ки резидентів. Порушення резидентами передбачених термінів, тяг­не за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої за офіційним поточ­ним валютним курсом на день нарахування пені. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.