Проблеми розвитку малих підприємств в Україні

Зараз ситуація докорінно змінилась. З другої половини XX ст.підвпливом науково-технічного і технологічного прогресу швидко еволюціонує структура промислових підприємств. З їх складу зникають допоміжні і обслуговуючі цехи, служби, окремі техно­логічні підрозділи, перетворюючись у самостійні підприємства. Розукрупнення виробництва призвело до появи невеликих за параметрами, але високопродуктивних за техніко-техно­логічними характеристиками засобів виробництва, впровадження фізико-хімічних, мікробіологічних технологій обробки сировини і матеріалів - до безперерв­них апаратних ви­робничих систем будь-яких параметрів. Підвищився рівень спеціалізації і кооперації праці. Хоча, як і раніше, великі підприємства забезпечують при всіх інших рівних умовах вищу ефективність виробництва, ніж малі. Але суттєво змінилось місце малих підприємств у структурі суспільного виробництва. Враховуючи, що техніко-технологічна база останніх стала однопорядковою з великими підприємствами, з'явились об'єктивні підстави для поєднання переваг малого і великого виробництва в єдиному суспільне організованому ви­робничому циклі.

Змінилась і парадигма концентрації виробництва. Зараз під концен­трацією виробництва розуміють уже не зосередження його на найбільших підприємствах, а на підприємствах оп­тимального розміру. В сучасних умовах оптимальними за розмірами можуть бути як великі, так і малі підприємства.

Змінилось у суспільстві і ставлення до малих підприємств, малого підприємництва. Якщо в недалекому минулому до нього ставились як до "пережитку капіталізму", то сьогодні всі закликають до "державної підтримки малого бізнесу". На жаль, ця теза залишається поки що гаслом. Але для того, щоб вона сприймалася суспільством позитивно, а тим більше перетво­рилась у реальну ефективно діючу державну політику, потрібні не­абиякі зусилля.

До останнього часу вітчизняні науковці і фахівці розглядали концентрацію виробництва як єдино можливу основу індустріального економічно розвинутого суспільства. Причому під концентрацією виробництва розгля­далася лише внутрішньозаводська концентрація, збільшення розмірів підприємств. На практиці це вилилось у гігантоманію.

Природно, що концентрація суспільного виробництва - це закон розвитку продуктивних сил. Але саме суспільного виробництва, а не лише окремого підприємства. Акцентування на ідеї постійного збільшення розмірів заводів і фабрик, навіть її звеличення, ставила "поза законом" малі підприємства [8,с.128].

У сучасних умовах, коли відбулися значні перетворення в техніці і технології, малі підприємства перетворилися з примітивних, напівкустарних у спеціалізовані високотехно­логічні виробництва, в багатьох випадках - у доповнення до великих підприємств і фірм. Ефективність діяльності малих підприємств у цьому разі не поступається великим. При цьому збільшення кількості малих підприємств при певних умовах не веде до зниження кон­центрації суспільного виробництва, через те, що вони "вмонтовані" в за­гальне кооперування і комбінування суспільного виробництва.

Існують численні сфери діяльності, де малі підприємства є необхідним доповненням до великих. Вони виконують невигідні для великих підприємств функції. Така найважливіша умова економічної ефективності великих підприємств, як їх спеціалізація, достатньо повно виконується там, де малі підприємства виступають агентами великого виробництва. Більш того, раціональна організація великих підприємств, особливо спеціалізація, ускладнюється, якщо якась певна частина їхньої роботи не перекладається на малі підприємства. Таким чи­ном, малі підприємства з короткими термінами будівництва відіграють сьогодні незамінну роль у народному господарстві. Вивільняючи великі підприємства від невластивої їм функції виготовлення виробів або деталей дрібними партіями, або від безпосереднього обслуго­ву­вання споживачів, вони сприяють спеціалізації крупного виробництва.

Той факт, що техніка малих підприємств принципово інша, ніж вели­ких, зовсім не озна­чає, що вона обов'язково застійна й архаїчна. Технічний і технологічний прогрес і тут змінили прийоми виробництва.

Проте фондоозброєність праці в малих підприємствах значно нижча, ніж на великих, тобто для працевлаштування однакової кількості робітників у малих підприємствах потрібно менше капіталовкладень, ніж на великих.

З огляду на складну ситуацію з працевлаштуванням, збільшенням в Україні рівня без­робіття мале підприємство може стати суттєвим чинником розв'язання соціальних проблем суспільства. Розвиток малого підприємництва стає важливим елементом не тільки структур­ної перебудови виробничого апарату, але й підвищення рівня життя населення, його трудо­вої активності. Сьогодні доцільність розвитку малого підприємництва вже не викли­кає сумніву. Йдеться про прискорення цього процесу. Так, як колись все­бічно пе­ребільшувалось значення великих підприємств, так зараз фахівці і науковці таким же чином перебільшують значення малого підприємництва, іноді доводячи реально існуючі деякі пере­ваги малого підприємства перед великим до абсурду, стверджуючи, що лише в малому бізнесі майбутнє економіки України[8,с.129].

У суспільному житті взагалі не існує або виключно негативних, або виключно позитив­них явищ. Кожне з них виявляє свої риси переважно негативні або переважно позитивні в конкретних умовах. Однобічний підхід до оцінки переваг великих підприємств привів у свій час до гігантоманії,таксамо безумовне ствердження переваг малого підприємства може призвес до іншої крайності - деіндустріалізації суспільного виробництва.

Висококонцентроване суспільне виробництво завжди було і залишається науково-технічною й організаційною базою для величезної кількості малих підприємств. Лише за наявності великих і надвеликих підприємств, фірм, об'єднань різних типів створюються сприятливі організаційні і економічні умови для поглиблення суспільного поділу праці. Малі підприємства, ефективно використовуючи високопродуктивну спеціалізовану техніку, найсучаснішу технологію, поєднують усі переваги великого виробництва з позитивними моментами малого бізнесу.

Малий бізнес у сучасних умовах не може бути конкурентоспромож­ним, якщо він ба­зується на принципах натурального господарства.

Створення і нарощування виробничого потенціалу в колишньому СРСР та в Україні відбувалося шляхом універсалізації виробничої структури підприємств у всіх її формах: за­водська концентрація призвела до розширен­ня промислових підприємств, агрегатна сприяла збільшенню потужності обладнання, технологічна - потужності спеціалізованих допоміжних вироб­ництв. На багатьох підприємствах допоміжні виробництва за своєю по­туж­ністю відповідали розмірам досить великих заводів.

Виникли умови, коли подальше зростання ефективності суспільної праці почало вима­гати реструктуризації великих підприємств, виведення з їх допоміжних підрозділів і ство­рення порівняно малих самостійних спеціалізованих підприємств, що беруть на себе функції колишніх допоміжних служб. Природно, що такі малі підприємства входили з відповідною високою технічною оснащеністю і передовою технологією в комбіновану структуру суспільного виробничого процесу.