Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.
За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Законами України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації певних видів суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, страхових компаній, банківських установ, казенних підприємтсв, тощо.
Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника (стосовно господарського використання його майна та отримання прибутку) і самоврядування трудового колективу. При цьому власник підприємства здійснює свої права по управлінню безпосередньо сам або через уповноважені ним органи. Останні вправі делегувати це право органу управління – раді підприємтсва (правлінню), чи іншому передбаченому установчими документами органу. Безпосередньо у всіх зовнішніх правовідносинах інтереси підприємтсва представляє його керівник. Найом, призначення чи вибрання керівника підприємства є прерогативою власника і реалізується через уповноважені ним органи. Згідно до ст. 16 Закону України “Про підприємства в Україні” ккерівник наймається чи призначається власником підприємства.
Рішення по соціально-економічним питанням стосовно діяльності підприємства розробляються та приймаються його органами управління за участі трудового колективу чи уповноважених ним органів – рада трудового колективу, її голова, профспілка.
На підприємствах, що використовують найману працю між власником (уповноваженим ним органом) та трудовим колективом повинен укладатись колективний договір, який врегульовує виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємтсва, а також питання охорони праці, соціального розвитку, а якщо це передбачено статутом, то і участі працівників в використанні одержаних прибутків.
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
В залежності від використовуваної правової форми організації підприємтсва, кількості засновників та особливостей розподілу прав та обов’язків виділяються унітарні та корпоративні підприємства.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє йому необхідне для цього майно без розподілу його на частки (паї), затверджує самостійно статут, розподіляє прибуток, вирішує питання про ліквідацію та реорганізацію підприємтсва, безпосередньо самостійно або через призначеного ним керівника керує підприємством та формує його трудовий колектив. Для унітарного підприємтсва характерна єдність майна та майнових прав, авторитарність управління. Унітарними підприємтсвами можуть бути державні та республіканські (АРК) підприємства, комунальні, приватні орендні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами та іншим об’єднанням підприємтсв чи обє’днанням громадян. Всі вони створюються та припиняються в розпорядчому порядку.
Корпоративне підприємство, напроти, створюється двома або більше засновниками на підставі їх спільного рішення (договору) і діє на основі об’єднання майна чи інших інвестицій, а також діяльності засновників чи учасників, їх спільного управління справами, в тому числі через створювані ними органи управління, участі у розподілі доходів і ризиків підприємтсва на засадах членства.
Коропоративними є спільні підприємтсва, виробничі кооперативи, господарські товариства тощо.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про підприємства в України» і в залежності від форми і виду власності, на якій засноване підприємство можуть діяти підприємства таких видів:
· приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
· колективне підприємство.
3.1. Приватне підприємство.
Поширеність даного виду підприємтсва обумовлена такими факторами:
¨ відсутність законодавчо встановленого обмеження, зв’язаного з утворенням статутного фонду, а внаслідок цього можливість оперативно збільшувати чи зменшувати його розмір;
¨ можливість розмежування повноважень власника майна підприєства (його засновника) від особи, що безпосередньо зацймається керуванням підприємтсвом;
¨ досить широкий обсяг предметної діяльності даної підприємницької структури;
¨ мінімальна відповдальність засновника підприємства.
Формування майна приватного підприємства повинно виходити із принципа «достатності для здійснення підприємницької діяльності». Наприклад, для виробничої діяльності юридичної особи - устаткування для виробництва продукції (верстати, матеріали, кошти); для сфери послуг – меблі, засоби комунікації тощо. Зазначене вартісне вираження переданого майна закріплюється в статуті приватного підприємства.
Важливим моментом обрання даної правової форми організації підприємства є можливість розмежування повноважень власника майна від повноважень по керуванню даною структурою. Так, виходячи з положень Законів України «Про власність», «Про підприємства в Україні» можна зробити висновок про те, що відношення засновника підприємства до створеної ним юридичної особи мають тільки зобов’язальний характер, а саме засновник зобов’язаний :
§ сформувати статутний фонд підприємства шляхом виділення майна, необхідного для здійснення підприємницької діяльності;
§ затвердити його статут;
§ призначити керівника підприємства;
§ затвердити річні звіти і баланси;
§ прийняти рішення про реорганізацію чи ліквідацію діяльності даної структури.
Інші повноваження по керуванню можуть бути покладені власником на керівника підприємства, що буде нести всю повноту відповідальності за результатами діяльності юридичної особи, як перед його засновником, так і перед державою, у тому числі відповідальність по сплаті податків, зборів і інших платежів у бюджет.
До переваг даної організаційно-правової форми підприємницької діяльності відносяться також можливість широкого вибору предмету діяльності, за винятком здійснення страхових, банківських, ломбардних і довірчих операцій. Зазначені обмеження не позбавляють можливості приватного підприємства приймати опосередковану участь у даних видах підприємництва, виступаючи співзасновником у відповідних господарчих товариствах. Більше того, саме опосередкована участь у господарчих товариствах, що займаються названими ризиковими видами підприємництва, є найбільш прийнятним для такої організаційної форми як приватне підприємство, тому що відповідальність власника – фізичної особи, відповідно до ст. 8 Закону України «Про власність», по заальному правилу має обмеужувальний характер, не виходячи за межі його внеску в статутний фонд створеного ним приватного підприємтсва (якщо інше не передбачене законодавством України й установчими документами самого підприємства).
Завантажити реферат