Особистість

Захисні механізми:

Витіснення. Захисний механізм, за допомогою якого страх і тривога, щоб не шкодити нормальному життю, витісняються зі свідомості в підсвідомість, оскільки усвідомлене переживання суперечить уявленням індивіда про добро і зло.

Раціоналізація. Істинні причини, що породжують неприємні відчуття, можуть бути настільки гострими і болючими для свідомості, що їх потрібно замінити більш сприятливими. Наприклад, людина, яка погано справляється із завданням, буде запевняти себе, що працювати за заданим режимом - це понад людські можливості. Насправді ж, їй просто хочеться, щоб весь колектив працював повільніше, тоді вона не відчувала б себе приниженою і непомітною.

Заперечення. Коли реальна дійсність для людини дуже неприємна, вона "заплющує на неї очі", заперечує існування цієї дійсності, намагається зменшити реальну загрозу.

Формування захисної реакції. Витіснення сильних імпульсів, що провокують тривогу, часто відбувається у супроводі протилежних тенденцій - формування захисної реакції, формування захисної реакції може захистити людину від такої поведінки, яка неодмінно призводить до виникнення тривоги, а також відвертає антисоціальну поведінку. З другого боку, формування захисної реакції може мати і небезпечні соціальні наслідки. Поверховий підхід до осмислення феномену формування захисних реакцій спричиняє скептичний погляд на мотиви поведінки людини, коли все виглядає цілком протилежно до того, що є насправді. Як можна оцінити справжні причини в кожному даному випадку? Відповідь на це питання полягає в тому, що формування захисних реакцій, як і будь-який захисний механізм, виникає тільки за відповідних умов. Потрібно багато знати про людину і обставини, в яких вона перебуває, щоб із впевненістю передбачати вплив інтенсивного почуття на особливості поведінки як показник формування захисних реакцій.

Проекція. Кожній людині притаманні такі якості, які вона визнає, а деколи і зовсім заперечує. Механізм проекції проявляється в тому, що здатність до заперечення людина приписує іншій особі, як правило, перебільшуючи їх.

Одним із способів захисту від тривоги, пов'язаної з невезінням чи провиною, є перекладання вини на когось іншого. Людина не відчуває свої агресивні імпульси, проте спостерігає їх в інших, які нібито ненавидять і переслідують її. Це і є проекція.

Напрямок проекції не буває випадковим: частіше спрямовується на об'єкти, реальні якості яких відповідають спроектованим характеристикам.

Інтелектуалізація. Це спроба вийти з емоційно загрозливої ситуації шляхом обговорення її змісту в абстрактних, інтелектуалізованих термінах.

Заміщення. Воно виражається в частковому, другорядному задоволенні неприємного імпульсу якимось іншим методом.

Таким чином, захисні механізми відіграють важливу роль у подоланні тривог та стресів і трансформують їх у більш сприятливу для свідомості форму.

Подальшу теорію психоаналізу розгорнув учень Фрейда Карл Густав Юнг. На відміну від свого вчителя, який вважав, що людина живе лише бажаннями, Юнг стверджував, що поведінка людини в цілому залежить від прагнень і мети, а також від історії її життя.

Свою теорію Юнг назвав аналітичною психологією. ЇЇ суть виходить далеко за межі даного викладу. Загалом, його ідеї можна назвати більш містичними, тобто менш емпіричними, менш науково обгрунтованими, ніж теорія Фрейда. Найбільша заслуга Юнга в тому, що він класифікував людей на екстравертів та інтровертів. Обидві тенденції проявляються в одній особистості, але одна з них домінує, визначаючи інтровертовану чи екстравертовану особистість. Для фахівця-управлінця це означає, що люди контактують між собою і з навколишнім середовищем так, як їм зручно, а значить, з ними варто поводитися по-різному.

На відміну від фрейдівського психоаналізу та аналітичної психології Юнга, Альфред Адлер висунув ідею про те, що основне прагнення людини - бути бажаним лідером. Під лідерством він розумів не славу чи соціальний статус, а максимальний розвиток потенційних можливостей особистості. Теорія Адлера отримала назву "Індивідуальна психологія ".

Наслідуючи Адлера, Карен Хорні, Харрі Салліван і Еріх Фролілі визнавали важливість соціальних аспектів для теорії особистості. Всі вони розглядали особистість не лише як біологічний об'єкт, а як соціальний.

Карен Хорні встановила, що дитячі страхи можуть народжуватися на грунті несприятливих стосунків з батьками, і описала форму, в якій ці страхи можуть трансформуватися у подальших взаємовідносинах з людьми. Наприклад, дитина, котру карали, зневажали і не додавали любові, тепла та не приділяли достатньої уваги, чи , навпаки, надмірно опікали, з часом, ставши дорослою, буде прагнути завоювати владу, обожнюватиме престиж, незалежність або ж усіма силами намагатиметься досягнути визначних успіхів.

Харрі Салліван вивчав людські взаємовідносини, які формують особистість, і прийшов до висновку, що особистість -це результат міжособистісних зв'язків. Вчений Еріх фромм досліджував взаємозалежність між психічними процесами і соціальними умовами життя людини. Він зробив висновок, що деякі люди, не маючи можливості задовольнити свої соціальні потреби, стають лідерами-фанатиками. На основі цього він інтерпретував ситуацію, що склалася в гітлерівській Німеччині.

2. Теорія научіння, або біхевіористичний підхід

Як відповідь на ідеї теорії психоаналізу, а також в результаті розвитку психології як науки, була розроблена теорія научіння - біхевіоризм, друга відома школа психології, яку в своїх роботах представили І.Павлов, Д.Уотсон, Б.Скіннер. Вони розгорнули свої ідеї про те, що важливим моментом у формуванні людської поведінки є неперервний вплив

соціального оточення. На думку теоретиків даного научіння, соціальні, і особливо сексуальні ролі людей, а також більшість форм соціальної поведінки формуються в результаті спостереження за такими соціальними моделями, як батьки, вчителі, друзі, емоційно значимі люди і т.п.

Згідно з теорією научіння, особистість - це результат взаємодії індивіда з навколишнім середовищем, яке він хоче пізнати, щоб визначити, в яких ситуаціях його поведінка є адекватною і відповідає суспільним нормам, а в яких ні

Таким чином, в основі теорії научіння лежить поведінковий аспект. Вона пояснює, як можна змінювати поведінку людей залежно від дій в конкретних ситуаціях. Біхевіоризм, або теорія научіння в професійній діяльності і, зокрема, в управлінській системі, значно ефективніший за психоаналіз. Одним з основних елементів цієї теорії є концепція зміни людської поведінки, пов'язаної з умовними рефлексами. Концепція негативного і позитивного впливу на оперантні реакції має безпосередній зв'язок із проблемами менеджменту. Виграють ті управлінці, які застосовують її на практиці, попереджуючи небажану і стимулюючи бажану поведінки. У професійному середовищі існує багато факторів, які контролюються керівником і мають як позитивний, так і негативний вплив.