де Umax – максимальне значення напруги в неузгодженій лінії;
U – напруга в узгодженій лінії.
КСТU в фідері опромінювача дзеркала знаходимо з виразу:
КСТU = 
,
де l = lс = 150 мм – довжина хвилі;
f = 0,819 м – фокусна відстань;
Dопр = 1,4 – КСД опромінювача.
КСТU = 
= 
= 
» 1,04.
Оскільки КСТU = 1,04 < 1.5, то умова ТЗ виконана.
Висновки
В результаті виконання курсової роботи була розрахована дзеркальна параболічна антена. Розрахунки показали, що при відносно невеликих розмірах антена забезпечує вузько спрямовану ДС з великим значенням КСД (D = 1002,35). Нажаль, ефективна поверхня випромінювання дзеркала менша за її геометричні розміри. Це пов’язано з нерівномірністю розподілення амплітуди поля в розкриві параболи, яке для дзеркальних антен послаблюється від центру до його країв. В результаті елементи дзеркала більш близькі до країв створюватимуть меншу напруженість поля, ніж елементи поля, що розташовані в середині. Тому послаблення поля до країв параболи еквівалентно зменшенню її розмірів, якщо площадку розглядати як збуджувану рівномірно. Параметром, що характеризує розподілення поля в розкриві є КВП, який повністю визначається розміщенням і ДС опромінювача. При швидкому спаді амплітуди поля до країв дзеркала КВП різко падає.
Дзеркальні параболічні антени характеризуються високим рівнем ККД. Для розрахованої антени він становить 66,2%. ККД сильно залежить від геометричних розмірів параболоїда, тобто чим глибше дзеркало тим більша частина енергії попадає на дзеркало і тому більше ККД. Характер зміни ККД протилежний характеру зміни КВП.
КСД дзеркальних антен не є параметром який в достатній мірі характеризує направлені властивості, оскільки не враховує втрат енергії на розсіювання. Для більш повної характеристики використовують коефіцієнт підсилення антени. Для розрахованої антени він становить 663,56 (56,44 дБ).
Література
1. Хмель В. Ф. и др. Антенны и устройства СВЧ. Сборник задач: Учеб. Пособие – К.: Выща шк., 1990. – 232с.
2. Драбкин А. Л. и др. Антенно-фидерные устройства. – М.: «Сов. радио», 1974;
3. Бова Н. Т., Рєзников Г. Б. Антенны и устройства СВЧ. – К.: «Высшая школа», 1982;
4. Марков Г. Т., Сазонов Д. М. Антенны: Учебник для вузов. – М.: «Энергия», 1975.
Додаток
Завантажити реферат