Важливим напрямком діяльності земств могла б стать і юридична допомога населенню. Думка про це виникла як результат боротьби земств із тілесними покараннями, їхніх спроб захистити селянство від сваволі влади. Однак на початку 1898 р. У повідомленні губернаторам товариша міністра внутрішніх справ нагадувалося про рішення Правительствующего Сенату, що “установа подібної консультації не підходить до жодного з розрядів справ, довірених земським установам і перерахованих у ст. 2 Положення про земські установи 1890 р.”
.
4.Перша вУкраїні Херсонська земська організація.
Одразу після введення в 1864 р. в Російській імперії земства як своєрідної форми місцевого самоврядування в Херсонській губернії почала створюватись унікальна система медичної допомоги сільському населенню. Протягом більше ніж півстоліття існування в губернії земської медицини вона займала гідне місце в громадській медицині держави, була ініціатором і провідником багатьох передових форм і напрямків у медичній справі. Найвидатнішим здобутком херсонської земської медицини було утворення санітарної організації. Взявши з самого початку напрямок на максимальне розширення лікарської допомоги, Херсонське земство вже у 1866 р. вийшло на перше місце в імперії по можливому на той час забезпеченню лікарями: всі 6 повітів мали земських лікарів (15 чол.). Поряд з цим уже на ранньому етапі діяльності земської медичної організації місцеві лікарі дійшли висновку про недостатність тільки лікувальної допомоги і зрозуміли необхідність доповнення земської медицини санітарною частиною. Херсонська губернія раніше від інших зробила спробу започаткувати її. Наприкінці 60-х років Херсонське губернське земство з метою запобігання епідеміям постановило звернутися до повітових зборів і управ з проханням розглянути питання устрою санітарної справи в губернії та виробити в подальшому єдиний для всіх повітів санітарний кодекс. У 1871 р. губернське земство планувало запросити спеціального лікаря для ведення медико-статистичної роботи і організації протиепідемічних заходів. Але товариство лікарів Херсона тоді висловилось негативно. Цілком слушно заявивши, що усунення причин захворювань, найпоширеніших серед сільського населення, можливе тільки шляхом підвищення рівня народної освіти і зміни економічних умов життя, лікарське товариство в той же час не схвалило рішення земського керівництва. Така позиція міського товариства лікарів загальмувала утворення санітарної організації в губернії. Знадобилось ще 15 років, щоб вирішити, нарешті, це питання. Санітарна справа була предметом обговорення на кожному з'їзді земських лікарів губернії. Так, уже на I з'їзді (1874) рекомендувалось "приступити до питання про покращення лікарської частини в повітах, не випускаючи з погляду вказаних земством необхідних і можливих покращень санітарних умов, серед яких живе народ". Більш виразно висловився II з'їзд (1875), на якому було заявлено: "Організація санітарного нагляду може бути започаткована утворенням при управах санітарних комісій і покладанням на земських лікарів деяких санітарних обов'язків". Але життя показало, що земські дільничні лікарі надмірно завантажені лікувальною роботою і займатися збором і розробкою медико-статистичних даних не можуть, для цього потрібний особливий персонал. VI губернський з'їзд лікарів з приводу нової постановки питання прийняв таку резолюцію: "До існуючої організації клінічної медицини має бути додана організація санітарної медицини; клінічна частина повинна складати предмет ведення повітових земств, а санітарна частина із заходами проти епідемій повинна складати предмет ведення губернського земства". Після наполегливих зусиль земських лікарів Херсонське земське зібрання у 1885 р. знову розглянуло питання про санітарну справу, визнало недостатність неорганізованої боротьби з епідеміями і, нарешті, остаточно висловило бажання дати земській медицині санітарно-протиепідемічний напрямок. Для цього вирішено було ввести у кожному повіті посади санітарного лікаря, зобов'язавши його проводити збір і опрацювання медико-статистичних і медико-топографічних відомостей, розробку протиепідемічних заходів. Приступаючи до такої надто важливої роботи, губернська земська управа звернулась за допомогою до засновника російської гігієнічної науки, провідника санітарного напрямку в медицині професора Ф.Ф.Ерісмана. За рекомендацією професора управа запросила на посаду губернського санітарного лікаря одного з кращих його учнів - Михайла Семеновича Уварова. Закінчивши удосконалення в гігієнічній лабораторії Ф.Ф.Ерісмана, М.С.Уваров заступив на нове місце служби 8 січня 1886 р. і одразу ж розгорнув активну діяльність. За його участю в лютому відбулося засідання спеціальної комісії з питань організації санітарної справи, обраної минулими губернськими зборами. Вже на цьому, початковому, етапі виникла дискусія, яка потім набула поширення і розголосу як суперечка "перо чи пробірка". М.С.Уваров відстоював громадський напрямок діяльності земської санітарної організації. Таку позицію М.С.Уварова та його однодумців підтримав Ф.Ф.Ерісман. У своєму листі до М.С.Уварова, зачитанному на комісії, він повідомляв, що керівник кращої на той час Московської санітарної організації професор Є.О.Осипов вважає постановку питання херсонськими земськими лікарями вірною і єдино можливою для успішного ходу санітарної справи. Завдяки переконливій позиції М.С.Уварова, підкріпленої відомими фахівцями, комісія визнала необхідним негайно запросити у повіти санітарних лікарів і розробила для них спеціальну інструкцію. Після консультації з професором Ф.Ф.Ерісманом управа запросила першими санітарними лікарями його учнів: в Херсонський повіт - М.Часовникова, в Одеський - В.Бекаревича, в Тираспільський - П.Вострикова. Ще в трьох повітах, також за порадою Ф.Ф.Ерісмана, почали працювати місцеві лікарі: в Ананьївському - К.Товстицький, в Єлисаветградському - П.Діатроптов; в Олександрійському повіті санітарним лікарем згодом став М.Тезяков. До липня санітарні лікарі зайняли свої посади і після попередніх в кожному повіті лікарських з'їздів, за участю М.С.Уварова, відразу зайнялися вивченням місцевої медичної справи. Вирішальну роль у довершенні формування санітарної організації відіграв X губернський з'їзд лікарів і членів управ, який проходив 22-29 серпня 1886 р. в Одесі. Він був присвячений, головним чином, питанням організації санітарної справи в губернії. Основну доповідь зробив М.С.Уваров, в ній він виклав загальну схему побудови і діяльності земської санітарної організації. Провідною тезою виступу М.С.Уварова було визначення санітарної медицини як соціально-громадської гігієни. Для розробки найактуальніших питань з'їзд утворив чотири комісії. Особливе значення мала перша комісія, яка підготувала з'їзду доповідь про сутність санітарної справи. До складу комісії входили такі видатні вчені, як І.І.Мечников, М.Ф.Гамалія, Й.Й.Мочутковський. Ця авторитетна комісія погодилася з основними положеннями побудови санітарної організації, викладеними у доповіді М.С.Уварова, визначила цілі та задачі нової організації, накреслила шляхи їх реалізації. З'їзд прийняв доповідь комісії, регламентував обов'язки санітарних лікарів, запропонував управам створити медичні ради, розглянув ряд інших питань (про віспощеплення, лікування сифілісу та ін.). У постанові з'їзду говорилось: "Санітарна діяльність повинна складатися з санітарного дослідження і прийняття санітарних заходів". Це було надзвичайно важливе рішення, яке засвідчувало перемогу громадського погляду прогресивних представників земської медицини над лікувальним нахилом у роботі санітарних лікарів. Створена в 1886 р. Херсонська земська санітарна організація стала першою в Україні і другою (після Московської) в Російській імперії. Тільки у 1896 р. санітарних лікарів запросили в Катеринославську і Харківську губернії (в повіти цих губерній - у 1902 р.), в Київській, Подільській і Волинській губерніях санітарні організації утворились у 1912 р., а в Полтавській і Чернігівській губерніях до 1917 р. їх взагалі не було. За устроєм медико-санітарної справи Херсонська губернія займала передові позиції протягом всього періоду існування громадської медицини. Тут почав свою діяльність як визначний громадський лікар талановитий діяч земської медицини, вчений-гігієніст М.С.Уваров, тут виросла ціла плеяда найвідоміших в Україні і поза її межами організаторів охорони здоров'я - М.І.Тезяков, П.М.Діатроптов, П.П.Кудрявцев, Є.І.Яковенко, В.В.Хижняков, О.В.Корчак-Чепурківський та інші. Херсонська земська медицина - одна з найкращих сторінок історії вітчизняної охорони здоров'я. Використання її надбань у світлі сьогоднішнього бачення минулого може допомогти успішному проведенню комплексної реформи медицини в наш час.
Завантажити реферат