Система національних рахунків

У названому документі підкреслювалась важливість узго­дження міжнародних статистичних стандартів. Засади складання міжнародної економічної і фінансової статистики, з одного боку, і національних рахунків, з другого — треба було привести у від­повідність. Зазначалося, що під час розробки СНР велика увага приділялася забезпеченню відповідності даної системи тим ви­значенням та класифікаціям, що застосовуються (рекомендують­ся) іншими організаціями, особливо МВФ і ОЕСР.

Систему національних рахунків насамперед схвалили країни, Що орієнтувалися на заходи грошово-кредитної і цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет бюджетно-податкової політики, оскільки СНР забезпечує інформаційну базу для оцінки напряму економічного розвитку і прийняття рі­шень урядом, дає можливість привести попит і пропозицію ви­робничих ресурсів у відповідність з фінансами, забезпечуючи лабільність економічної системи. Крім того, логічним висновком із СНР є поява статистики національного доходу, статистики фінансів і цін.Проте міжнародний стандарт СНР-53 не приділяв належної уваги суто статистичним пробле.мам складання та обчислення по­казників, що включаються в рахунки.

Тому вже 1955 року 00Н видала тимчасовий посібник з мето­дики обчислення національного доходу з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються.

Водночас Організація Об'єднаних Націй розробила запиталь­ник для розсипки державам-членам з метою регулярного і систе­матичного збирання інформації щодо національних рахунків. У ньому пропонувалося подавати дані для дев'яти стандартних таблиць. Починаючи з 1958 року такі дані, доповнені інформаці­єю національних статистичних органів і статистичними публіка­ціями відповідних країн, оприлюднювалися в «Щорічнику зі ста­тистики національних рахунків» щодо 70 країн і територій.

У другому виданні стандарту СНР-53, що вийшло в 1960 році, було враховано досвід його застосування в різних краї­нах. Робота над другим виданням розпочалася 1956 року, коли Статистична комісія дійшла висновку про необхідність певних поправок і доповнень до тексту стандарту СНР 1953 р. Біль­шість таких поправок було сформульовано 00Н спільно з МВФ і ОЕСР на засіданні, що відбулося в 1956 році. Крім того, Статистична комісія запропонувала створити ширшу систему з урахуванням значного досвіду з плановою економікою, а та­кож відмінностей у потребах країн, які перебувають на різних рівнях розвитку.

1964 року було опубліковано третє видання СНР-53, яке біль­ше ніж попередні відповідало «Посібнику з платіжного балансу» МВФ.

1.4.2. СНР-68 ЯК БАЗОВА МОДЕЛЬ

Робота з удосконалення СНР не припинялася. Так, 1964 ро­ку члени групи експертів 00Н обговорили проект доповіді з цього питання Р. Стоуна та співдоповідей, підготовлених 00Н і ОЕСР. Це послужило основою для обговорення в рамках Ста­тистичної комісії за участю робочих груп, сформованих при регіональних комісіях 00Н з представників національних ста­тистичних органів, а також із залученням Міжнародної асоціа­ції з вивчення національного доходу і національного багатства. 1966 року з урахуванням цих дискусій було підготовлено другий а згодом і третій документ щодо перегляду стандарту СНР-53 в 1968 році Статистична комісія затвердила переглянутий варіант СНР

СНР-68 значно відрізняється від СНР-53.

Рахунок виробництва поділено на рахунки витрат-випуску. Розукрупнено показники чистого кредитування і чистого запози­чення за рахунок виокремлювання показників фінансових пото­ків цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет окремих секторів. Рахунки доходів та витрат відокремлено від рахунків операцій з капіталом. Баланси активів і пасивів розроб­лено для окремих секторів і всієї економіки в цілому. У СНР-68 . було запроваджено додаткові класифікації для діяльності органів державного управління, некомерційних організацій і для транс­фертів, а також передбачалося включення даних щодо товарів і послуг в постійних цінах.

Принципова структура СНР-68 маєтакий вигляд.

І.Зведені рахунки:

1. Валовий внутрішній продукт і використання його.

2. Наявний національний дохід і розподіл його.

3. Фінансування капітальних витрат.

4. Зовнішні операції.

II. Рахунки виробництва, споживання і капіталоутворення:

1. Види товарної продукції (товарів і послуг, які реалі­зуються).

2. Нетоварна продукція та послуги (ті, що не реалізуються).

3. Галузі виробництва країни.

4. Послуги державних установ.

5. Послуги приватних некомерційних організацій, що обслу­говують домашні господарства.

III. Рахунки доходів і видатків на фінансування капітальних затрат:

1 Нефінансові корпоративні аналогічні підприємства.

2. Фінансові установи.

3. Державні установи.

4. Приватні некомерційні організації, що обслуговують до­машні господарства.

5. Домашні господарства (з урахуванням приватних нефінан­сових некорпорованих підприємств).

Національний дохід включає також інші факторні доходи з-за кордону (сальдо), зокрема доходи від власності за кордоном. У правій колонці рахунку відображаються також інші поточні трансферти з-за кордону (сальдо). Тому сума всіх компонентів цієї колонки рахунку становить наявний національних дохід. У лівій колонці рахунку 2 реєструються показники використання національного доходу. Згідно з методологічними принципами СНР він розподіляється на кінцеве споживання та нагромадження основного капіталу. Останнє є джерелом фінансування капітальних витрат. Тому величина нагромадження переноситься на кредит наступного рахунка СНР, де використовуються показники фінансування капітальних витрат.

Цей рахунок призначено для характеристики процесу реаль­ного нагромадження активів (матеріально-речових, відтворюва­них і невідтворюваних, фінансових), а також джерел фінансуван­ня придбання цих активів.

У верхній частині рахунка розміщуються джерела фінансу­вання витрат на забезпечення приросту запасів матеріальних оборотних коштів, придбавання основного капіталу, на будівниц­тво, на купівлю нематеріальних активів (патентів, ліцензій тощо). Перевищення джерел фінансування над суму реального нагрома­дження матеріально-речових і нематеріальних активів утворює окрему позицію рахунка 3 «Перевищення суми придбаних фінан­сових активів над суму взятих зобов'язань», одержану сальдовим методом. Ця стаття характеризує вартість придбаних фінансових активів (позички, приріст наявних коштів у банку та ін.) за міну­сом вартості взятих зобов'язань (за одержаними позичками, кре­дитами тощо).

нижній частині рахунка зазначають придбавання фінансо-активів за видами (у лівій частині) та взяті зобов'язання (у правій частині)[4].

Зведений рахунок 4 призначено для реєстрації зовнішніх операцій: експорту, імпорту, надходжень доходів від капіталу за кор­доном та ін. 26 стандартних допоміжних і додаткових таблиць призначя лися для подання деталізованих статистичних рядів, які було не можливо оформити у вигляді рахунків. Як показав практичний досвід, ця система може бути реальною основою для об'єктивного оцінювання планів економічного розвитку.