По французькій методиці утворилися такі результати:
Коефіцієнт К1 має позитивний тренд, але дуже велика частка доданої вартості (знову створеної вартості) використовується на трудові витрати, тобто мало коштів залишається для технічного переозброєння.
Коефіцієнт К2 також має позитивний тренд, оскільки спостерігається різке зниження частки доданої вартості, що йде на фінансові платежі. Але рівень коефіцієнта К5 свідчить про ненадійність позичальника. У цілому по двох методиках можна зробити висновок про некредитоспроможність клієнта. На основі аналізу вищенаведених коефіцієнтів складається картотека кредитоспроможності.
КАРТОТЕКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ КЛІЄНТА
Загальна оцінка кредитоспроможності дається в балах. Бали являють собою суму творів рейтингу кожного показника на клас кредитоспроможності.
Рейтинг, або значимість, показника визначається індивідуально для кожного позичальника в залежності від політики даного комерційного банку, особливостей клієнта, ліквідності його балансу, положення на позичковому ринку. Наприклад, висока частка короткострокових ресурсів, наявність простроченої заборгованості за позикою і неплатежами постачальникам підвищують роль коефіцієнта ліквідності, що оцінює спроможність підприємства до оперативного звільнення коштів. Втягування ресурсів банку в кредитування постійних запасів, заниженість розміру власних коштів підвищують рейтинг показника заможності власними коштами. Порушення економічних меж кредиту, закредитованість клієнтів висуває на перше місце при оцінці кредитоспроможності рівень коефіцієнта покриття.
I клас присвоюється при 100 - 125 балах, II клас - при
126 - 200 балах і III клас - при 201 - 295 балах.
Викладений принцип визначення класу кредитоспроможності можна формалізувати у виді такої таблиці. (Див. додаток таблицю 3.19)
Для оцінки кредитоспроможності клієнта комерційного банку рекомендується використовувати не тільки основні, але і додаткові показники.
1. Наявність у підприємства простроченої заборгованості.
2. Оборотність дебіторської заборгованості.
3. Чисте сальдо готівки.
4. Показник рівномірності розподілу прибутку:
Набір даних показників був визначений емпіричним шляхом.
Середньоквадратичне відхилення по прибутках за квартал
@ = (3.13)
Середній прибуток за квартал
Необхідно перевірити:
- чи були у підприємства випадки прострочення й у якій сумі;
- чи часто це спостерігалося (реально простежити по підприємствах, що у комерційному банку брали кредит неодноразово, тобто є постійними клієнтами).
Якщо в підприємства є прострочена заборгованість, те його клас кредитоспроможності знижується. Показник простроченої заборгованості служить також для перевірки слушності даної методики.
Оборотність дебіторської заборгованості показує: через, скільки днів, у середньому, для підприємства реально одержати свої борги. Він може служити також і для додаткової оцінки коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта покриття. Якщо значення цих показників збільшилися за рахунок збільшення дебіторської заборгованості або запасів і витрат, а оборотність їх сповільнилася, то немає основ підвищувати даному підприємству клас кредитоспроможності.
Чисте сальдо готівки розраховуються як наявні кошти по Активу балансу за мінусом заборгованості за кредитом. Воно показує наявність вільних ліквідних активів I класу, що можна використовувати для погашення боргу.
Показник рівномірності розподілу прибутку показує, якими частинами на період кредитування буде надходити запланований прибуток. Якщо значення цього показника в межах 30%, то розподіл можна вважати рівномірним.
У залежності від значень цих показників можна підвищувати або знижати клас кредитоспроможності клієнта.
Якщо за кредитом звертається знову утворене підприємство, у якого, як правило, баланс "нульовий", то тут доцільно використовувати методику оцінки їхньої кредитоспроможності на основі оцінки ділового ризику. Особливу увагу варто зробити на перевірку техніко-економічного обгрунтування кредиту, наявність договорів на постачання і реалізацію, звернути увагу на ліквідність товару, порівняти розмір позички і планований прибуток. Можна скласти пропорцію: у скільки разів прибуток повинний перевищувати розмір позички, щоб підприємство могло без проблем погасити кредит і відсотки. Особлива увага варто звернути на забезпечення кредиту. По таких підприємствах реально оцінити лише показник заможності власними, а також коефіцієнт ліквідності або покриття. На додаток до цієї методики можна запропонувати систему оцінки ділових якостей керівника, його спроможність організувати справу, швидко і вигідно реалізувати товар і інші якості. На закінчення можна сказати, що доцільно звести дану картотеку по кожному клієнту окремо, щоб мати чітке уявлення про фінансову усталеність даного позичальника.
По перерахованої вище методиці був проведений аналіз фінансового стана 37 підприємств, що звернулися в банк за кредитом. Були отримані такі результати. Аналіз виявив, що з 37 фірм на момент обертання за кредитом кредитоспроможними були такі фірми:
1. - II клас кредитоспроможності;
2. - III клас кредитоспроможності;
3. - II клас кредитоспроможності;
4. - II клас кредитоспроможності;
5. - I клас кредитоспроможності;
6. - III клас кредитоспроможності;
7. - III клас кредитоспроможності;
8. - I клас кредитоспроможності;
9. - II клас кредитоспроможності.
На момент дії кредиту і з урахуванням додаткових показників утворилися такі результати:
Кредитоспроможними клієнтами були тільки:
5. - I клас кредитоспроможності;
6. - III клас кредитоспроможності;
8. - I клас кредитоспроможності;
9. - II клас кредитоспроможності.
1. - III клас кредитоспроможності;
3. - III клас кредитоспроможності;
Інші клієнти банку на момент звернення за кредитом були некредитоспроможними. Тому можна зробити висновок, що банк займається видачею ризикових кредитів.
3.5 Формування страхових резервів і резервних фондів
З позиції створення інфраструктури економічної безпеки банку керуючі інформаційні системи по контролі за кредитними ризиками, покликані забезпечити, принаймні, рішення двох основних задач. Це своєчасне виявлення прострочених платежів по наданим кредитам з метою вироблення і прийняття необхідних запобіжних заходів, що забезпечують своєчасне надходження платежів. Друга задача своєчасне формування резервних фондів із метою забезпечення стабільної роботи банку.
Немаловажну роль відіграють згадані інформаційні системи також для прийняття управлінських рішень під час вироблення тактики і стратегії кредитної політики банку.
Угруповання тих або інших зведень із метою створення управленсько інформаційних баз даних повинні грунтуватися на аналізі структури кредитних операцій конкретного банку. При цьому, згруповані зведення повинні містити інформацію про стан справ у розтині пасивних і активних операцій, що складають кредитний портфель банку. Крім того, при розробці цих систем, безумовно, враховується порядок формування резерву, призначеного для покриття можливих втрат у процесі кредитної діяльності банку. Такий порядок встановлюється Положенням НБУ "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків", затвердженому Постановою Правління НБУ №20 від 31 січня 1996 р.
Завантажити реферат