Мій вид спорту - футбол

Як свідчать довідники, на сході України особливо бурхливого розвитку футбол набув з 1912 р. Спершу створилися футбольні команди в Одесі (1910), Києві (1911), Харкові (1912), Миколаєві (1915), 3'явилися вони і в Юзівці, Краматорську, Херсоні, Єлисаветграді, Вознесенському, Катери­нославі. Футбольні матчі відбувалися в Полтаві, Сімферополі, Чернігові, Лозовій та інших містах України. Водночас самостійні розіграші проводи­ли так звані "дикі", тобто не зареєстровані команди Києва, Харкова, Одеси.

1913 р. у Києві відбулася Перша всеросійська олімпіада. Хоча в її програмі футболу не було, учасники змагань все таки побачили показові матчі. Команди Одеси, Києва, Харкова і міст Донбасу з 1912 р., об'еднавшись в ліги, почали проводити регулярні змагання в два етапи — восени та навесні. Пріоритет серед команд півдня України надійно утримували футболісти Одеси, які брали участь і в фіналі першості Росії (1912) і у1913 р. вони стали чемпіонами Росії, завдавши поразки у фіналі команді Петербур­га (4:2), а у 1914 р. провели три міжнародні матчі з кращим футбольним клубом Туреччини "Фенер - Бахче", де у двох перемогли, а один закінчився з нічійним рахунокм.

Змагання на Кубок і першість Україна проводила з 1922 р. Її збірна — переможець другого Всеросійського свята фізкультури (1924), де вона обійшла команди Закавказзя та РСФСР. А незабаром у товариських матчах завдала поразок і збірним командам — Москви та СРСР.

У Харкові створено висококласну команду "Штурм", у Києві "3алізничник", в Одесі "Местран" та інші.

Бурхливо розвивався футбол у 1935 р. у Києві, Харкові, Одесі, Дніп­ро­пет­ровську. Тоді збірна України зустрілася в Парижі з футболістами про­фесіонального клубу "Ред Стар Олімпіл" і обійшла суперника з рахунком 6:1.

3 1936 р. у вищій лізі чемпіонатів Радянського Союзу брала участь команда "Динамо" (Київ) і за всю історію школи не покидала її, а в довоєнні роки вона стала тринадцятикратним чемпіоном і девятиразовим володарем Кубка Радянського Союзу, Суперкубка Європи (1975), дворазовим — Кубка володарів Кубків країн Європи (1975, 1986).

Про високий рівень українського футболу свідчить і те, що у вищій лізі Радянського Союзу в різний час виступали команди: "Динамо" (Київ), "Шахтер" (Донецьк), "Карпати" (Львів), "Зоря" (Луганськ), "Дніпро" (Дніпропетровськ), "Металіст" (Харків), "Таврія" (Сімферополь), "СКА" (Одеса), "Чорноморець" (Одеса), "Металург" (3апоріжжя), а в першій лізі — команди Ужгорода, Івано-Франківська, Львова, Чернівців та ін. Більшість із них досягли високих спортивних успіхів. Зокрема чемпіонами і призерами Ра­дянського Союзу були фугболісти "Динамо" (Київ), "3орі" (Луганськ), "Дніпра" (Дніпропетровськ), "Чорноморця" (Одеси). Володарями Кубка — ди­на­мі­вці Києва, футболісти "Шахтаря" (Донецьк), "Карпат" (Львів), "Металіст" (Харків). Усі вони успішно виступали в Європейських кубкових турнірах.

Протягом багатьох років у міжнародних змаганнях (чемпіонатах Європи, світу, Олімпійських іграх) основу національних збірних команд складали футболісти українських клубів. Досить згадати всесвітньо відомі прізвища таких гравців як Ю.Воинов, В.Мунтян, В.Пузач, В.Веремєєв, І.Біланов, В.Серебряников, В.Банников, В.Колотов, О.Блохін, Л.Буряк, А.Коньков та інші. Сьогодні ними пишаеться український футбол. Згадаймо, О.Блохін (1975) та І.Біланов (1986) були визнані кращими футболістами Європи і нагороджені золотими м'ячами, а О. Протасов у 1984 р. став володарем срібної бутси Європи (1984), яку вручали кращим бомбардирам.

Після проголошення Верховною Радою незалежності України (1991), Федерація футболу України як повноправний член увійшла до УЄФА і ФІФА, що дало змогу національним збірним командам брати участь у чемпіонатах світу, Європи, Олімпійських іграх і Європейських кубкових турнірах.

Весною 1992 р. проводився Перший незалежний чемпіонат України серед команд вищої, першої, другое перехідних ліг, а також колективів фізкультури. Титул першого переможця вибороли футболісти "Таври" (Сім­фе­рополь). Тепер такі змагання в Україні відбуваються восени та навесні.

Чемпіонат України проводиться і серед юнацьких команд молодшого та старшого віку. Створено і юнацьку національну збірну команду Ук­раїни.

Такі найважливіші етапи розвитку національного футболу, одного з найбільш популярних серед населения України видів спорту.

Розділ 2 "Правила гри у футбол"

2.1. Еволюція правил гри у футбол

В Італії вже в середині минулого століття грали у футбол, дотримуючись правил, де визначалася кількість гравців, передбачалася зміна воріт гравцями під час змагання тощо.

На початку розвитку футболу в Англії в різних навчальних закладах існували свої правила гри, що надзвичайно ускладнювало міжшкільні футбольні зв'язки, а під час змагань між командами виникали непорозуміння та всілякі інші небажані явища. Щоб позбутися цього, в 1848 р. представники шкіл провели конференцію, на якій було затверджено перші правила гри. Їх назвали "кембріджськими".

Подальші зміни і поправки до правил гри вносилися вже після створення Футбольного Союзу Англії (у 1863 р). Сучасні розміри воріт визнали у 1866 р., а через п'ять років (у 1871 р.) гравцям крім воротаря, в межах штрафного майданчика було заборонено грати руками. Кутові удари впровадили у 1873 р., а 1875 р. мотузок, що з'єднував бічні стойки воріт, заменили поперечиною: після першого тайму команди мінялися ворітьми.

Визначальним в еволюції правил виявився 1877 р. Власне, тоді було встановлено кількісний склад гравців на полі (11 чоловік) і тривалість гри (90 хвилин). Користуватися свистком під час гри судді почали з 1878 р.

У 1882 р. в Манчестері відбулася зустріч представників Англії, Шотландії, Уельсу та Ірландії, тоді і було створено комісію з правил гри. Відтоді саме вона і вносить зміни та поправки до них.

З часом правила удосконалювалися. Так, у 1890 р. на ворота вперше по­ча­ли прикріплювати сітку, а ще через рік ввели правило про виконання штраф­них ударів, судді на полі стали допомагати судді на лінії. У 1895 - 1899рр. визначили товщину поперечини та бічних стояків воріт (12 см), розміри поля, а також встановили, які дії гравців на полі слід розглядати як грубу гру. Розміри, форма воротарського и штрафного майданчиків, всі інші лінії, що стосуються розмітки футбольного поля, правилами було передбачено тільки у 1902 р. Правило положения поза грою на власти половині поля відмінили у 1907 р., а в 1920 р. — і під час подачі кутового удару.

Досить важливе уточнения в правило положения поза грою внесли в 1925 р., що призвело до заміни популярної в той час класичної тактичной системи на систему трьох захисників. М'яч, забитий у ворота безпосередньо з кутового удару, почали зараховувати з 1927— 1929 рр. Сектор подачі кутового удару вперше з'явився у 1937 р. У наступні роки істотні зміни до правил гри не вносилися, крім обмежень рухів воротаря чотирма кроками і заборони ловити м'яч, поданий ногою гравцем власноі команди руками в межах штрафного майданчика (ці зміни внесені з метою усунення подовженої тривалості часу гри, зниження темпу тощо).