Як видно, нахил ліній відносних цін товарів в даних двох країнах різний. Отже товар У в першій країні дешевший, ніж товар Х, отже споживачі першої країни віддають перевагу споживанню товару Y. В другій країні споживачі споживають більшу кількість товару Х в порівнянні з товаром Y, оскільки він дешевший, ніж товар Y.
Світові ціни спонукають збільшувати виробництво товару Х і збільшувати виробництво товару Y.
Виробництва обох країн в умовах вільної торгівлі характеризуються точкою С, в якій вони виробляють ОХ3 товару Х, та ОY3 товару Y.
Країна 1. Нова точка споживання першої країни в умовах вільної торгівлі – точка D. Споживання товару Х дорівнює ОХ1, а споживання товару Y– ОY5. Імпорт товару Y першої країни дорівнює Y3Y5, експорт товару Х – Х1Х3.
Таким чином внаслідок МТ ми маємо:
1) збільшення виробництва товару Х та зменшення виробництва товару Y, оскільки країна має порівняльну перевагу в виробництві цього товару;
2) споживачі першої країни збільшують споживання товару Y, тобто того товару, якому вони віддають перевагу в споживанні.
З точністю до навпаки все відбувається в країні 2.
Нова точка споживання другої країни в умовах вільної торгівлі – точка F. Споживання товару Х дорівнює ОХ5, а споживання товару Y– ОY1. Експорт товару Y першої країни дорівнює Y1Y3. Імпорт товару Х – Х3Х5.
Таким чином внаслідок МТ ми маємо:
1) збільшення виробництва товару Y та зменшення виробництва товару X, оскільки країна має порівняльну перевагу в виробництві цього товару;
2) споживачі першої країни збільшують споживання товару X, тобто того товару, якому вони віддають перевагу в споживанні.
Висновок: країни, які мають однакові умови пропозиції, але різні умови попиту, виграють від зовнішньої торгівлі тому, що рівень споживання зростає.
Таким чином, неокласична торгівля заперечує ствердження класичної теорії, яка вважає, що країни не можуть торгувати за умов співпадаючих кривих трансформації виробничих можливостей.
Відбувається це тому, що оскільки в класичній теорії використовується принцип незмінних видатків виробництва, ми не можемо розглядати ситуацію з рівними умовами виробництва і відмінними умовами споживання. Це показує графік:
Як видно з нього, МТ відсутня.
Тепер розглянемо випадок з різними умовами виробництва та однаковими умовами споживання. Така ситуація може складатися внаслідок:
1) використання різних технологій;
2) різна забезпеченість факторами виробництва.
Розглянемо першу країну. Ми бачимо, що рівень виробництва та рівень споживання в умовах автаркії характеризується точкою А. Виробляється ОХ4 товару Х та ОY2 одиниць товару У. Рівень споживання характеризується кривою байдужості М. Рівень цін в умовах автаркії – лінія з нахилом 
, яка проходить через точку А.
Друга країна. Рівень виробництва та рівень споживання в умовах автаркії характеризується точкою В. Виробляється ОХ2 одиниць товару Х та ОY4 одиниць товару У. Рівень споживання також характеризується кривою байдужості М.
Лінія цін, як характеризує внутрішні ціни в умовах автаркії – лінія з нахилом 
, яка проходить через точку В.
Ми бачимо, що нахил лінії цін для першої країни менший, ніж у другої країни. А значить, перша країна має порівняльну перевагу у виробництві товару Х, а друга – в виробництві товару Y :
; 
Також видно, що світові ціни знаходиться між внутрішніми цінами:
Країна 1 зацікавлена в збільшенні виробництва товару Х і зменшувати виробництво товару Y. Новий рівень виробництва – точка К. Країна виробляє ОХ5 одиниць товару Х та ОY1 одиниць товару Y. Споживання в першій країні характеризується кривою байдужості М’ та точкою С (споживається ОХ3 одиниць товару Х та ОY3 одиниць товару Y). Експорт товару Х першої країни дорівнює Х3Х5, імпорт товару Y – Y1Y3.
Як видно, перша країна:
1) зменшила виробництво товару Y та збільшила виробництво товару Х, оскільки країна має порівняльну перевагу в виробництві цього товару;
2) рівень споживання в країні підвищився, оскільки крива байдужості знаходиться на більш високому рівні.
Країна 2 зацікавлена в збільшенні виробництва товару Y і зменшувати виробництво товару X. Новий рівень виробництва – точка L. Країна виробляє ОХ1 одиниць товару Х та ОY5 одиниць товару Y. Споживання в другій країні також характеризується кривою байдужості М’ та точкою С (споживається ОХ3 одиниць товару Х та ОY3 одиниць товару Y). Експорт товару Y першої країни дорівнює Y3Y5, імпорт товару X – X1X3.
Як видно, друга країна:
1) зменшила виробництво товару X та збільшила виробництво товару Y, оскільки країна має порівняльну перевагу в виробництві цього товару;
2) рівень споживання в країні підвищився, оскільки крива байдужості знаходиться на більш високому рівні.
Крива торговельної пропозиції або взаємного попиту
Можливі обсяги експорту та імпорту, які країна готова придбати (реалізувати) за всіх можливих співвідношень цін. Характерна готовність країни брати участь у міжнародному обміні за всіх можливих умов міжнародної торгівлі.
Точка F. При співвідношенні цін P=1/2 країна виробляє 95 одиниць товару x та 45 одиниць товару y. Споживання характеризується точкою Н, тобто споживаються 55 одиниць товару x та 65 одиниць товару у. Експорт товару х становить 40 одиниць, а імпорт товару у – 20, тобто 65-45.
Якщо відносна ціна на товар х збільшується до одиниці, то ми маємо нову точку виробництва – точку В, яка характеризує виробництво в країні І на основі нового співвідношення цін.
В точці В виробляється 130 одиниць товару х та 20 одиниць товару у. Споживання характеризується точкою Е, в якій споживається 70 одиниць товару х та 80 одиниць товару у.
Маємо два торговельних трикутника. Трикутник HDF (Р=1/2): експорт – FD, HD – імпорт. Трикутник ECB (P=1): BC – експорт, ЕС – імпорт.
Інформація, яку дають торговельні трикутники можна відобразити кривою взаємного попиту.
Лінія відносних світових цін виходять під кутом, тангенс якого дорівнює відношенню світових цін. На цих лініях ми відмічаємо точки Н і Е, а потім через них будуємо криву взаємного попиту.
Завантажити реферат