Фінансовий контроль

Так, джерелами інформації для документального контролю служать: первинні документи, регістри бухгалтерського обліку; бухгалтерська, статистична і оперативно-технічна звітність, нормативна, проектно-конструкторська, технологічна та інша документація.

Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об'єктів, що перевіряються, за даними їх огляду в натурі (перерахунку, зважування, лабораторного аналізу і т.д.), він не може бути всеосяжним через безперервність господарських операцій.

До основних засобів документального контролю можна віднести:

· формальну і арифметичну перевірку документів;

· юридичну оцінку господарських операцій, відображених у документах;

· логічний контроль об'єктивної можливості документально оформлених господарських операцій;

· суцільне і вибіркове спостереження;

· зустрічну перевірку документів;

· засіб оберненого рахунку, заснований на попередній експертній оцінці матеріальних витрат із метою наступного визначення розміру необгрунтованих списань сировини і матеріалів на виробництво визначених видів продукції, що в час контролю є в наявності;

· оцінку законності і обгрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку;

· балансове співставлення прямування товарно-матеріальних цінностей із їх відображенням у фінансово-бухгалтерській документації.

Залежно від характеру взаємовідносин і суб'єкта контролю фінансовий контроль можна розподілити на внутрішній і зов­нішній. Внутрішнім називається такий контроль, за якого суб'єкт й об'єкт належать до однієї системи, а зовнішнім — та­кий, за якого контроль здійснюється суб'єктом, що не нале­жить до тієї ж системи, що й об'єкт.

Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюють організації, підприємства, установи за влас­ною фінансовою діяльністю та фінансовою діяльністю підроз­ділів, що входять до їхнього складу. Він є складовою управлін­ня організацією і тому провадиться на її розсуд на основі рішень даної організації.

Заходи фінансового контролю, що здійснюються зовніш­німи органами, зазвичай охоплюють усю систему державних органів і тому можуть сприйматися як макрозаходи. При цьо­му їх треба доповнювати мікро- або оперативними заходами, що проводяться самою організацією. Обидва види контролю доповнюють один одного, між ними встановлюється тісний симбіотичний зв'язок.

Ідеально внутрішній контроль використовується як опера­тивний, що доповнює макроекономічну стратегію, розроблену центральними органами. Від організацій, звісно, потребується проведення самостійного стратегічного аналізу напрямків влас­ної фінансової діяльності та підготовки відповідних фінансових планів і бюджетів. Після складання і затвердження планів до­ходів і витрат основну увагу організації приділяють проблемам управління й оперативного фінансового контролю.

Залежно від ступеня охоплення підконтрольного об'єкта можна виокремити такі види фінансового контролю, як:

— комплексний, тобто такий, якому підлягають усі аспек­ти діяльності підконтрольного об'єкта;

— тематичний, тобто такий, що зосереджується лише на окремих аспектах діяльності.

Залежно від ступеня охоплення об'єктів фінансовим конт­ролем можна також вирізнити такі його види, як повний і част­ковий; суцільний і вибірковий.

Повний фінансовий контроль характеризується загальним глибоким вивченням фінансового боку діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контро­лю. Частковий контроль проводиться з певного переліку питань за допомогою ознайомлення на місці з окремими напрямками фінансової діяльності.

Суцільний фінансовий контроль передбачає вивчення всіх первинних документів і записів у формах аналітичного та син­тетичного обліку. Цьому контролю підлягають найвідповідаль­ніші операції установи. При вибірковому контролі перевіря­ються або всі документи певних періодів протягом року, або частина документів, але за весь звітний період.

Залежно від джерел інформації й методики виконання контрольних дій фінансовий контроль можна розподілити на документальний і фактичний. Слід зазначити, що такий по­діл є деякою мірою умовним, тому що в основі його розме­жування покладено лише різні джерела даних, що викорис­товуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю є первинні доку­менти, бухгалтерська, статистична звітність, нормативна та інша документація. Фактичний контроль грунтується на ви­вченні фактичного плану об'єктів, що перевіряються, за дани­ми їх перевірки в натуральному вираженні, а тому він не мо­же бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характер фінансово-господарських операцій.

Залежно від цільової спрямованості контрольних дій мож­на вирізнити такі види фінансового контролю, як стратегічний і тактичний.

Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на вирі­шення питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньому, а тактичний — вирішує поточні питання їхньої фінансової діяльності.

Залежності від місця здійснення фінансового контролю його можна розподілити на такі види, як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підкон­трольному об'єкті; дистанційний контроль, коли суб'єкт кон­тролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається за допомогою засобів зв'язку.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. При трактуванні форм фінансово­го контролю слід грунтуватися на співвідношенні змісту й форми як загальних категорій, що відображають взаємо­зв'язок двох сторін будь-якого предмета чи явиша. Зміст є визначальною стороною предмета, а форма — засобом його вираження і внутрішньою організацією, яка модифікується зі зміною змісту.

За часовими формами фінансовий контроль поділяється: попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування й використання фондів фінансових ресурсів. Вод­ночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи тим самим безперервний характер контролю.

В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль відіграє попередній (превентивний) контроль. Перехід до ринку не сумісний зі збитками і втратами, які є наслід­ком економічних і фінансових прорахунків, безгосподарності, порушення законності. Для їхньої мінімізації необхідна чітка і відлагоджена система превентивного фінансового контро­лю, який є найефективнішою формою, оскільки дає змогу запобігти виникненню вад, перевитрат і втрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування і планування превентивний контроль слугує пе­редумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Поточний фінансовий контроль є органічною часткою процесу оперативного фінансового управління і регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Поточний фінансовий контроль проводиться в короткі проміжки часу — в процесі здійснення фінансово-господарських операцій. Спираючись на дані пер­винних документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фі­нансові ситуації, що швидко змінюються, попереджувати збитки і втрати. Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль ха­рактеризується поглибленим вивченням фінансової діяль­ності за попередній період, дає змогу виявити вади поперед­нього й поточного контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових операцій за певні минулі проміжки часу завдяки вивченню даних об­ліку й звітності, планової нормативної документації. Контролю підлягають і фактичні справи, дійсна наявність грошових за­собів і матеріальних цінностей.