Фірми мають певні зобов’язання перед суспільством, які можуть не збігатися з їхніми комерційними цілями. Зважання на соціальні, морально-етичні аспекти, захист зовнішнього середовища є складовими рішення про інвестиції, ними не можна нехтувати у фінансовому плануванні.
Фінансисти мають певні зобов’язання перед тими, хто доручив їм керувати фірмою. У них має бути чітке відчуття етичної норми, і вони повинні уникати нечесної особистої наживи. Фінансисти не повинні втягуватися в те, що може зашкодити престижу фірми, натомість їм слід якомога більше опікуватися громадськими справами, аби показати, що вони розуміють значення громади, тих, хто купує товари фірми або користується її послугами. Фінансисти повинні подбати, щоб виробництво відповідало стандартам захисту зовнішнього середовища та законодавчим вимогам, а також гарантувало здоров’я та безпеку громаді і робітникам, які працюють у фірмі.
Якщо ж фінансисти працюють відірвано від світу і дбають лише про грошову вигоду, вони можуть прогледіти інші, не менш важливі моменти, що підтримують високий громадський престиж їхньої фірми. Витрачаючи гроші на покращення умов праці своїх робітників та на громаду в цілому, фінансисти залучають нових замовників та надійних акційників. Очевидно, що витрати на соціальні програми залежать від фінансових можливостей фірми інвестувати у такі неприбуткові заходи. Проте підтримка соціально необхідних програм, скажімо, забезпечення роботою представників національних меншин, піклування про безпеку праці та відмова вкладати гроші в деякі специфічні прибуткові заходи, коли вони не відповідають демократичним принципам, - все це має бути враховано при прийнятті фінансових рішень. Між підтримкою суспільно важливих програм та необхідністю мати прибутки конфлікту немає. Питання в тому, щоб завжди дбати про потреби суспільства, якщо хочеш досягти максимальної вигоди для фірми.
Фінансисти повинні узгоджувати потреби суспільства з цілями максималізації прибутків. Зважання на соціальні потреби інколи перешкоджає найефективніше використати капітал або забезпечити найнижчі витрати, але підносить престиж фірми. Турбота про інтереси певних груп населення, створення умов для підвищення професійного рівня, піклування про безпеку та добробут своїх робітників зрештою призведе до продуктивнішої праці та гармонічніших відносин між робітниками і керівництвом фірми.
Головна мета фінансистів – це досягнення найвищого достатку фірми або найвищих ринкових цін її акцій. Друга мета – максималізація доходів на акцію. Прагнучи найвищих прибутків, фірма може прогледіти ризик. Іншими словами, рішення про інвестицію заради високих прибутків можуть призвести до того, що прибутків не буде взагалі або ж вони надмір коливатимуться, і це може закінчитись неплатоспроможністю або невизначеністю та ризикованістю позицій фірми. Інвеститори шукають найвищих доходів з найменшим ризиком. Кредитори хочуть бути певними , що у фірми здоровий фінансовий стан і вона забезпечить виплату процентів на основі суми боргу. Кредитори не хочуть, щоб фірма надмірно ризикувала, бо це може призвести до її неплатоспроможності. Фірма може спробувати зменшити рівень забруднення навколишнього середовища – води, повітря… Закуповуючи для цього необхідне обладнання, фірма витрачає гроші на непродуктивне та неприбуткове обладнання. А отже, вона не може досягти найвищих фінансових результатів.
Мікрофактори – це здебільшого пропозиція ринку, попит та ціни. Макрофактори за своєю природою зовнішні й містять у собі цикл загальної ділової активності, рівень інфляції, тенденції фінансового ринку, а також зміни курсу вільно конвертовуваної валюти. Найголовніше – це своєчасно передбачити ці макрофактори.
Діючи як довірені особи акційників, менеджери можуть обирати дуже обережну позицію, щоб уникати великих помилок. Їм доводиться узгоджувати протилежні вимоги акційників і кредиторів. Намагаючись задовольнити вимоги кредиторів, менеджери цілком можуть втратити час і сили, потрібні для досягнення найголовнішого – найвищого достатку фірми. Вони можуть зовсім не брати на себе відповідальності за підвищений ризик, пов’язаний з деякими проектами, хоч саме через інвестиції у такі проекти фірма могла б отримати компенсацію, яка значно вища за ризик. Найкращих менеджерів можна привабити таким чином:
- запропонувати їм пристойну винагороду за їхню працю;
- запропонувати їм опціон на придбання акцій фірми, щоб заохочувати обирати рішення, які призведуть до підвищення цін на акції компанії.
Звіт про доходи та баланс. Баланс показує фірмі, як вкладені її гроші у різні активи і як вона залучає кошти від внутрішніх та зовнішніх джерел.
Статистичні дані дають можливість фірмі порівняти свій фінансовий стан із станом інших фірм і фірм, що працюють у цій же галузі. Статистика дає неоціненні дані для прогнозування грошових надходжень та оцінки відносно ризику різних капіталовкладень. Методи статистики можна використовувати для моделювання результативності інвестицій у різних ситуаціях. Статистика може допомогти менеджерам контролювати операції, підкаже, коли вчасно брати у борг, закуповувати товар та розширювати виробництво.
Фінансисти мають бути високоморальними людьми, мусять шукати взаємодії з громадою. Їм належить пильнувати за дотриманням вимог щодо захисту зовнішнього середовища, поважати закони, забезпечувати здорові та безпечні умови праці своїх робітників. У зв’язку з цим їм слід уникати інвестицій у заходи, які порушують демократичні принципи. Вони мусять шукати можливості, щоб надавати роботу представникам різних категорій населення. Іншими словами, слід підтримувати баланс між прагненням отримати найвищі доходи та необхідністю вирішувати суспільні проблеми.
Зростає ризик – фірма не може повністю використовувати можливості залучати кошти з різних фінансових джерел. У такому випадку витрати на залучення капіталу за рахунок боргу чи акцій неодмінно зростуть.
Фінансова теорія – це лише відправний пункт. Вона дає деякі інструменти, які не замінюють досвід і розсудливість. Проте, незважаючи на свою обмеженість, теорія допомагає пояснити фінансові процеси та вказує на те, як уникати пасток, приймаючи рішення про інвестиції.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. – К.: Атіка, 2002. – 368с.
2. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. – К.: НІОС, 2002. – 606с.
3. Василик О.Д. Теорія фінансів. К.: НІОС, 2002. – 416с.
4. Кудряшов В.П. Фінанси. – Херсон: Олді –плюс, 2002. – 352с.
5. Луніна І.О. Державні фінанси України у перехідний період. –Харків: Форт, 2000. – 296с.
6. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). –К.:КНЕУ, 2001. – 240с.
7. Чернявський О.П., Мельник П.В., Мельник В.М. Теорія фінансів. – К.: ДІЯ, 2000. – 235с.
Завантажити реферат