Ринок фінансових послуг

1.3 Цінні папери – як інструмент фінансового ринку.

Обіг фінансових ресурсів на ринку цінних паперів повинен забезпе­чуватися різними видами цінних паперів, які ще називають інструмен­тами такого ринку. Вони в свою чергу поділяються на такі групи:

а пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повер­нути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують його участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в уп­равлінні справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента;

а боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання поверну­ти у визначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;

О похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

Цінні папери бувають іменними чи на пред'явника, з вільним чи обмеженим колом обігу, у паперовій чи іншій матеріалізованій або не-матеріалізованій формі / у формі записів на рахунках у системі елект­ронного обігу цінних паперів/. Переважна кількість цінних паперів випускається у нематеріалізованій формі. Раніше, розглядаючи фондові системи різних країн, ми вже згадува­ли види цінних паперів. Слід визначити, що найбільш типовими вида­ми цінних паперів, які випускаються і знаходяться в обігу на ринках цінних паперів різних країн світу, с такі види: акції, облігації, депозитні сертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати. В деяких країнах Східної Європи, СНД, включаючи Україну, до категорії цінних паперів відно­сять приватизаційні папери. Як правило, в більшості країн контракти з приводу цінних паперів, опціони та ф'ючерси не розглядаються в якості цінних паперів. Їх називають "контракти з цінними паперами" або "по­хідними інструментами". У вітчизняній літературі для їх визначення часто користуються іншомовними термінами: "деривативи" або "дери­ваційні інструменти".0тже, ще раз акцентуємо увагу на види цінних паперів, які є в Україні. Це, зокрема:

- акції / вид найбільше поширений/;

- облігації внутрішніх державних і місцевих позик;

- облігації підприємств;

- казначейські зобов'язання держави;

- депозитні сертифікати;

- векселі / найменше поширений вид/;

- приватизаційні папери.

Як зазначалось вище, згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", цінні папери можуть бути іменними або на пред'явни­ка. Іменні, як правило, передаються шляхом повного індосаменту, тобто передавальним записом, що засвідчує перехід прав за цінним па­пером до іншої особи. Цінні папери на пред'явника обертаються на ринку вільно. Цінні папери можуть використовуватися для здійснення розрахунків, а також в вигляді застави для забезпечення платежів і кре­дитів. Спадкоємність цінних паперів здійснюється відповідно до цивіль­ного законодавства України /Закон України "Про приватизаційні папе­ри"/. Умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулювання по­середницької діяльності в організації їх обігу на території України виз­начаються Законом України "Про цінні папери і фондову біржу". Пра­вові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів в Україні визначають Закон України" Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні та інші нормативні документи.

Доцільно розглянути здатність цінних паперів виконувати в про­цесі ринкової взаємодії певні функції. До основних функцій, що вико­нуються цінними паперами, можна віднести:

Мобілізаційну. Ця функція стосується практично всіх видів цінних паперів. Це - акції, банківські депозити , казначейські зобов'язання дер­жави, облігації підприємств і внутрішньої державної позики та інші. Суть цієї функції полягає в тому, що підприємство, організація чи держава на певній стадії свого розвитку досягає такого моменту, коли починає відчувати нестачу коштів. З метою покращення фінансового стану прий­мається рішення про випуск того чи іншого цінного паперу. Таким чи­ном, за короткий проміжок часу організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної діяльності/протягом 6-ти місяців. Ця функція передує іншим і, по суті, є визначальною. Адже, якщо організа­ція, яка здійснює випуск цінних паперів, зокрема акцій, протягом б-ти місяців не підпише 60 відсотків від загального випуску, останні визна­ються недійсними.

Управлінську. Не всі цінні папери, які випущені і знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, виконують цю функцію. До числа тих з них, яким властива ця функція, відносяться акції, пайові свідоцтва, сертифікати з часткою, інвестиційні сертифікати та ін.

В контексті ринку цінних паперів управлінська функція означає наявність у власника зазначеного вище виду цінного паперу і мож­ливість брати участь в управлінні емітентом. Найчастіше в таких випад­ках мова йде про реалізацію права на участь у загальних зборах акціо­нерів, голосуванні, внесенні пропозицій, висуванні кандидатур до скла­ду виборчих керівних органів емітента /правління, спостережну раду/;

на отримання інформації, що стосується діяльності та фінансового ста­ну емітента; на участь у розподілі майна емітента при його ліквідації.

Запозичувальну. Ця функція виконується лише борговими цінними паперами, частка яких на ринку цінних паперів є однією з найбільших. Однак не всі цінні папери, що випускаються і знаходяться в обігу на заз­наченому ринку, е борговими. До категорії боргових документів відно­сяться такі грошові документи, які свідчать про наявність між організа­цією-емітентом та власником цінного паперу кредиторсько-дебиторських відносин. Іншими словами, емітент здійснює випуск даних цінних паперів з метою "запозичення грошей" чи "отримання кредиту" у влас­ника цінного паперу. В свою чергу власник такого цінного паперу надає "позику", тобто дає її "в борг" емітенту шляхом оплати вартості борго­вого цінного паперу.

При цьому треба усвідомлювати, що при придбанні боргових доку­ментів їх власник набуває статусу кредитора емітента, а не власника манна емітента. В свою чергу власник цінних паперів / що підтверджу­ють участь чи членство/ набуває статусу співвласника майна емітента, а не кредитора. При кредиторсько-дебиторських відносинах право на участь в управлінні справами емітента не надається.

До боргових цінних паперів відносяться різноманітні види об­лігацій, свідоцтва про заборгованість, векселі, комерційні папери та деякі інші документи.

В загальному розумінні грошові документи, які знаходяться в обігу на ринку цінних паперів, відносяться або до категорії документів, що підтверджують участь /членство/, або документів, що засвідчують вста­новлення кредиторсько-дебиторських відносин. Тому, коли йде мова про ринок цінних паперів, то мається на увазі ринок, на якому знахо­дяться в обігу акції та облігації.