Темп інфляції для данного року можна виміряти наступним чином: відняти індекс цін минулого року (1987) від індексу цього року (1988), а потім помножити на 100. Наприклад в 1987 р. індекс цін на споживчі товари дорівнював 113,6, а в 1988 — 118,3. З цього випливає, що рівень інфляції для 1988 р. вираховується наступним чином:
|
|
|
|
|
ІІ. Причини винекнення інфляційних процесів, та її наслідки.
В теоріях західних економістів виділено як альтернативу дві концепції: інфляція попиту і інфляція витрат. Ці концепції розглядають різні причини винекнення інфляції.
Інфляція попиту — порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Економіка може спробувати витратити більше, ніж вона може випускати; вона може прагнути досягати тої точки, яка знаходиться поза кривої виробничих можливостей. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей вигаданий попит збільшенням реального об’єму продукції, тому, що всі маючі в запасі ресурси, вже давно вичерпані. Тому цей надмірний попит призводить до зростання ціни на постійний реальний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту пояснюють фразою “Дуже багато грошей полює за дуже малою кількісью товара”.
Але відношення між попитом з одної сторони, і обсягом виробництва, зайнятостю і рівнем цін — з другої, набагато складніше, ніж описано зверху. Малюнок 1-1 допоможе зрозуміти вище сказане.
На першому відрізку — загальні витрати, тобто сума споживання, інвестицій, державних витрат і чистого експорту, до такого ступеня низькі, що обсяг національного продукту сильно відстає від свого максимального рівня при повній зайнятості. Іншими словами, реальний обсяг ВНП дуже відстає. Рівень безробіття великий, а велика доля виробничих потужностей підприємств не приймає в цьому участі. Уявимо, що попит зросте. Тоді обсяг виробництва збільшиться, рівень безробіття зменшиться, а рівень цін незначно зросте, або зовсім не зміниться. Це пояснюється тим, що велика кількість матеріальних і трудових ресурсів не залучена до діла, які можна привести до дії за допомогою існуючих на них цін.Безробітний не просить збільшити йому зарплату, коли наймається на роботу.
По мірі того, як попит продовжує зростати, економіка переходить до другого відрізка, наближуючись до повної зайнятості і до більш повного використання ресурсів. Але рівень цін може почати зростати ще до того, як досягнена повна зайнятість.Чому? Тому, що по мірі розширення виробництва запаси не залучених ресурсів не щезають одночасно у всіх секторах економіки і у всіх сферах промисловості. В деяких сферах промисловості починають з’являтися вузькі міста, хоч в більшості всробничих сфер є великі виробничі потужності.Деякі сфери промисловості раніше інших вичерпають свої виробничі потужногсті і не зможуть відповісти на подальше збільшення попиту на свої товари збільшенням пропозиції.Тому ціни на них будуть зростати. По мірі збільшення попиту на ринку робочої сили, деякі працівники починають використовуватись повністю і їх зарплата в грошовому вимірі збільшується. В результаті збільшуються виробничі витрати і фірми змушені збільшувати ціни.Зменшення ринку робочої сили розширює можливості профспілок при укладанні колективних угод і допомагає їм збільшувати заробітну плату. Фірми готові уступати вимогам профспілок про збільшення зарплати тому, що не хотять страйкувань, особливо в той час, коли економіка стає на шлях розквіту. Крім того, при збільшенні загальних витрат більш високі витрати можна легко покласти на покупця, піднявши ціни. Нарешті, коли досягнута повна зайнятість, фірми вимушені наймати на роботу менш кваліфікованих працівників, що призводить до росту витрат і цін. Інфляцію на другому відрізку, іноді називають “передчасною” тому, що вона з’являється за довго до з’явлення повної зайнятості в країні.Коли загальні витрати досягають третього відрізка, повна зайнятість відноситься до всіх секторів економіки. Всі сфери промисловості більше не можуть відповідати на збільшення попиту збільшенням обсягу продукції. Реальний обсяг національного продукту досяг свого максимуму., і подальше збільшення попиту веде до інфляції.Попит, перевищуючий виробничі можливості населення веде до збільшення рівня цін.
При постійному рівні цін (відрізок 1) номінальний і реальний ВНП збільшується однаково. Але при передчасною інфляцією (відрізок 2) номінальний ВНП необхідно дифлирувати, щоб визначити зміну обсягу продукції в фізичному вираженні. При чистій інфляції (відрізок 3) номінальний ВНП залишається незмінним.
[3]
Інфляція може також виникнути в результаті зміни витрат і пропозиції на ринку. В останні роки було декілька періодів, коли рівень цін виростав, не дивлячись на те, що сукупний попит не був вичерпаним. В нас були періоди, коли і обсяг продукції і зайнятість зменшувались з одночасним збільшенням загального рівня цін.
Теорія інфляції, обумовленної ростом витрат, пояснює ріст цін такими факторами які призводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Витрати на одиницю продукції — це середні витрати при певному обсязі виробництва. Такі витрати можна отримати розділивши загальні витрати на ресурси на кількість виготовленної продукції, тобто:
[4]
Збільшення витрат на одиницю продукції в економіці зменшує прибуток і обсяг продукції, яку фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В результаті зменшується кількість товару і послуг в мсаштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, збільшує рівень цін. Отже, по цій схемі витрати, а не попит змінюють ціни, як це робиться при інфляції попиту.