Як елементи тиску цивілізації на природне середовище виступають технології, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві, автомобільний транспорт та урбанізація, атомні електростанції і військово-промислові комплекси розвинутих країн світу, які є найбільшими споживачами ресурсів та енергії.
Техногенний тип розвитку цивілізації в умовах швидкого росту населення вимагає залучення до виробничих процесів все більшої кількості природних ресурсів, що значно змінює ландшафт величезних територій.
У світі зареєстровано більше 9 млн. видів штучно отриманих хімічних речовин, які смертельні для живих організмів.
Широкомасштабне споживання ресурсів та матеріалів веде до зростання кількості відходів в промисловості і сільському господарстві.
Екологічна криза кінця 20 ст. виявилася наслідком спільної дії багатьох факторів, які разом тягнуть суспільство в безодню.
В Україні головним фактором екологічної кризи являється фактор економічний. У держави і підприємств немає коштів для розбудови промисловості, сільського господарства, транспорту і інших сфер людської діяльності. А про екологічні проблеми, здійснення природоохоронних заходів та контролю за забрудненням приділяється вкрай мала увага.
Сучасне виробництво – це, перш за все, гігантський споживач, після діяльності якого розрізняють такі види і джерела забруднення навколишнього середовища:
1. Хімічне, що призводить до надходження до навколишнього середовища різноманітних отруйних речовин.
2. Фізичне, до якого відносять знищення територій, шумові перешкоди та електромагнітне випромінювання.
3. Термічне, яке спостерігається при скидах у водойми нагрітої води з промислових підприємств, особливо, з ТЕЦ.
4. Радіоактивне, що пов’язане з надходженням в природне середовище штучних ізотропів.
5. Засмічення, що проявляється в надходженні до навколишнього середовища різного роду твердих відходів.
6. Біологічне, при якому в природі з’являються не властиві їй організми. Одним із видів такого виду забруднення є мікробіологічне, пов’язане з розвитком у навколишньому середовищі паразитичної мікрофлори.
За природними ресурсами Україна належить до найбагатших держав світу, особливо рудами марганцю і чорних металів. Але структурна деформація економіки з орієнтацією на продаж сировини за кордон та ресурсоємні виробництва в сполученні з майже знищеним сільським господарством при низькій екологічній культурі виробництва призвело природнє середовище України до деградаційних процесів.
В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд. т, а гірської маси – близько 3 млрд. т, з них лише 5-8% компонентів мінеральної сировини використовується для виробництва продукції, а решта йде у відходи.
Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля і природного газу, призвело до того, що у 1990 році в атмосферу було викинуто 6 млрд. т вуглекислого газу промислового походження. Вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а за останні 150 років він зріс на 25%, причому на 12% - за останні 30 років.
Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх викидів вуглекислого газу. У пило-газових викидах міститься понад 1400 шкідливих для людей і тварин речовин. Крім цього, викиди дають металургійні підприємства (33%), енергетика (30%), вугільна промисловість (10%), хімічна промисловість (7%) та інші галузі і підприємства (20%).5 Значний тиск на навколиннє середовище спричиняють великі промислові центри України. Визначено головні підприємства-забруднювачі на Україні.
Уперше в Україні 1992 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища за участю, спеціалістів, науковців, громадських активістів складено список 100 підприємств, які завдають найбільшої шкоди довкіллю та здоров’ю населення. Мета даної роботи – посилити природоохоронну діяльність у першу чергу на найбільш екологічно небезпечних підприємствах, привернути до них увагу міністерств і відомств, місцевих державних адміністрацій, народних депутатів, правоохоронних органів, трудових колективів, громадських об’єднань. Мінприроди України посилить вимогливість до тих, хто нехтує державою, всенародною справою екологічного оздоровлення України і в межах своєї компетенції готове надати необхідну допомогу з цих ста підприємств у вирішенні непростих проблем природокористування. Частково приведемо дані по цьому питанні:
Вінницька область
Вінницьке виробниче об’єднання “Хімпром”. Викиди становлять 30% від загальноміських. Основний забруднювач повітряного басейну аміаком, фтористими сполуками, середньодобові їх концентрації перевищені у 2,5 - 4 рази. У санітарно-захисній зоні проживає 7 тис. чоловік, знаходить школа №30, дитячий садок.
Волинська область
Луцьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства.Очисні споруди працюють неефективно. У ріку Стир щороку скидаються 4,3 млн. м3 забруднених стоків, а з ними 166 т органіки, 306-завислих речовин, 11983 - солей.
Нововолинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. У р. Західний Буг разом із забрудненими стоками в 5 млн. м3 скидається: органіки - 190 т, завислих речовин - 214 т, азоту амонійного - 28 тонн.
Дніпропетровська область
Дніпропетровське виробниче об’єднання “Азот”. Один з головних забрюднювачів повітря міста, у т. ч. фосгеном, аміаком, хлористим воднем. Рівні забруднення досягли по аміаку 10, хлористому водню - 7. Лише 41% джерел викидів обладнано газоочисними установками. У санітарній зоні проживає 620 сімей.
Дніпропетровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Очисні споруди працюють неефективно. Щороку скидаються 188 млн. м3 забруднених стоків. З ними у Дніпро надходить 7,8 тис. т органіки, 417 т нафтопродуктів.
Металургійний комбінат “Криворіжсталь”. Основні фонди зношені на 75%. Викидає в атмосферу 26% забруднюючих речовин, у т. ч. оксидів азоту-46, сірчистого ангідриду - 37%. Рівні забруднення міста по оксидах азоту досягають 10, сірководню - 8, оксиду вуглецю - 3. Газоочисними установками обладнано 39%джерел викидів. Щороку комбінат скидає в р. Інгулець 83 тис. м3 забруднених стоків.
Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського. Викидає в атмосферу 15% викидів по місту, зокрема по оксиду вуглецю - 39%, сірководню - 73. Рівень забруднення по сірководню у місті досягає 9,9. Обладнано очисними установками 59% джерел викидів. Завод не має нормативної санітарно-захисної зони. Скидає щорічно у Дніпро 132 млн. м3 забруднених стоків.
Дніпровський металургійний завод ім. Дзержинського. Питома частка у всіх викидах по Дніпродзержинську - 62%, по оксидах азоту - 30%. Рівні забруднення повітря досягають по пилу, оксиду вуглецю-4, діоксиду азоту-10,сірководню - 9. очистними установками обладнано 64% джерел викидів. Скидає щороку 180 млн. м3 забруднених стоків.
Баглійський коксохімічний завод. Забруднювач повітря бензапіреном, фенолом, ціанідами. Рівні забруднення досягають по фенолу 5, бензапірену-9. Оснащено установками пилогазоочистки - 35% джерел викидів. У санітарно-захисній зоні проживає 115 сімей.
Завантажити реферат