Екологічні проблеми промислових та побутових відходів

Зміст:

Вступ

До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаю­ться кожного жителя планети й від яких залежить май­бутнє людства, слід віднести проблеми екологічні. Викли­кані недалекоглядним, нерозумним, необґрунтованим став­ленням людини до природи, вони виникли не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тис. років тому вавілонський цар Хаммурапі, а пізні­ше — китайські й монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав'яного покриву степів, вод­них джерел. Українська козацька старшина, незважаючи на надзвичайне багатство нашої природи тих часів, теж уболівала за збереження довкілля й видала ряд наказів і документів про охорону придніпровських лісів і лук, за­борону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького ви­нищення звірів та риби.

Першу глобальну екологічну кризу людство пережило ще в неоліті. У природі споконвіку мала місце взаємодія багатьох видів, які займали свою екологічну нішу. Коли якийсь вид стає монополістом, він швидко вичерпує ре­сурси своєї ніші й якщо не знайде нову екологічну нішу, його чекає екологічна криза та деградація. На початку неоліту людство винайшло лук, спис та інші знаряддя вбивства й дуже швидко, можливо, за кілька тисячоліть знищило мамонтів і решту великих тварин (свою основну їжу) майже на всій планеті й стало видом-монополістом. Так настала перша екологічна криза. Але людство в нео­літі винайшло землеробство й скотарство і цим створило собі нову екологічну нішу. Відбулася неолітична революція свідомості й буття людства. На думку М. Моісєєва, під час неолітичної революції чисельність населення земної кулі скоротилася у вісім-десять разів, і після цього історія пішла новим шляхом — шляхом швидкого розвитку сіль­ського господарства, тваринництва, далі — використання мінеральних і енергетичних ресурсів літосфери, розвитку промисловості.

Кінець XX ст. знаменується розвитком другої глобаль­ної екологічної кризи, коли завдяки зростанню народонасе­лення та його активній виробничій діяльності в умовах над­звичайно низької екологічної свідомості практично вичер­пані природні ресурси та можливості біосфери самовідновлюватися й самоочищатися.

Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогре­су, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. На­прикінці XIX ст. екологічну кризу, що наближалася, пе­редбачали лише окремі фахівці, а в 60—70-х роках XX ст. про критичний стан природи багатьох регіонів Європи, Північної Америки, Японії дізналися в усьому світі. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря, задушливе шкідливе повітря у великих промислових цент­рах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія та майже повсюдне повне виснаження ґрунтів у аграрних районах. Такі еко­логічні катастрофи, як вибух на ЧАЕС, аварія танкера компанії Ексон-Вальдіс, пожежа нафтових свердловин у Перській затоці, свідчать, що забруднення довкілля нині не має меж.

Екологічна криза грізно нависла над усім світом, вона вже «схопила нас за горло». Спричинений економічними, політичними помилками та серйозними екологічними прорахунками теперішній стан природного середовища Украї­ни оцінюється фахівцями як критичний, коли вже немож­ливі його самовідновлення й самоочищення: відбуваються активна деградація й небезпечне знищення останніх при­родних ресурсів. Найавторитетніші вчені США, Японії, Росії, України в результаті поглибленого аналізу, ретель­них досліджень і моделювання сучасних природних проце­сів, які розвиваються в біосфері, дійшли висновку, що вже в наступному столітті наша Земля може обернутися на безлюдну пустелю, а ресурсів біосфери вистачить усього на кілька десятиліть.

В Україні загинули сотні малих річок, деградують Чорне та Азовське моря, спотворений забрудненими водо­сховищами Дніпро, винищена значна частина лісів Карпат, еродована більш як половина хлібної ниви, задихаються від промислових і автомобільних викидів усі великі міста й обласні центри.

Але найстрашнішим злом для навколишнього середо­вища є забруднення людської свідомості хибними, злочин­ними ідеями. Суспільства, яким було притаманне хижацьке

ставлення до природи, які пропагували зверхність одних націй, класів чи інших груп людей над іншими, як свідчить історія, неодмінно гинули. Трагізм нашого часу полягає в тому, що нині такі хибні ідеї та пов'язана з ними діяль­ність тією чи іншою мірою торкаються всієї Землі, всієї природи, долі всіх країн і націй.

Наше покоління практично в усіх куточках планети безсоромно грабує в коморах природи те, що належить дітям і онукам. Ліквідація глобальної екологічної кризи є на сьогодні найважливішим завданням людства. Для його вирішення перш за все необхідні зміна екологічної стратегії й тактики, всієї економічної моделі, організація всебічної екологічної освіти, виховання екологічної свідо­мості всього населення Землі.

1. БЫТОВЫЕ И ПРОИЗВОДСТВЕННЫЕ ОТХОДЫ.

Производственная и бытовая деятельность человека неминуемо связана с образованием твердых отходов. Если газообразные и жидкие отходы сравни­тельно быстро поглощаются природной средой, то ассимиляция твердых от­ходов длится десятки и сотни лет. Места складирования отходов занимают громадные территории. Ежегодно в Украине складируется до 1,5 млрд т твер­дых отходов. Всего в стране их скопилось до 30 млрд т. Свалки отходов зани­мают более 150 тыс. га. В связи с низким уровнем технологических процессов объем образования промышленных отходов в Украине в 6,5 раза выше, чем в США, и в 3,2 раза выше, чем с странах ЕЭС.

Проблема отходов — это проблема больших городов, и чем больше город, тем эта проблема острее.

Отходы — неиспользуемые для производства данной продукции отдель­ные компоненты сырья или возникающие в ходе технологических процессов вещества и энергия, не подвергающиеся утилизации в данном производстве. Отходы одного производства могут служить сырьем для другого.

Твердые бытовые отходы (ТБО) — непригодные для дальнейшего исполь­зования пищевые продукты и предметы быта, выбрасываемые человеком.

Утилизация — употребление с пользой.

Реутилизация (рецикл) — получение из использованной готовой продук­ции путем ее переработки новой продукции того же или близкого ей типа (например, бумаги из макулатуры, металла из металлолома и др.). Использо­вание ТБО в качестве исходного продукта для другого производства также является одним из видов реутилизации.