У результаті такого тісного зв'язку з виробництвом технологія стала радикально впливати на зниження витрат живої і матеріалізованої праці.
Технологічним процесом називається послідовна зміна форми, розмірів, властивостей матеріалу або напівфабрикатів із метою одержання виробу відповідно до заданих технічних вимог. Технологічна дисципліна тісно пов'язана з такими економічними дисциплінами, як економіка підприємства і підприємництва, менеджмент, економіка і керування науково-технічним прогресом і ін.
Зв'язок технології з економікою виявляється, наприклад, через відношення в процесі виробництва. Відношення, що охоплюють взаємодії всіх різноманітних компонентів продуктивних сил, тобто моментів процесу праці, називаються технологічними. Вони укладаються в систему взаємодії «людина - наука - техніка - виробництво - економіка». Наука і техніка є засобами збільшення виробничих можливостей.
З економічної точки зору тільки ті технологічні процеси є оптимальними, що сприяють найбільше повному задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.
Рівень технології будь-якого виробництва робить вирішальний вплив на економічні показники (прибуток, рентабельність продукції, витрати виробництва й ін.). Тому економісту необхідні достатні знання сучасних технологічних процесів, а інженеру знання в області економіки.
Організація виробництва - це сукупність методів, що забезпечують найбільше доцільне з'єднання і використання в часу і просторі засобів праці, із метою ефективного ведення виробничих процесів і в цілому підприємницької діяльності.
Характер і структура виробництва залежать від особливостей що випускається продукції, типу виробництва, застосовуваних знарядь праці, предметів праці і технологічних процесів. Правильно організоване виробництво будується на таких основних принципах: спеціалізації, пропорційності, рівнобіжності, безперервності, прямо точності і ритмічності.
Спеціалізація виробництва - це зосередження випуску конструктивно і технологічно подібної продукції масового попиту. Конструктивна і технологічна подоба створюється за допомогою широкої уніфікації. У самому загальному виді уніфікація - це зведення різноманіття до раціональної однаковості з дефяким конструктивним поліпшенням об'єкта уніфікації.
Пропорційність - сполучення виробничих потужностей усіх підрозділів виробництва. Вона дозволяє випускати продукцію в потрібних кількостях, номенклатурі, асортименті і комплектності у встановлені терміни.
Рівнобіжність - одночасне виконання операцій і стадій виробничого процесу. Цей принцип дозволяє створити широкий фронт робіт із виготовлення кінцевого продукту.
Безперервність - організація виробництва, при котрої одна операція випливає за інший без перерв у часу усередині зміни, між змінами, усередині операції і між операціями.
Прямо точність - раціональна організація переміщення продукції в процесі виробництва; забезпечує найкоротший шлях прямування виробу від одного етапу (стадії операції) виготовлення до наступному.
Ритмічність - випуск продукції в рівні проміжки часу однакової або зростаючої кількості повторюваних виробів.
Виробничий процес, побудований на основі дотримання вищезгаданих принципів, рахується раціональним.
Удосконалювання виробництва повинно здійснюватися в напрямку його спеціалізації (суворого закріплення усе більш обмеженого обсягу різноманітних робіт, виконуваних на кожній ділянці виробництва), подальшої концентрації (доведення виробництва до оптимальних масштабів), комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів і керування ними.
До сучасних методів організації виробництва ставиться потокове виробництво продукції масового попиту1. Вищою формою організації потокових методів є потокові лінії. Вони бувають в основному дві системи: із спеціальних верстатів-автоматів перериваної дії і роторні безупинного дії. У якості спеціальних можуть застосовуватися верстати з програмним керуванням, для виконання допоміжних операцій - робототехнічні пристрої.
Ефективність потокової організації виробництва складається в тому, що вона дозволяє повніше реалізувати пропорційність, ритмічність і безперервність, різко скоротити, простої устаткування, частку допоміжних операцій, зменшити тривалість виробничого циклу, підвищити якість продукції.
У умовах вільної конкуренції ціна продукції, зробленої підприємствами, фірмами вирівнюється автоматично. На її впливають закони ринкового ціноутворення. У теж час кожний підприємець ринеться до одержання максимально можливої прибули. І тут, крім чинників збільшення обсягу виробництва продукції, просування її на незаповнені ринки й ін., невблаганно висувається проблема зниження витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції, зниження витрат виробництва.
У традиційному уявленні найважливішими шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, споживаних у виробництві: трудових і матеріальних.
Так, значну частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці (у промисловості України 13-14%, розвитих країн 20-25%). Тому актуальна задача зниження трудомісткості що випускається продукції, росту продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.
Зниження трудомісткості продукції, росту продуктивності праці можна досягти різноманітними засобами. Найбільше важливі з них - механізація й автоматизація виробництва, розробка і застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна і модернізація застарілого обладнання. Проте одні заходи щодо удосконалювання застосовуваної техніки і технології не дадуть належної віддачі без поліпшення організації виробництва і праці. Нерідко підприємства (фірми) одержують або беруть під оренду дороге устаткування, не підготовившись до його використання. У результаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький. Витрачені на придбання засобу не приносять очікуваного результату.
Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготування робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомів праці й ін.
Матеріальні ресурси займають до 3/5 у структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їхній використання. На перший план тут виступає застосування ресурсозберегаючих технологічних процесів. Немаловажним є підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю за якістю і матеріалів, що надходять від постачальників сировини, що комплектують виробів і напівфабрикатів.
Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягти шляхом кращого використання цих фондів, максимального їхній завантаження.
На закордонних підприємствах розглядаються також такі чинники зниження витрат на виробництво продукції, як визначення і дотримання оптимального розміру партії що закуповуються матеріалів, оптимального розміру серії що запускається у виробництво продукції, рішення питання про те, робити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або комплектуючих виробів.
Завантажити реферат