Фірма в умовах монополістичної конкуренції

«Громіздкі плани досліджень і розробок поступають­ся дрібному виробництву, де працюють люди, які знають, чого хочуть. Манія на всьому заощаджувати позначаєть­ся на якості. Бюрократична ієрархія та гарні костюми-трійки витісняють звертання на ім'я. Робота суворо відповідно до товстих книг інструкцій і розпоряджень, що заміняють ініціативу кожного. Якби можна було до­сягти максимальної ефективності технологічних про­цесів, якби всі постачальники здійснювали безперебійні постачання та робили їх вчасно, якби не було прогулів, якби справі не заважали невдалі взаємодії люде^ то ве­ликі підприємства переважували б малі».

І все ж таки можна погрішити проти істини, якщо не зазначити величезних переваг великого виробництва. По-перше, здійснюються інтеграція науки з виробницт­вом, внутрішньозаводська спеціалізація, використовується устаткування великої потужності, випускаєть­ся широка номенклатура товарів. По-друге, досягається зниження собівартості, зростання доходів, тобто все те, що є у фірмі ЗМ.

Цікаву класифікацію фірм запропонував швейцар­ський експерт з маркетингу Фризевінкіль. На основі досліджень різних фармацевтичних компаній за 32 по­казниками він виділив п'ять основних типів фірм і дав умовні назви: «горді леви», «могутні слони», «неповороткі бегемоти», «хитрі лиси», «сірі миші».

Фірми «горді леви» відрізняються великими розміра­ми. Такі корпорації умовно можна віднести до технологіч­них та організаційно-економічних монополій. Це дає їм реальні переваги у жорстокому конкурентному середо­вищі. Вони є прикладом динамічної, агресивної політики у верхньому ешелоні бізнесу. «Леви» не зацікавлені в інтеграції з іншими фірмами, не кажучи вже про угоди з ними. Значні інвестиції в нову техніку і технологію збері­гають для них гарні перспективи на лідерство. Еволюція таких фірм приводить їх у стан «могутнього слона». Кор­порації типу «слонів» уже не мають колишньої агресив­ності і динамізму, але досягають підвищеної стабільності. Її забезпечують ефект масштабу, диверсифікація, широ­ка мережа філій всередині країни і за її межами. Фірми-«слони» свідомо уникають честі бути першими в розробці нововведень: коштує це дуже дорого, віддача приходить не відразу, а ризик першопрохідника значний. Тому така фірма нерідко використовує свої можливості, щоб пере­хопити нововведення, відтіснити новатора. Президент концерну «Соні» Акіо Морита писав: «Ми виробляємо новий продукт, і якщо вийде саме так, вони («могутні сло­ни» — авт.) викидають на ринок аналогічний продукт та отримують вигоду від наших зусиль» («Зроблено в Японії»). Нерідко буває так, що «могутні слони» втрача­ють колишні позиції, перетворюючись на «неповоротко­го бегемота». Головна причина цього — організаційна.Ускладнена структура управління без чіткої взаємодії і механізму зворотного зв'язку призводить до того, що «могутні слони» із жахом усвідомлюють свою безза­хисність перед лицем повільно визріваючих економіч­них проблем.

Чудовим прикладом цього є корпорація «Крайслер», що опинилася на межі банкрутства. Лі Якокка, який очо­лив напівживу корпорацію, згадує: «Усі проблеми кор­порації «Крайслер» фактично зводилися до загального знаменника: ніхто не знав, що їх спричинило. Тут не існу­вало єдиної команди, була некерована група індивідуаль­них гравців». Корпорація мала 35 віце-президентів, і ко­жен з них «біг своєю власною стежкою», діяв сам по собі. Як наслідок цього — омертвіння значної частини капіта­лу в напрямках, що втратили перспективу, погіршення якості, зростання витрат та збитків. Досвід «Крайслера» свідчить про можливість санації і виходу з кризового ста­ну, хоча реальна й утрата колишніх позицій.

Фірми «хитрі лиси» живуть, і досить непогано, спе­ціалізацією, здійснюючи успішну нішеву політику. Ліди­руючи у випуску 2-3 видів продукції та маючи достатні фінансові ресурси, вони успішно відбивають атаки кон­курентів, залишаючи освоєні ніші недоступними для ата­куючих. Маючи в запасі «домашні заготовки» на випа­док кризи, «лисиці» з честю переборюють труднощі.

За умов погіршення економічної кон'юнктури неза­видною є доля фірм «сірих мишей». Відсутність чи низь­кий рівень спеціалізації — головна причина їхніх невдач. Вони стикаються із труднощами збуту, зниженням дохо­ду, що закриває для них перспективи на оновлення про­дукції. «По суті такий бізнес - як життя метелика-одно­денки, що вже завтра буде тремтіти, гадаючи, чи зали­шиться він живий післязавтра». Оригінальна точка зору, підкріплена конкретним аналізом у вузькій сфері діяль­ності.

Монополістична конкуренція

Ознаки монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція — вид конкуренції, що може виник­нути за великої кількості продавців, що реалізують диференційовану про­дукцію на ринку з вільним входом та виходом для нових виробників.

Прикладом ринків з монополістичною конкуренцією у США є ринки трикотажу, жіночого одягу, взуття, ювелірних виробів.

Докладніше ознаки монополістичної конкуренції можна сформулюва­ти таким чином:

1) ринок складається з відносно великої кількості продавців, кожен з яких володіє невеликою (але не нескінченно малою) часткою ринку;

2) товар кожного продавця є недосконалим замінником товарів інших фірм;

3) встановлюючи ціни, продавці не враховують реакцію конкурентів;

4) ринок не має бар'єрів для входу та виходу.

Монополістична конкуренція має ознаки як і монополії, так і доскона­лої конкуренції. На ринку монополістичної конкуренції кожна фірма контролює ціну на свій товар (ознака монополії) і водночас є багато фірм, що постачають схожий товар (ознака досконалої конкуренції).

Короткостроковий період

У короткостроковому періоді по­ведінка фірм, що працюють за умов монополістичної конкуренції, не відрізняється від поведінки фірми-монополіста. Це пов'язано насампе­ред з диференціацією продукції на ринку монополістичної конкуренції.

Кожна фірма розглядає криву по­питу на свою продукцію як незмінну і намагається максимізувати прибу­ток (рис. 1). Умовою мак­симуму прибутку є, як і за монополії, рівність граничного доходу та гра­ничних витрат.

Рис. 1 Монополістична конкуренція у короткостроковому періоді

Довгостроковий період

У довгостроковому періоді фірми можуть входити та виходити з га­лузі. Як і за досконалої конкуренції, сигналом для входу-виходу з галузі с прибуток. Якщо фірма має змогу отримувати прибуток у галузі, вона прямує до неї. Якщо фірма терпить збиток, то вона шукатиме щастя в іншій галузі. Вхід у галузь та вихід з неї зміщують криву попиту Для кожної фірми. Справді, нові конкуренти відтягують на себе частку попиту, а отже, крива попиту для фірми зміщується ліворуч та вниз. Якщо конкуренти залишають галузь, то крива попиту зміщується у протилежний бік (вгору та праворуч).

Можна виписати такий логічний ланцюжок:

прибуток ­ ( ¯ ) ­­ ¾ кількість конкурентів­( ¯ ) — попит ­ ( ¯ ) ¾