Галузі з монополістичною конкуренцією достатньо часто переповнені фірмами, які діють без досягнення оптимальних потужностей (типовими прикладами цього служать багато видів підприємств роздрібної торгівлі, наприклад, 30 чи 40 бензозаправних станцій, які розміщуються в мсті середнього розміру і всі діють з збиткової виробничою потужністю, тому що, як в даному прикладі, потік автомобілів розподіляється між даними бензозаправними станціями нерівномірно). Ця неповна виробнича потужність і споживачі, які наказані за цю недогрузку переважаючими конкурентний рівень цінами і утворюють витрати монополістичної конкуренції.
Проте, в багатьох галузях із монополістичною конкуренцією ціна та об’єм виробництва не дуже відрізняються від тих, які існують як результат чистої конкуренції. Диференціація продукту, яка характерна для монополістичної конкуренції, означає що покупці можуть вибирати із переліку різновидів одного і того ж базового продукту. Це сприяє кращій реалізації різновидних смаків споживачів. Фактично існує альтернатива між випуском нових марок товару і виробництвом попереднього товару з мінімальними СВт. Чим гостріша проблема надлишку виробничих продуктів, тим ширший діапазон споживчого вибору.
Модельний аналіз.
За умов довгострокової рівноваги крива попиту є дотичною до кривої середніх сукупних витрат.
Отже, якщо Р(Q) — обернена функція до функції попиту, то
АТС'(Q) = Р'(Q). 1
Спад функції попиту, а отже, і функції Р(Q) обумовлює
P¢(Q)<0. 2
Об’єднуючі (1) та (2), можна дійти висновку, що у стані довгострокової рівноваги ринку монополістичної конкуренції фірма не досягає мінімуму середніх сукупних витрат.
З умов рівноваги окремої фірми маємо
MR(Q)=MC(Q).
Оскільки МR(Q) < Р(Q), то
Р(Q)>MC(Q),
тобто ціна рівноваги перевищує граничні витрати.
Важливою рисою досконалої конкуренції у довгостроковому періоді є рівність середніх сукупних та граничних витрат. Цього не спостерігатиметься за монополістичної конкуренції. Для того, щоб у цьому впевнитись, згадаємо правила диференціювання і ще раз переконаємося, що
АТС'(Q) = (ТС'(Q)Q - ТС(Q))/Q2.
Використовуючи (1), маємо:
(TC¢(Q)Q – TC(Q))/Q2=P¢(Q)
Звідси
ТС'(Q)Q-ТС(Q)=Q2Р'(Q),
ТС'(Q) -ТС(Q)/Q=QР'(Q),
або
МС(Q) - АТС(Q) =Q Р'(Q).
Оскільки Р'(Q) < 0, то
МС(Q) < АТС(Q).
Це ще одна відмінність монополістичної конкуренції від досконалої.
Особливості формування доходів фірми за умов монополістичної конкуренції.
Монополістична конкуренція, як відомо, є однією із форм недосконалої конкуренції. Тому вона втілює у собі певні властивої чистої конкуренції і монополії. З одного боку, фірми функціонують на ринку з десятками конкурентів, а з іншого — володіють монополією на випуск і реалізацію власного диференційованого продукту, тобто продукту із певними особливостями.
З'ясовуючи особливості ціноутворення і формування доходів фірм за ситуації монополістичної конкуренції, скористаємось графічним методом. Графік 3 показує, що першою особливістю ринку монополістичної конкуренції є більша еластичність попиту у залежності від ціни — попит близький до цілком еластичного, адже існує багато замінників товару фірми, тому покупці легко відмовляються від купівлі даного диференційованого продукту при зростання ціни на нього на користь товарів-замінників (диференційованого продукту інших конкурентів). У ситуації чистої монополії цього відбутись не може, адже продукт фірми-монополіста унікальний, не мас близьких замінників.
Рис. 3. Монополістична конкуренція.
За умов чистої монополії ринковий попит характеризувався б лінією D2, але монополістична конкуренція зміщує лінію попиту у положення D1. У зв'язку із цим фірма-монополіст має значно більші можливості у маневрування цінами за оптимального обсягу виробництва Q2 (монопольна ціна може зростати до рівня P2). За умов ринку монополістичної конкуренції можливості зміни ціни на власну продукцію хоча й існують, але надто обмежені у зв'язку із наявністю конкурентних товарів. Тому на такому ринку фірма намагається маневрувати зміною обсягу продукту (до рівня Q1 на графіку). Але при цьому зростають і середні повні витрати фірми (зокрема, від точки M до точки M1). Фірма просто не в змозі утримувати обсяг виробництва із мінімальними АТС. Знизити обсяг виробництва означало б віддати частину попиту (і чистого доходу) фірмам-конкурентам з їх близькими за якістю диференційованими продуктами.
Під впливом зазначених обставин чистий дохід фірми на ринку монополістичної конкуренції значно менший від чистого доходу фірми-монополіста, що з'ясовується при уважному співставленні графіків.
Для забезпечення високою рівня доходу фірмі за умов монополістичної конкуренції необхідно розгортати нецінову конкуренцію, широко застосовуючи рекламу.
Зміст нецінової конкуренції полягає у прагненні досягти переваг над конкурентами за рахунок широкого використання досягнень НТП (підвищення якості реалізованих товарів, пошук нових товарів і оригінальними параметрами, розширення обсягу після продажного обслуговування товарів, збільшення гарантійного періоду, створення умов надання споживчого кредиту тощо).
Важливо відзначити, що реклама як засіб маркетингової стратегії фірми має свої позитиви і недоліки, з точки зору інтересів споживача і суспільства.
Спеціалісти маркетингу вважають, що реклама - явище позитивне і необхідне: вона допомагає споживачеві зробити правильний вибір, прискорює проникнення товару на ринок, змушує підприємства турбуватись про якість продукції, дає фірмам можливість реалізувати зростаючій ефект масштабу виробництва, стимулює конкуренцію, збільшує зайнятість, збільшує доходи засобів інформації (газет і радіо, телебачення і рекламних агентств).
Водночас реклама має і значні недоліки: дезорієнтація покупців внаслідок завищення оцінки якості продукту, відволікання ресурсів із більш важливих галузей. зростання витрат підприємства і цін, які включають затрати на рекламу, заохочування монополізації ринку. Тому не випадково недобросовісна реклама заборонена (однак будь-яка реклама необ'єктивна і упереджена).
Зрозуміло, завдання реклами — поліпшення становища фірми на ринку, а не турбота про інтереси споживачів.
Через нецінову конкуренцію і всеохоплюючу рекламу фірма прагне змінити еластичність попиту на власний продукт, що на рисунку відображується у зміні координат графіку попиту у напрямі від D1 до D2. Це означає, що кожна фірма прагне здобути монопольне становище на ринку. Але якщо вона навіть досягне цього, її перевага буде нетривкою, адже зростання цін і доходів у даній галузі привабить конкурентів, а фірма, що досягла певної переваги, за умов монополістичної конкуренції не може зупинити їх експансію, тому монопольна перевага швидко втрачається.