Інституціоналізм в українській економічній думці

С.Бородаєвський не обмежувався кооперативно-чиновни­цькою діяльністю, а займався творчою роботою в галузі теорії та історії кооперативного руху, читав лекції на Вищих Комер­ційних Курсах і в Політехнічному інституті в Петербурзі, 1910 року зайняв посаду віце-директора департаменту Мініс­терства торгівлі й промисловості. До жовтневого перевороту 1917 р. учений написав низку праць з кооперації. Особливо популярною стала його книжка "Збірник про дрібний кре­дит", в якій розглядалися суть, закони, організація і діловодс­тво ощадно-позичкових і кредитних товариств. Вона витри­мала шість видань тиражем ЗО тисяч примірників.

Опинившись після поразки українських визвольних зма­гань в еміграції, С.Бородаєвський читав лекції про коопера­цію в Міжнародній Академії в Брюсселі та в Сорбонні (1921-1922), в 1923 р. був обраний професором Української Госпо­дарської Академії в Подєбрадах і Українського Технічно-Гос-подарського інституту, професором Українського Вільного Університету в Празі. С.Бородаєвський належить до перших членів Інституту для Кооперативних Студій, що його засну­вав видатний теоретик і організатор кооперації француз III.Жід.

Одним із найважливіших монографічних досліджень С.Бородаєвського є "Історія кооперації", в якій узагальнено порівняльний матеріал з понад 40 країн світу. Вона належить до піонерних досліджень такого типу не тільки в українській, але й в світовій кооперативній літературі. "Ця праця перш за все, звичайно, мала на увазі дати студентам Економічно-Коо-перативного відділу Української Господарської Академії в Чехословаччині, а також студентам інших високих шкіл до­кладний підручник з історії кооперації, але одночасно, пише автор, - вона може бути корисною для всіх, хто цікавиться кооперацією теоретично, чи практично; хто хотів би просту­діювати суть різних кооперативних організацій у різних краї­нах і поступовий хід їх розвитку"

Це означає, що не можна тлумачити зміст "Історії коопе­рації" С.Бородаєвського звужено, як збірку історико-кооперативних фактів, бо в ній відображено теоретичні погляди авто­ра на основі узагальнення великого міжнародного досвіду роз­витку кооперативного руху. "Перш ніж перейти до викладів з історії кооперації, - зазначає С.Бородаєвський, - необхідно докладно встановити поняття того економічного явища, яке ми будемо досліджувати в історичній перспективі, треба до­кладно сказати, що ми розуміємо під кооперацією, який круг явищ ми залучаємо до цього поняття."3 Вказавши на похо­дження поняття кооперації, учений відзначив, що кооперація - це така форма співробітництва, яка "шляхом об'єднання окремих осіб стремить поліпшити умови існування населен­ня та ступнево усунути негативні явища сучасного економіч­ного ладу".'1 Найсильнішою рисою кооперації, на думку дослі­дника її історії, є принцип справедливості2ості, що йносить кооперація в суспільно-економічні відносини.

З теоретичного і практичного погляду, в тому числі й сьогодення, важливим є зіставлення кооперації, соціалізму й комунізму, знаходження спільного й відмінного між ними. "Соціалізм, - відзначав С.Бородаєвський, - полишає для інди­відуальності дуже обмежене поле діяльності. Кооперація ж дає своїм членам значні межі свободи для індивідуальних роз­починань. Соціалізм не визнає приватної власності на знаря­ддя продукції. Кооперація визнає приватну власність на такі знаряддя і лише стремить до пом'якшення негативних наслід­ків, що з цього виникають ."

Ще більшою є різниця між кооперацією і комунізмом. "Ко­мунізм не визнає грошей, виключає прибутки, не допускає найманої праці і посесій. Кооперація ж працює в умовах гро­шового господарства. Вона припускає прибутки (лише не над­мірні), вона мириться з найманою працею й посесіями, вжи­ваючи всіх заходів до нівелювання їх негативних боків".6 І далі: "Комунізм існує своєю силою; кооперація міцна силою переконання. Комунізм - це примусовий союз, кооперація-це вільне об'єднання, що стійко оберігає свою незалежність від органів влади."7 Нарешті, робив висновок учений, соціа­лізм і комунізм прихильники атеїзму і оголошують релігії жорстоку війну, бо вона гальмує розпалювання в колах пролета­ріату непримиренну ненависть до заможних верств та праг­нення скинути владу капіталістів.

Основна відмінність кооперації від соціалізму і комунізму полягає у методах досягнення мети. Соціалізм і комунізм, за­значав С.Бородаєвський, перебувають "в суперечності зі сво-бодолюбивою людською природою", не рахуючись з почуттям індивідуалізму, притаманного людині, виявляються здатними "зруйнувати блага країни, створені упродовж віків"; комунізм "здібний загубити мільйони людей; цілком знизити продук­тивність праці,- але не може дати наслідків хоч яких-небудь для поліпшення матеріальних і духовних умов життя насе­лення, в розумінні приближення його до щастя на землі".

С.Бородаєвський твердив, що "тільки кооперація з її по­шаною людської особи, з її захопленням альтруїзмом, з її пра­гненням уперто й систематично боротися проти болячок су­часного капіталістичного устрою . здібна змінити цей устрій у найліпший спосіб. Тільки кооперація в стані перетворити умови людського існування на більш сприяючі, ясніші і при­ємніші для всіх."

В особі С.Бородаєвського українська кооперативна дум­ка має видатного теоретика й організатора, який тільки протя­гом І92І-І942 рр. опублікував понад 500 фахових статей у 22 країнах світу- "від Розаріо до Сайгону"- у 85 виданнях коопе­ративної преси: українських, болгарських, чеських, сербських, польських, румунських, німецьких, французьких, швейцарсь­ких, бельгійських, англійських, іспанських, італійських, латвій­ських, аргентинських, китайських та ін. У багатьох з цих ви­дань було вміщено життєписи про видатного українського вче­ного, а за працю "Народногосподарські проблеми і мир" С.Бородаєвський отримав нагороду на міжнародному науково­му конкурсі. Помер С.Бородаєвський 1942 року у Празі.

Помітне місце серед інституціоналістів-кооператорів посі­дає Б.Мартос, який народився 20 травня 1879 року на Полта­вщині. В 1897 році він закінчив класичну гімназію у Лубнах, а в 1908- математичний факультет Харківського університету. Значний вплив на Б.Мартоса мав М.Левитський. Сприяла його зацікавленням і діяльність Кооперативної Комісії при Полтавському Сільськогосподарському Товаристві, яке очо­лював О.Русов. Інакше кажучи, кооперативні погляди Б.Мартоса формували різні обставини.

Розглядаючи чинники розвитку кооперації, вчений на пер­ше місце поставив працю. "Головним чинником людської куль­тури, - твердив він, - слід визнати працю".10 Далі йде ініціати­ва, здатність до об'єднання, добровільність, жертовність. Коо­перативний рух - це " боротьба за самостійне економічне ста­новище, за визволення од залежності економічної, за усунення визиску в дорозі обміну ."11 Б.Мартос писав: "Кооператив є добровільне, на принципі рівності і самодопомоги засноване об'єднання людей, з метою поліпшити свій добробут шляхом ведення на спільний рахунок підприємства, яке має збільшува­ти трудовий заробіток учасників, або зменшувати їхні видатки на споживання, відповідно до використання ними цього під­приємства, а не по кількості вкладеного капіталу".