Основною іміграційною країною були США, частка якої серед країн-імігрантів була досить високою і становила в 1913 р. 61,9 %. Зросло значення Канади (до 13,1 %), Аргентини (15,6 %), Бразилії (9,4 %).
Важливим економічним результатом міжнародної міграції робочої сили було прискорення розвитку промисловості та сільського господарства в країнах іміграції, посилення міжнародного поділу праці, збільшення експорту товарів з цих країн і одночасно імпорту товарів у країни іміграції.
У кінці XIX — на початку XX ст. відбулися зміни у валютних відносинах між капіталістичними країнами. Система металевих грошей у формі біметалізму, коли роль грошей закріплювалася золотом і сріблом, була витіснена валютною системою золотого стандарту (системою класичного монометалізму). Ця система виникла у Великобританії в кінці XVIII ст., а в кінці XIX — на початку XX ст. стихійно сформувалася як сукупність національних валютних систем. Основу валютних курсів становив золотий паритет, коли грошова одиниця будь-якої країни мала відповідний золотий вміст. Відхилення допускалося лише в межах так званих золотих точок — не більше 1 % від золотого паритету. У 1871 р. золоту валюту запровадила Німеччина, в 1877 р. — Голландія, в 1879 р. — США, в 1892 р. — Австрія, в 1897 р. — Японія, в 1898 р. — Росія. Золото було основою міжнародних розрахунків, що здійснювалися оплатою боргових зобов'язань через банки. Не обмежувався обмін національної валюти на іноземну. Золото вільно вивозилося і ввозилося. Крім золоті їх монет в обігу були білонни (розмінні) монети, що виготовлялися з срібла, міді, бронзи та інших металів, паперові гроші У формі білетів державної скарбниці, банківські білети. З усіх грошей, що були в обігу країн у 1885 — 1913 рр., 70 — 80 % становили золоті та срібні монети. За 1880 — 1908 рр. в усіх країнах було викарбовано на ЗО млрд марок золотих монет. Система класичного золотого стандарту була зруйнована під час першої світової війни. Золотий обіг законодавчо був скасований.
5. Висновок
Кардинальні зміни в усіх сферах господарського життя призвели на межі XIX — XX ст. до утворення світового господарства як системи світогосподарських відносин, матеріальної основи індустріальної цивілізації. Світове господарство — це сукупність національних господарств як макроекономічних організмів, пов'язаних між собою міжнародними економічними відносинами в цілісну систему. Матеріальною основою формування світового господарства були машинне виробництво, міжнародний поділ праці, завершення формування світового ринку. Істотним чинником розвитку світового господарства стала інтернаціоналізація господарського життя.
Національне виробництво дедалі більше визначалося міжнародними зв'язками. Залежно від ступеня включення його до системи міжнародної спеціалізації та кооперації воно почало набувати форми міжнародного господарського процесу.
Бібліографія:
1.Джинчарадзе В.З. “Экономическая история США.”-М., 1973 р.
2.Виринський В.С., Котеєнков В.Ф. “Очерки истории и техники 1870-1917 гг.”-М., 1988 р.
3.Єрофеєв М.А. “Промышленная революция в Англии.”-М., 1963 р.
4.”История Франции”. В 3 т.-М.,1997 р.-Т. 1-3.
5.”История США.” В 4 т.-М.,1983 р.-Т. 1-4.
6.”Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин”
Підруч./ За ред. А.С.Філіпенка.-К., 1992 р.
7.Ейдус Х.Т. “История Японии с древнейших времён до наших дней: Краткий очерк”-М.,
1968 р.
Завантажити реферат