Не можна не відзначити, що товариства російських економістів у 20-і роки створювалися й в еміграції. Так, у ]921-1924 р. у Лондоні активно працювало Російське економічне товариство. Було декілька випусків його видань. Цікаво, що в центрі уваги авторів статей такі проблеми, як відновлення і розвиток залізниць у Росії, державне регулювання економіки і, звичайно, левина частка уваги - кооперація - самий головний для Росії питання, на думку величезної більшості економістів школи політичної економії. Характерною рисою всієї російської науки перших десятиліть XX в. було просвітительство. Мабуть, економісти тут були в найперших рядах, прямуючи не тільки розробити теорію або здійснити переклад новітнього закордонного видання, але неодмінно зробити всім новим надбанням студентства і самої широкої публіки. Головним шляхом популяризації економічних знань рахувалася робота над лекційними курсами і підручниками. До другого десятиліття XX в. у Росії було три самі знаменитих підручники: А.И.Чупрова, В.Я.Железнова і М.І.Туган-Барановського. У 1915 р. був оголошений конкурс на кращий підручник, виграний Туган-Барановським (премія Імператорської Академії наук ім. адмірала Грейга). Раніше підручник Железнова разом із триступінчастою програмою самоосвіти була подана на Всесвітній виставці в Парижі 1900 р. Програма визнана гідною Срібної медалі. Важливим засобом просвітительської діяльності російські професори розглядали Курси по кооперації, що читалися в Народному університеті ім.Шанявського, а також публікацію в популярних часописах статей по економічних питаннях. Їх регулярно друкували часописи "Світ Божий", "Нове слово", "Просвітництво" і ін. Чудовою уявою економічної журналістики може служити "Вісник кооперації", що видавався М.И.Туган-Барановським. Останній був також редактором дуже цікавого видання "Нові ідеї в економіці". У історії економічної думки Росії кінця XIX - початку XX сторіччя ще багато "білих плям", проблем, що потребують серйозного спеціального вивчення. Очевидно, що обраний ученими російської школи політичної економії шлях розвитку науки був винятково плідним, що серйозно вплинули на формування ряду напрямків світової науки. Вони були дійсними генераторами ідей. Першими звернули увагу на виняткову значимість макроекономічного аналізу. "Візитною карткою" російської школи стали дослідження суспільного відтворення, циклів і криз, господарської кон'юнктури, розробка методів прогнозування. Сполучення економічного і соціального аналізу дозволило створити оригінальні, що не мають аналогів у світі, практично значимі теорії кооперації, зробити перші кроки в розробці моделей соціального ринкового господарства. У області "чистої теорії" були формульовані оригінальні концепції цінності, ринку, уперше проведений порівняльний аналіз суспільної ефективності конкуренції і монополії, розроблені основи моделі "випускання-витрата-випуск".
Відсутність сухого академізму, прагнення зробити теорію практично значимої для країни, участь у розробці економічних реформ, просвітительська діяльність зробили російську економічну науку невід'ємною складовою частиною культури Срібного сторіччя. Праці російських економістів і в наш час перекладаються, цитуються, більш того - із ними і зараз полемізують. Їхні ідеї затребувані сучасною наукою і практикою господарювання.
Висновок.
Корисність – це задоволення, яке отримує людина від споживання товарів та послуг (U).
Форми корисності:
· Загальна – корисність, яку людина отримує від споживання товарів та послуг
· Гранична корисність - це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.
Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватись по мірі збільшення кількості товарів, що споживаються.
· Ординальна - це впорядкованість наборів благ за ступенем привабливості для людини. Тому її називають порядковою вимірюваністю корисності
Кардинальна корисність – вимірність корисності числом.
· Тактична корисність – корисність сьогомоментна. Вона вимірюється жертвою, на яку здатна особа заради отримання певного набору благ заради поліпшення самопочуття у даний момент
· Стратегічна корисність – корисність з урахуванням наслідків довготривалого споживання можливо систематичного певного набору благ.
· Благом з прямою корисністю називаються благо, яке безпосередньо впливає на умови життя людини. З’їдене яблуко має пряму корисність. Воно приносить людні задоволення.
· Благо має непряму корисність, якщо воно безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення благ, які мають пряму корисність.
· Сукупність прямої та непрямої корисності є повною корисністю блага.
Функція корисності – співвідношення між обсягом товарів та послуг, що споживаються і рівне корисності, якого досягає споживач.
U=f(Qx,Qy)
Крива граничної корисності має від’ємний нахил. Крива загальної корисності має додатній нахил, так як з ростом кількості благ корисність зростає. Коли досягається максимум загальної корисності, гранична корисність дорівнює нулю. Це означає, що потреба в даному товарі чим послузі повністю задоволена.
Закон спадної граничної корисності:
 |
|||
|
|
|||
Бюджетне обмеження вказує, що загальні витрати на придбання товарів не повинні перевищувати доходів І споживач витратить за закупку товарів х та у кількості Qx i Qy по цінах Рх і Ру, то бюджетне обмеження буде мати вигляд
I= QxPx+QyPy
Бюджетна лінія – геометричне місце точок, яке являє собою набори благ, купівля яких вимагає однакових затрат.
Стан, в якому знаходиться типовий споживач:
· Розумна поведінка середній споживач – розумна людина, яка старається так розпорядитися своїми доходами, щоб отримати найбільше задоволення
· Переваги –вважається, що середній споживач дає достатнє уявлення про систему переваг у відношенні товарів, які пропонуються на ринку
· Бюджетне стримування – дохід має обмежену величину
· Ціни: на всі товари і послуги, які пропонуються на ринку встановлюються ціни.
Якщо споживач зрівноважить свою граничну корисність, то його нічного не буде спонукати до зміни структури витрат. Споживач буде знаходитись в стані рівноваги.
Завантажити реферат