Проблемам фізичного виховання знайдеться належне місце і на уроках історії та географії. У сфері фізичної культури формуються різнобічні здібності людей, що створюють передумови для універсальної діяльності в системі матеріального і духовного виробництва. У свою чергу, ступінь універсальності, з якою людина опановує природу, і є показником її культури. У цьому плані можуть і повинні бути висвітлені такі соціальні й економічні проблеми, як розумний спосіб життя й активна життєва позиція, побут і організація вільного часу, активний руховий режим і умови сучасного життя, історія і проблеми олімпійського руху.
Суттєвий внесок у пропаганду фізичної культури і спорту можуть зробити вчителі мови та літератури. Йдеться не тільки про епізодичні твори спортивної тематики. Поезія, проза, публіцистика, мемуарна література можуть впливати на емоції учнів і спонукати їх до систематичних занять фізичною культурою.
Уроки праці, на яких учні конструюють, виготовляють і ремонтують спортивний інвентар, не тільки "агітують", а й створюють відповідні умови для занять.
Отже, методика формування знань ґрунтується на загальнопедагогічних положеннях та визначається специфікою предмета. У процесі фізичного виховання, повідомляючи теоретичну інформацію, треба керуватися такими вимогами:
• теоретичний матеріал повинен бути органічно пов'язаний зі змістом практичної діяльності, що зробить знання особливо значущими для учнів. Досвідчені вчителі повідомляють теоретичну інформацію в процесі виправлення типових та індивідуальних помилок, а вивчення гігієнічних правил супроводжують конкретними вимогами у процесі засвоєння вправ тощо;
• окремі теоретичні дані можуть подаватись у вигляді 2-3-хвилинних повідомлень на початку уроку під час доведення до учнів його завдань;
• повідомлення інформації методичного характеру можна супроводжувати записуванням, або (що значно краще) роздатковими матеріалами;
• методика повідомлення знань повинна передбачати реалізацію між-предметних зв'язків, що дозволить краще зрозуміти причинно-на-слідкову залежність між окремими компонентами техніки рухової дії та вплив фізичних вправ на організм;
• використовувати методичні прийоми, що активізують пізнавальну діяльність учнів (самостійні роботи, самоконтроль, взаємоаналіз дій однокласників тощо). Це підвищить зацікавленість учнів у набутті знань та їх застосуванні у практичній діяльності;
• перевірка, уточнення та поповнення знань може відбуватись у ході будь-якої частини уроку. При цьому пам'ятаймо, що знання цінні лише тоді, коли слугують активізації й оптимізації рухової діяльності учнів. Отже, знання учнів самі собою не є метою, а лише засобом досягнення мети фізичного виховання школярів;
• коли перевіряти знання учнів, вирішує сам учитель. Критеріями оцінки знань є їхня глибина і, головне, використання у процесі самовдосконалення.