Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи

8. Забезпечувати оптимальну структуру дихання, вирі­шуючи рухові завдання:

а) узгоджувати фази дихання і руху за анатомічною оз­накою;

б) враховувати рефлекторний вплив дихання на частоту рухів і силу скорочення м'язів.

9. Дотримуватись принципів адекватності дихання вимо­гам даного моменту, тобто забезпечувати надходження до організму потрібної кількості кисню і виведення вуглецю; добиватися відповідності довільної гіпервентиляції вентиля­торній реакції на дану м'язову роботу. Слід пам'ятати, що хвилинний об'єм дихання, який відповідає даному віку, є межею раціонального збільшення вентиляції; межа міні­мального рівня легеневої вентиляції в стані спокою знахо­диться на 20-30 % нижче від її нормального рівня; глиби­на дихання під час м'язової роботи не повинна перевищува­ти 40-50 % величини життєвої місткості легенів.

Навчання дітей правильного дихання починають з теоре­тичних відомостей про дихання та значення його для життя і здоров'я людини. Розповідають про механізм дихання, йо­го основні показники, зміни під час фізичних навантажень. На прикладах найтиповіших вправ демонструють узгодже­ність дихання з рухами. Ознайомлюючи дітей з новими спо­собами дихання, одночасно з поясненням техніки його вико­нання показують, як правильно дихати. Під час виконання вправи рекомендується нагадувати про характер дихання, замість лічби підказувати — «вдих», «видих».

Процес формування навичок довільного дихання може бути умовно поділено на три періоди. У першому періоді (8-10 занять) застосовується система підготовчих вправ із поступовим розширенням дихальних функцій, для подолан­ня дискоординації між різними групами дихальної муску­латури, засвоєння навички повного дихання.

У другому періоді навчання (12-14 занять) засвоюють­ся певні рухові цикли під час виконання вправ на місці і в русі. Дітей навчають контролювати ритм і глибину дихання на основі вдосконалення пропріоцептивної чутливості ди­хальних м'язів.

У третьому періоді навчання (6-8 занять) учні закріп­люють і вдосконалюють навички довільного керування ди­ханням під час виконання найважливіших фізичних вправ і розумової діяльності. Успішне закріплення засвоєних нави­чок пов'язане з утворенням і використанням дихальних і ру­хових стереотипів на основі вдосконалення пропріоцептив­ної чутливості дихальних м'язів.

Учні з порушенням обміну речовин повинні виконувати вправи в помірному темпі, але порівняно тривало, доцільно робити вправи в опорі, з гантелями, набивними м'ячами тощо.

Дітям із захворюванням нервової системи треба створи­ти на уроках спокійну обстановку, стимулювати впевненість у своїх силах, не зловживати елементами змагань, що ви­кликають перенапруження нервової системи.

Для учнів з хронічними захворюваннями травного кана­лу, жовчного міхура, печінки необхідно обмежувати кіль­кість стрибків, натомість широко використовувати вправи з вихідних положень лежачи на спині і сидячи. Для учнів із зниженим зором також слід виключати вправи, пов'язані із струсом тіла.

Індивідуального підходу потребують діти підготовчої ме­дичної групи, які перенесли захворювання, а також діти з порушенням постави або незначними відхиленнями від пра­вильної постави. Для цієї категорії дітей необхідно добира­ти спеціальні фізичні вправи, обмежувати тривалість про­ведення кожної вправи та кількість повторень.

Фізичне виховання ослаблених учнів не повинно обмежу­ватися уроками фізичної культури. Його слід підкріплювати додержанням правильного режиму дня з обов'язковими фіз­культурно-оздоровчими заходами (ранкова гігієнічна гімна­стика вдома, ранкова гімнастика до занять, фізкультурні хвилини і паузи під час проведення уроків та приготування домашніх завдань, ігри та фізичні вправи на великих перер­вах, фізкультурні заняття в групах подовженого дня). Крім того, цих учнів слід залучати до посильної позакласної ро­боти з фізичної культури: участі в масових фізкультурних виступах, святах, прогулянках, екскурсіях, спортивних вечо­рах тощо.