Педагогічні функції вчителя

• передбачати і при потребі трансформувати педагогічні ситуації;

• гнучко міняти педагогічні завдання відповідно до змін педагогічної ситуації;

• з гідністю виходити із складних педагогічних ситуацій;

• передбачати близькі і далекі результати вирішення педагогічних завдань.

Друга група педагогічних умінь включає три підгрупи. Підгрупа "чого навчати" включає:

• уміння формувати навчальну програму, виділяти в ній ключові ідеї навчального предмета, оновлювати його зміст;

• здатність формувати в учнів спеціальні вміння і навички, здійсню­вати міжпредметні зв'язки. Підгрупа "кого навчати" передбачає вміння:

• вивчати індивідуальні можливості учнів;

• виявляти зону можливого розвитку учнів, умови їх переходу з одно­го рівня розвитку на другий, враховувати можливі труднощі учнів;

• плануючи й організовуючи навчально-виховний процес, виходити Із мотивації учнів;

• розширювати простір для самоорганізації учнів;

• працювати з учнями, що мають різні здібності, формувати для них

Індивідуальні програми. Підгрупа "як навчати" включає вміння:

• підбирати і застосовувати комплекси прийомів і форм навчання та виховання, враховувати при цьому затрати сил і часу учнів та вчителя;

• порівнювати й узагальнювати педагогічні ситуації та комбінувати їх;

• здійснювати індивідуальний підхід до учнів та організовувати їхню самостійну навчальну діяльність;

• варіативне вирішувати педагогічні завдання.

Третя група включає педагогічні вміння:

• використовувати набуті знання та передовий педагогічний досвід;

• хронометрувати і фіксувати процес І результати своєї праці;

• зіставляти труднощі учнів і якість своєї праці;

• бачити сильні і слабкі сторони своєї праці, оцінити свій стиль, ана­лізувати свій досвід, порівнювати його з досвідом інших учителів. Четверта група включає вміння вчителя створювати умови психологіч­ної безпеки в спілкуванні І реалізації внутрішніх резервів учнів. П'ята група включає вміння:

• зрозуміти позицію учня, "читати" його внутрішній стан, проявити інтерес до його особи та орієнтуватись на його розвиток;

• володіти засобами невербального спілкування (міміка, жести тощо); ^ стати на позиції учня;

• створити обстановку довіри і терпимості;

• використовувати переважно організаційний вплив, а не дисциплінарний;

• користуватись демократичним стилем керівництва;

• подякувати учневі, а за необхідності попрохати вибачення у нього;

• однаково ставитись до всіх учнів,

• відмовитись від корпоративного стереотипу "вчитель завжди правий";

• з гумором поставитись до окремих моментів педагогічної ситуації, не зауважувати деяких негативних моментів, бути готовим посміх­нутись, володіти тонами і півтонами, слухати і чути учнів, не пере­бивати їх мови і навчальних дій. Шоста група — це, перш за все, вміння:

• утримувати стійку позицію педагога, який розуміє значущість своєї професії, може долати труднощі заради ТІ соціальної цінності;

• реалізувати і розвивати свої педагогічні здібності;

• управляти своїм емоційним станом;

• здійснювати творчий пошук. Сьома група об'єднує вміння:

• створювати перспективу свого професійного розвитку, визначати особливості свого індивідуального стилю, використовувати все позитивне із своїх природних даних;

• удосконалювати свої сильні сторони й усувати слабкі, бути відкри­тим у пошуку нового, переходити з рівня майстерності на рівень творчості, новаторства. Восьма група передбачає вміння:

• виявляти знання, вміння і навички учнів на початку і в кінці навчаль­ного року та оцінювати їх;

• оцінювати навчальну діяльність учнів та їх здатність до самооцінки І самоконтролю;

• виявляти педагогічні відставання й усувати їх,

• стимулювати готовність учнів до самонавчання І безперервного

самовдосконалення. Дев'ята група — це уміння

• побачити особистість учня загалом у взаємозв'язку того, про Ідо він говорить, думає І які його вчинки;

• створювати умови для вдосконалення недорозвинених рис особи

окремих учнів.

Названі уміння піддаються свідомому вихованню І самовихованню. Залеж­но від їх співвідношення, рівня розвитку І конкретного поєднання формується Індивідуальний стиль діяльності вчителя.

Формування Індивідуального стилю значною мірою детерміноване осо­бистими якостями людини, її здібностями. Є. Клімов вважав, що людям професійної схеми "Людина — Людина" (а саме до неї він відносить педаго­гічну професію) притаманні такі здібності:

• керувати, вчити, виховувати, здійснювати корисні дії з обслугову­вання різних потреб людей;

• слухати, вислуховувати, спостерігати і співчувати;

• мовна (комунікативна) культура;

• спостережливість до проявів почуттів, розуму І характеру людини, до її поведінки, моделювання ЇЇ внутрішнього світу;

• оптимістично підходити до людини з упевненістю, що вона завжди може бути кращою;

• глибока й оптимістична переконаність у правильності ідеї служін­ня народові;

• приймати рішення в нестандартних ситуаціях;

• високий рівень саморегуляції.

Водночас протипоказаннями для вибору професій цього типу автор"(їа'м же, с. 36-40) вважає:

• дефекти мови, невиразну мову;

• замкнутість;

• виражені фізичні вади;

• надмірна млявість, повільність;

• байдужість до людини.

Про роль особистих якостей у діяльності вчителя фізичної культури гімназії № 32 м. Києва заслуженого вчителя України І. Козєтова, читай у журналі "Фізичне виховання в школі" №3, 1999 року — "Здорові люди — сильна держава".

Педагогічна майстерність та педагогічна техніка вчителя

Педагогічні вміння, сформовані на основі особистих здібностей для ви­конання педагогічних функцій, лежать в основі педагогічної майстерності.

Педагогічна майстерність визначається як мистецтво навчання І вихо­вання, що постійно вдосконалюється. Вона передбачає наявність педагогічних здібностей, загальну культуру, компетентність, широку освіченість, психоло­гічну грамотність та методичну підготовку; здатність зрозуміло викладати учням навчальний матеріал, робити його доступним для дітей, викликати інте­рес до предмета, активізувати учнів. Учитель повинен уміти (ча потреби) належним чином реконструювати, адаптувати навчальний матеріал, трудне робити легким, складне — простим, незрозуміле — зрозумілим.

Сьогоднішнє розуміння професійної майстерності включає здатність не тільки доносити знання, популярно і зрозуміло викладати матеріал, але й організовувати самостійну роботу учнів, розумно І тонко "диригувати" пізнавальною активністю учнів, спрямовувати її в потрібному напрямі.

Усі названі компоненти майстерності проявляються не окремо (то як знання, то як уміння і т. Ін.), а інтегрально, у діях І вчинках, в умінні вирішувати поста­влені педагогічні завдання, у здатності організувати навчально-виховний процес.

Завдяки педагогічній майстерності вчитель реалізує свої професійні функції: передає учням соціальний досвід, формує в них соціальні й осо­бисті якості, готує до життя:.