“Стрибунці”
Для проведення цієї гри потрібні волейбольні м’ячі відповідно до кількості команд. Затиснувши волейбольний м’яч між колінами, гравець за командою вчителя починає стрибати вперед. Дострибавши до повороту, він бере м’яч у руки й пробігає шлях у зворотному напрямі. Передавши м’яч у руки гравцеві, що стоїть попереду, займає місце в кінці колони. Наступний гравець набирає таке саме вихідне положення, як і перший. Перемагає та команда, яка першою закінчила виконувати вправу.
“Вудочка”
гравці стають у коло обличчям до центру. Відстань між ними 1-2 кроки. Керівник стоїть у центрі і крутить мотузку з мішечком на кінці (вудочку), так, щоб вона ковзала по підлозі під ногами гравців. Діти стрибають, а якщо когось вудочка зачепить – той вибуває.
“Бігуни-скакуни”
Беруть участь дві команди – бігуни і скакуни. Позначається лінія, біля якої розташовані скакуни. За 15-20 м від неї – зона завширшки 1,5-2 м – “канава”. За першим сигналом обидві команди займають певне положення старту, за другим – прямують уперед. Скакуни намагаються швидко досягти канави і перестрибують через неї, а бігуни – наздогнати і захопити стрибунів.
“Лисиця і курчата”
На одному боці майданчика за однією лінією ставлять перешкоду. Це – “курник”. На протилежному боці позначають нору для “лисиці”. Середина майданчика – це подвір’я. З гравців вибирають ведучого – “лисицю”, решта дітей – “курчата”. Вони ходять по майданчику, шукають собі їжу. На сигнал керівника “Лисиця!” “курчата” тікають до “курника”, ховаючись від неї. Гра закінчується, коли “лисиця” спіймає визначену кількість “курчат”.
“На прогулянку”
Гравці розміщуються по всьому майданчику, стоячи у накреслених колах. Ведучий залишається поза колами. Він говорить: “На прогулянку!” – всі вибігають зі своїх кіл і рухаються по майданчику. Закомандує “Дощ іде!” стараються зайняти кола, а кому їх не вистачило, той стає ведучим.
“Поїзд”
Гравці поділяються на дві команди. Креслять лінію старту і фінішу. Діти стоять у колоні по одному, кладуть руки на плечі свого гравця, який стоїть попереду. Перший у колоні “тепловоз”, а інші – “вагончики”. За сигналом керівника поїзд починає їхати. Виграє команда, яка швидше перетне лінію фінішу.
“М'яч ведучому”
команди шикуються в колону перед стартовою лінією. Направляючі роблять 2-4 кроки вперед і повертаються кругом, обличчям до своїх команд. М’ячі в руках направляючих. За командою вчителя вони кидають м’яч переднім гравцям своїх команд. Останні одержавши м’яч, кидають його раніше засвоєним способом (від грудей, з-за голови і т.д.) направляючому. Гравець, що виконав вправу, стає в кінець колони. Направляючий тим самим способом передає м’яч наступному гравцеві і так далі.
“Передай сусіду”
Учасники шикуються у шеренгу й розмикаються на витягнуті руки. М’яч у руках направляючого. За командою вчителя він його кидає партнеру праворуч, той – далі. Коли м’яч дійде до останнього гравця той біжить на правий фланг своєї команди, стає праворуч і так далі.
“Захист фортеці”
гравці стають у коло. У центрі його “фортеця” – м’яч. Біля “фортеці” – “учасник”. Гравці перекидаючи м’яч один одному намагаються влучити у “фортецю”. Захисник відбиває м’яч. Гравець, який влучив у “фортецю”, стає захисником.
“Оса”
Діти утворюють пари. Той, хто залишився сам – “оса”. Вона займає визначене місце. Пари розлучаються, і діти юрбою прибігають до “оси” і питають: “Оса, оса, а чи ти дуже лиха?” Та відповідає “Як укушу, так і знатимете! Я не зла, не лиха, а кого захочу, того й зловлю”. Після цих слів вона ловить тих дітей, що біжать або стоять поодинці. У момент наближення “оси” гравці швидко об’єднуються в пари, при її віддаленні – розлучаються і переміщаються довільно. Той, кого “оса” спіймає, змінює її.
“Баба-сліпунка”
усі довільно розміщуються на майданчику. Кожне місце обмежують (квадратиком, колом). Міняти його не можна. Гру розпочинає “баба-сліпунка”. Їй закривають очі, обводять довкола й залишають на середині грища. Після цього учасники просять “бабку” в гості. Тоді “сліпунка” шукає навпомацки дітей, які встають, приклякають, сідають і т.п. Це все вони роблять з метою обману “сліпунки”, проте мусять при цьому бодай рукою або ногою дотикатися до свого місця.
Коли “сліпунка” торкнеться або спіймає когось, стане на його місце, то сама визволяється, а її роль виконує спійманий.
“На сторожі”
Гру розпочинає “”жовнір-стрілець”, який стоїть на сторожі в кінці грища. На віддалі декількох кроків від нього розміщуються в шеренгу інші часники (“неприятелі”). За поданим сигналом “жовнір” спить (закриває на короткий час очі), “не приятелі” тихенько наближаються до нього, щоб спіймати у сні. Та він несподівано прокидається (відкриває очі). Тоді діти повинні стати нерухомо. “Неприятель”, який поворухнувся, повертається назад, у вихідне положення. Гра продовжується до тих пір, поки комусь не вдасться вдарити легенько по плечу “сплячого стрільця”. Той, хто це зробив стає новим “жовніром” на сторожі.
“Повінь”
Діти утворюють коло, присідають і вдають, що сплять. Один із учасників (“вартівник” ходить усередині, сторожує і кричить: “Повінь, рятуйте!”). Тоді всі розбігаються, шукаючи собі пристановище (вилазять на жердки, линви, драбини, лавочки і т.п.) примостившись, перебігають із місця на місце, а “вартівник” намагається їх спіймати. Котру дитину спіймає, то стає “вартівником”.
“Моргання”
Усі стають обличчям до середини кола, утвореного парами (один з одним). Віддаль між парами 2-3 кроки. Дитя, що не має пари, проходжується посередині і мимохідь “моргає” до одного з гравців, який стоїть у внутрішньому колі. Той біжить до “моргаючого”, але партнер намагається його затримати. Коли ж викликаний усе ж втече, то він веде гру далі.
“Пінгвін з м’ячем”
На кожну команду виділяється по 2 м’ячі. Перші учасники команд беруть один м’яч у руки, а другий – між коліна і пересуваються стрибками до фінішу. Пройшовши відстань учасники повертають м’ячі до своєї команди кидками, а самі залишаються за лінією старту.
“Увага на старт”
Команди вистроюються на майданчику і виконують команди ведучого: “Увага: руки вперед, стиснути в кулак, розтиснути, опустити, присісти, встати, стій, кругом марш”. Якщо він просто називає і показує вправу, то виконувати її забороняється. Гравець, який зробив помилку, одержує штрафне очко. Гра триває три хвилини. Виграє команда, яка менше штрафувалась.
Завантажити реферат