Структурно-функціональні аспекти адаптації серця до фізичних навантажень

Примітка: *** - Р< 0,001; ** - Р<0,01; * - Р<0,05 у порівнянні з контрольними величинами.

В експериментальних тварин, у яких пере­важали парасимпатичні впливи в регуляції серцевої діяльності, ступінь зростання мас частин серця був більшим в порівнянні з попередніми спостере­женнями. Так, маса лівого шлуночка в цих щурів зростала на 19,8 %, правого – на 10,9 %, лівого передсердя – на 15,9 %, правого – на 11,9 %. Ще більше при цьому зростали просторові характерис­тики камер серця. Площа ендокардіальної поверхні лівого шлуночка збільшувалася на 21,7 %, правого – на 14,9 %, лівого передсердя – на 19 %, правого – на 14,9 %. Це свідчить про переважання розши­рення камер серця в порівнянні із зростанням їхньої маси.

У тварин, у яких виявлено переважання сим­патичних впливів на роботу серця, масометричні та просторові зміни його камер були іншими. При цьому маса лівого шлуночка зростала на 20 %, правого – на 12 %, лівого передсердя – на 17,1 %, правого – на 13,5 %. Динаміка просторових змін частин серця відрізнялася від вищенаведеної. Так, ПСЛШ при цьому збільшувалася на 8,5 %, правого – на 4,7 %, лівого передсердя – на 8,1 %, правого – на 5,4 %. Тобто, у цієї групи щурів гіперфункція міокарда супроводжувалася переважаючим зростан­ням мас частин серця в порівнянні із їхнім розширенням.

Артеріальний тиск під впливом фізичних наван­тажень знижувався. Найбільше він зменшився у тварин, у яких парасимпатична нервова система домінувала у регуляції кардіоритму. Так, у даних щурів він досягав 96,8±3,6 мм рт.ст. (контроль – 123,3±4,2 мм рт.ст., Р<0,01), у тварин 1-ої групи – 107,4±3,9 мм рт.ст. Остання величина також статистично достовірно відрізнялася від анало­гічних контрольних параметрів (Р<0,05). У 3-й групі спостережень артеріальний тиск досягав 112,6±3,3 мм рт.ст. Даний показник статистично достовірно відрізнявся від артеріального тиску у інтактних тварин (Р<0,05).

Кореляційним аналізом встановлено, що існує сильний зв’язок між значенням інтервала R-R і ЧМС (r =0,91±0,03) і аналогічний від’ємний зв’язок між R-R і ШІ (r =0,796±0,012) у 1-й та 2-й групах спостережень. У 3-й групі експериментальних тварин ці зв’язки виявилися послабленими (r 0,60-0,68).

Майже аналогічні показники простежувалися між названим кардіоінтервалом і просторовими характеристиками шлуночків серця (ПСЛШ, ПСПШ).

Результати досліджень також свідчать про те, що для більшості експериментальних тварин характерним було зниження впливу симпатичної нервової системи в сторону переважання ваго­тонічного типу ритмічної діяльності серця. Така динаміка структури серцевого ритму під впливом фізичних навантажень оцінюється багатьма дослід­никами як сприятлива [5,7].

Висновки

1. Систематичні фізичні навантаження динаміч­ного характеру викликають істотну перебудову частин серця, яка характеризується їхньою гіпер­трофією і розширенням.

2. Залежно від вегетативної регуляції сер­цевого м’яза спостерігаються різні варіанти адаптаційних процесів в частинах міокарда.

3. При збалансованих впливах симпатичної та парасимпатичної ланок вегетативної нервової сис­теми на роботу серця відзначається рівномірна гіпертрофія та дилятація частин серця з перева­жанням цих явищ у лівому шлуночку. При домінуванні вагусно-холінергічних впливів виявлено більший ступінь розширення камер серця в порівнянні із зростанням їхньої маси; посилення симпатичних впливів супроводжується переважа­ючим зростанням маси досліджуваних частин на відміну від просторових характеристик.

Література

1. Вылегжанина Т.А., Манеева О.А., Рыжковская Е.А. Симпатическая иннервация некоторых эндокринных органов при хроническом действии ацетата свинца// Морфология. - Т. 113, №4. - 1998. - С. 82-86.

2. Коган Б.И., Соловьева Л.А., Шевчук С.Н. Морфологические изменения в аденогипофизе, надпочечниках и щитовидной железе, вызванные воздействием вибрации и родоновых вод// Морфология. Киев. - 1984. - Вып. 9. - С. 18-24.

3. Кухар И.Д. Гистологическое и электронномикроскопическое состояние аденогипофиза крыс в первые трое суток после криодеструкции кожи// Вісник морфології. - 1998. - №4. - С. 78-79.

4. Каркарашвили Л.Ш. Морфологические изменения в гипофизе собак после введения изадрина// Мат. научной конф. молодых медиков Грузии. - Тбилиси, 1981. - С. 799-800.

5. Коваленко А.Н., Халявка И.Г. Гипофиз-адреналовая и гипофиз-гонадная система у лиц, перенесших острую лучевую болезнь в связи с аварией на Чернобыльской АЭС (по данным 6-летнего наблюдения)// Мед. радиол. и радиационная безопасность. - 1994. - №3. - С. 15-20.

6. Horvath E., Kovacs K. Pathology of the pituitary gland. - CRC Press, Boca Raton, 1980. - P. 1-83.

7. Белов А.Д., Лысенко Н.П., Прокопович С.А. Эффект сочетанного воздействия ионизирующего излучения, солей ртути и свинца на организм животных// Радио-биол. Съезд. - Киев, 20-25 сент. 1993: Тез. Докл. 4.1. - Пущино. - 1993. - С. 97-98.

8. Risk Analisis of multiple cnvironmental factors: radiation. Zink, Cadmium and Calcium/ Matsubara Junkg, Ishioka Kumaki, Shibata Yoschisada and Katon Kasvaki.// Environm Res. - 1986. - V. 4, №2. - P. 525- 531.

9. Токсикологическое действие солей тяжелых металлов на интактные и культивируемые клетки млекопитающих/ Ершов Ю.А., Кублик Л.Н., Плетнева Т.В., Эйдус Л.Х.// Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 1992. - №3. - С. 280-283.

10. Старкова Н.Т. Клиническая эндокринология. - М.: Медицина, 1991. - 521 с.

11. Гордиенко В.М., Козырицкий В.Г. Ультраструктура желез эндокринной системы.- К.: Здоров'я, 1978.- С. 5-44.

12. Дедов В.И., Дедов И.И., Степаненко В.Ф. Радиационная эндокринология. - М.: Медицина, 1993. - 208 с.

13. Ермакова О.В. Морфологические изменения эндокринных желез мышевидных грызунов в биогеоценозах повышенной радиоактивности// Морфология. - Т. 113, №3. - 1998. - С. 45-46.