Україна, як незалежна держава почала своє нове літочислення з 24 серпня 1991 р. В цей день Верховною Радою України було проголошено Акт про незалежність України, і на карті Центральної Європи з'явилася нова держава, котра з перших кроків взяла на себе турботу про власну безпеку. Історично склалося так, що багато поколінь українських патріотів нерозривно пов’язували процес відновлення Української держави із створенням власної армії, як державної структури, призначеної для надійного захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості кордонів. Адже гіркий історичний досвід різних епох існування Української держави свідчить, що у справі забезпечення національної безпеки вона насамперед повинна накладатися на свої збройні сили, як гарант державної незалежності і один із вагомих аргументів миролюбного зовнішньополітичного курсу.
Відправним пунктом щодо створення Збройних Сил України стало затвердження Верховною Радою України 11 жовтня 1991 р. концепції оборони та будівництва Збройних Сил України. Згідно з нею було визначено стратегічний курс військового будівництва: створення Збройних Сил України здійснювати шляхом поетапного скорочення і реформування військ колишньої Радянської Армії що дислокувалися на території України, на відповідній правовій основі. У відповідності до обстановки спочатку основні зусилля були зосереджені на створенні відповідної законодавчої бази. До кінця 1991 р. було прийнято цілий пакет законів: “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, “Про прикордонні війська”, а також Постанову Верховної Ради України “Про військові формування на Україні”.
У суспільних рішеннях керівників держав-учасниць СНД 30 грудня 1991 р. у Мінську було відзначено, що Україна має незалежну правову базу для створення власних Збройних Сил і може розпочати цю справу з січня 1992 р. Спираючись на це рішення, президент України взяв в свої руки командування військовими контингентами колишнього Радянського Союзу на території України.
На початку 1992 р. півторамільйонне угрупування військ присягнуло на вірність народу України. Так почався процес розбудови Збройних Сил України. Важливим кроком у довершенні військового будівництва стало ухвалення Верховною Радою України 19 жовтня 1993 р. Воєнної доктрини України, яка з урахуванням трьохрічного досвіду ставить перспективні завдання розбудови Збройних Сил у воєнно-політичному, воєнно-технічному, воєнно-економічному аспектах.
Головною метою її воєнної політики є гарантування національної безпеки від зовнішньої воєнної загрози, відвернення війни та підтримання міжнародного миру.
Проголосивши воєнну доктрину, що має оборонний характер і визначає позаблоковий статус України, парламент і уряд виявили добру волю щодо скорочення ядерних озброєнь, пов’язуючи майбутнє нашої держави, як без’ядерної. 26 жовтня 1992 р. парламент України підтвердив принцип Декларації про державний суверенітет, заявивши, що наша держава не розміщуватиме, не вироблятиме і не використовуватиме ядерну зброю.
Головна наша мета – продемонструвати в рамках взаємовигідного військово-політичного співробітництва, що Україна – цивілізована держава і її миролюбивий зовнішньо-політичний курс – створення сучасних Збройних Сил повністю відповідають такому статусу та національним інтересам.
Виходячи із вимог Воєнної доктрини, висновків воєнно-політичної обстановки, Україні сьогодні необхідні невеликі за чисельністю, мобільні, добре підготовлені та оснащені Збройні Сили з урахуванням принципу оборонної достатності та економічних можливостей держави. Тому з урахуванням вимог часу, економічних можливостей, поміркованості та обережності при реалізації конкретних рішень та забезпечення соціально-правової захищеності військовослужбовців, відпрацьована програма реформування Збройних Сил України, як передбачає три основні етапи і розрахована до 2005 року.
На першому етапі передбачається прийняття нових та внесення змін до вже існуючих законодавчих, нормативних актів з військових питань і перехід на нову систему управління в оперативно-стратегічній ланці.
На другому етапі – відпрацювання і втілення в життя принципово нових систем підготовки військ, їх комплектування і технічного, тилового та інших видів забезпечення, початок переходу з’єднань тактичної ланки на нову організаційно-штатну структуру.
На третьому етапі – завершення переходу з’єднань на нову організаційно-штатну структуру та поступове переоснащення військ більш сучасними озброєннями, військової техніки і використання у практиці підготовки ефективних засобів їх застосування у бою.
Згідно з Конституцією України на Збройні Сили покладається “Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості”. До складу Збройних Сил входять Сухопутні війська(війська наземної оборони). Сили протиповітряної оборони, Військово-морські сили, Військово-Повітряні сили.
Сьогодні найбільш масовим видом Збройних Сил України, основною складовою частиною забезпечення оборони держави є сухопутні війська. До їх складу входять такі важливі роди військ, як ракетні війська і артилерія, механізовані війська, танкові, аеромобільні, армійська авіація.
Сьогодні ракетні війська і артилерія Збройних Сил України продовжують традиції артилерії. До їх складу входять з’єднання оперативно-тактичних ракет, з’єднання і частини гарматної, реактивної та протитанкової артилерії, артилерійської розвідки, підрозділи мінометів та противотанкових керованих ракет.
Аеромобільні війська є складовою частиною сухопутних військ Збройних Сил України, їх з’єднання, частини та підрозділи покликані виконувати завдання в тилу противника в якості повітряних десантів різного складу та призначення.
Коли мова йде про інтеперні війська, то відразу спадає на думку, що для військовослужбовців цих підрозділів час не ділиться на мирний і воєнний. Вони завжди на варті, завжди виконують бойові завдання по знешкодженню вибухонебезпечних предметів та подають іншу допомогу мирному населенню.
Армійська авіація увійшла у склад Сухопутних військ України, як їх рід, з 3 липня 1994 р., і за відносно короткий час свого існування перетворилася з допоміжного в один з основних та перспективних засобів збройної боротьби. Сучасні війська радіаційного, хімічного, біологічного захисту України були створені на базі хімічних військ колишнього СРСР.
Відповідно до Указу Президента України від 8 травня 1996 р. було створено військово-повітряні сили – як вид Збройних Сил України. 31 серпня – професійне свято – день авіації. Україна сьогодні – одна з провідних авіаційних держав світу.
На сучасному етапі типове забезпечення Збройних Сил України здійснюється у вкрай скрутних умовах і лише за мінімальними потребами. Складність ситуації щодо тилового забезпечення військ зумовлена, в першу чергу, недостатнім фінансуванням, відсутністю державного замовлення на основну номенклатуру матеріальних засобів. В інших умовах Уряд України, Міністр оборони, керівний склад Міністерства оборони України, видів Збройних Сил України, військових округів вживають всіх заходів знизити напруженість в забезпеченні військ, в першу чергу, продуктами харчування, речовим майном та пальним.
Завантажити реферат