Лікуванням у Древньому Римі займалися звичайно іноземці — спочатку раби з військовополонених, потім вільновідпущеники і приїжджі іноземці: переважно греки чи вихідці з країн Сходу — Малої Азії, Єгипту й ін. Положення лікарів у Римі відрізнялося від їхнього положення в Древній Греції. У Греції лікарська діяльність була справою особистої угоди хворого і лікуючого його лікаря; держава залучала лікарів до роботи під час чи епідемій воєн. У Римі були елементи державної лікарської діяльності і лікарської справи. У Римі медицина в значній мірі втратила зв'язок з релігійними встановленнями (храмами). Храмова медицина в Римі відігравала незначну роль. Як і в Греції, у Римі відбувалася боротьба «лінії Демокріта» і «лінії Платона», прогресивних тенденцій у науці і політику з регресивними, реакційними тенденціями. У період упадку і розкладання рабовласницького суспільства, коли існувала Римська імперія, переважали реакційні філософські і соціально-політичні навчання. Це знайшло відображення й у медицині.
Медицина Древнього Рима була тісно зв'язана з медициною Греції, однак вона мала і свої особливі риси. Матеріалістичні погляди Демокріта і Епікура в Римі одержали подальший розвиток у Лукреція Кара (99—54 р. до н.е.), головного представника римського матеріалізму й атеїзму. Матеріалістичний атомізм Лукреція і його представлення про біологію і медицину одержали відображення в знаменитій поемі Лукреція «Про природу речей». З позицій атомістичного навчання Лукрецій підходив до питанням медицини, зокрема питанням поширення заразних хвороб. Лукрецій визнавав наявність у природі дрібних, невидимих простим оком часток («насінь»), з яких окремі є хвороботворними і можуть викликати заразні хвороби.
До нашого часу збереглися сліди санітарних споруджень, що обслуговували мирні нестатки великих міст римської держави і насамперед самого Рима. Велике число рабів дозволяло здійснювати будівництво великих споруджень по міському благоустрої і санітарії: водопроводів каналізації, бань і ін.
Храмова медицина в Римі відігравала незначну роль. Як і в Греції, у Римі відбувалася боротьба «лінії Демокріта» і «лінії Платона», прогресивних тенденцій у науці і політику з регресивними, реакційними тенденціями. У період упадка і розкладання рабовласницького суспільства, коли існувала Римська імперія, переважали реакційні філософські і соціально-політичні навчання. Це знайшло відображення й у медицині.Лікар Асклепіад (128—56 р. до н.е.) в основу своїх медичних поглядів поклав філософське навчання Епікура і Лукреція. По навчанню Асклепіада, людський організм складається з атомів. Вони утворяться з повітря в легенях і з їжі в шлунку, потім надходять у кров і розносяться нею по організму, де і споживаються тканинами для харчування і відновлення речовини. У тканинах атоми рухаються по невидимим канальцям (порах). Якщо атоми рухаються в порах безперешкодно й у тканинах розташовуються правильно, то людина здорова. Причину хвороби Асклепіад бачив у порушенні: правильного розташування атомів, у змішанні рідких і газоподібних атомів і в порушенні руху атомів, їхньому застої, що приводить до зміни щільних частин. Найближчою причиною порушення руху атомів у порах і розташування їх у тканинах Асклепіад вважав зайве чи звуження розслаблення пір. Стан пір залежить від шкідливості клімату, місцевості і способи життя людини — шкідливостей харчування, нестачі руху.
Метою лікування Асклепіад вважав відновлення правильного руху і розташування атомів і рекомендував розумне харчування і можливо більше перебування на повітрі, оскільки з їжі і повітря утворяться атоми, що складають тіло, а також фізичні вправи, щоб сприяти руху атомів по порах і тканинам. Бачачи найближчу причину хвороби у твердих частинах, у тканинах органів, Асклепіад рекомендував звільняти пори, засмічені і звужені внаслідок неправильного змішання атомів.
Особливе значення Асклепіад додавав «невидимому подиху» шкіри. Це шкірний подих (випар), як і загальний рух часток у тілі, необхідно підтримувати насамперед загальною чистотою, частими обмиваннями, а потім і більш сильними впливами, які розтирання, потіння, фізичні вправи, гімнастика, ходьба, біг.
Ґрунтуючись на положенні Епікура, що природа може шкодити, а шкідливі бажання варто суворо придушувати, Асклепіад перший з лікарів вказав, що природа не завжди доброзичлива і непогрішна, а навпаки, нерідко здатна заважати зціленню організму.
Асклепіад відкинув ідеалістичні уявлення, що хвороба є кара богів і, раз розпочалася, то повинна обов'язково пройти усі фази, закінчуючи смертю хворого чи його видужанням. По Асклепіаду, хвороба може зупинитися на будь-якій фазі і розвиватися в зворотному напрямку. Асклепиад пішов далі Гіппократа і вважав, що лікарським утручанням можна перервати хід хвороби. Асклепиад і його школа представляли передовий матеріалістичний напрямок у медицині Древнього Рима. Цьому напрямку протистояв реакційний ідеалістичний напрямок, що особливо оживилося в період імперії в перші століття н.е.
Цельс. Авл Корнелій Цельс (30—25 р. до н.е., 40—45 р. н. е.), багатий рабовласник, написав твір «Про медицину», у якому прагнув дати корисні зведення рабовласникам, змушеним лікувати своїх рабів, тому що раби стали дороги і лікувати їхній стало економічно вигідно. Цельс поряд зі зведеннями по семіотиці, діагностиці, прогностиці, диететике і методам лікування привів також опису деяких хвороб. Частина праці Цельса присвячена хірургії і хворобам кіст. Деякі описи і визначення Цельса ввійшли в медичну науку і збереглися дотепер. Випливаючи в основному за Гіппократом, Цельс критично зібрав і зберіг для наступних поколінь добутку інших древніх медиків, і багато цих добутків дійшли до нас тільки завдяки йому. Так, значною мірою завдяки Цельсу ми знаємо про роботи Герофіла. Еразістрата й інших лікарів і вчених Олександрійської школи.
Соран Ефеський. В II столітті н.е. у Римі жив грецький лікар Соран Ефеський. Він був тонким спостерігачем і автором багатьох творів по гінекології, акушерству і педіатрії. Роботи Сорана містять великий матеріал по діетеці, відходу за новонародженими і грудними дітьми. Сораном докладно розібрані багато питань: перев'язка пуповини, одяг дитини, відхід за ним, сповивання, відібрання від грудей, харчування далекі походи римських легіонів у місцевості, що різко розрізняються по кліматі і санітарних умовах, сприяли виникненню різноманітних захворювань. Щоб зберегти боєздатність армії і надавати хірургічну допомогу в боях, були створені військові госпіталі, виділені табірні лікарі тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1) П.Е. Заблудовський, Г.Р. Гачок, М.К. Кузьмін, М.М. Левіт Історія медицини, Москва, "Медицина", 1981.
2) М.П. Мультановський "Історія медицини" вид. Медицина", Москва, 1967.
Завантажити реферат