Як уже зазначалося, біоетика виникла у відповідь на деякі технологічні проблеми медицини. І насамперед це пов'язано з трансплантацією (пересадкою) деяких людських органів. Названий технологічний процес вступив у суперечність з традиційними культурними та моральними цінностями. Передусім це стосується людського серця, роль якого по-різному оцінюється християнською релігією та деякими сучасними вченими, особливо тими, хто має безпосередньо причетний до нього відношення.
Зішлемось на статтю російського філософа 20-х років XX століття, близького друга М.Бердяєва Бориса Петровича Вишеславського “Сердце в христианской й индийской мистике” (Вопр. философии.-1990.-№ 4). Він пише, що поняття серця займає центральне місце в містиці, в релігії і поезії всіх народів. Одісей у поемі Гомера думав і приймав відповідні рішення серцем. В “Іліаді” дурною називається людина з “нерозумним серцем”.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) дала визначення здоров'ю: це відсутність не тільки фізичних і психічних хвороб, а й повне матеріальне й соціальне благополуччя людини. Звичайно, скоріше ідеал, до якого треба прагнути, бо сьогодні його неможливо досягти навіть у розвинутих країнах світу. І можна цілком погодитись з Сократом, який говорив: здоров'я - це ще не все; набагато гірше, коли є все, але немає здоров'я.
У 1975 р. ВООЗ прийняла постанову про "Захист людської особистості та її фізичну й інтелектуальну цілісність" з урахуванням досягнень біології, медицини і біохімії. Названа постанова вимагає суттєвого удосконалення морально-етичних і правових норм, які регулюють медичну діяльність.
Тепер зупинимося на одному з найскладніших питань, яке обговорюється сьогодні в медичних колах. Це питання про нове визначення смерті. Воно виникло у зв'язку з розвитком реаніматології. Можливість оживлення призвело до того, що зупинка серця і припинення дихання перестали дути ознакою смерті. Завдяки відкриттям, зробленим в останні десятиліття, було доказано на практиці, що при своєчасному і якісному застосуванні реанімаційних засобів людина може бути повернена до життя після припинення дихання та серцевої діяльності. Більше того, навіть при серйозних пошкодженнях життєво важливих органів стало можливим на тривалий термін продовжити існування людини шляхом застосування апаратури штучного дихання, кардіостимуляторів, штучних клапанів серця і т.п. проводяться інтенсивні роботи по створенню штучного серця.
Навіть наукові дані дозволяють стверджувати, що грань між життям і смертю визначають не діяльність серця і легенів, а життєдіяльність мозку. Поки мозок живий, слід вважати, що людина жива навіть при зупинці серця і
припиненні дихання; і навпаки, ставиться діагноз смерті, якщо навіть серце б'ється, людина дихає, але мозок мертвий. Сьогодні діагноз смерті може ставитись навіть поступово. А справа ось у чому. Спочатку гине кора великих півкуль, яка забезпечує реалізацію вищих особистісних якостей людини - її мислення і волі. Виникає стан, який може продовжуватися навіть кілька років. Якщо залишився живим ствол людського мозку, то при відповідній медичній підтримці тіло людини може залишатися досить тривалий час, тобто існувати на чисто біологічному рівні.
Після кори гине ствол мозку. Виникає стан, який називають "стволовою смертю". Організм людини повністю втрачає здатність самостійно підтримувати гомеостаз. Про і в даному випадку, при застосуванні найновіших технічних засобів, можна продовжити на тривалий час біологічне функціонування організму. Серце буде битися і зовнішньо тіло буде вважатися живим.
Наступний рівень - смерть внутрішніх органів. Якщо при цьому і мозок мертвий, то на цьому завершується існування людини. Проте деякі клітини вже мертвої в духовному відношенні людини можна ізолювати, помістивши їх у спеціальний розчин і в такому вигляді законсервувати, і вони будуть життєдіяльними досить тривалий термін. Тим самим зберігатиметься в живому стані маленька частина померлої людини, оскільки в ядрах клітин людського організму є набір усіх його генів. Якщо врахувати, що в ембріології проводяться успішні експерименти по пересадці ядер з одних клітин в інші, то в майбутньому, на думку деяких учених, відкривається можливість відтворити людину, що померла, на основі законсервованих клітин. Але наскільки вона буде схожа на свого попередника? Цього ніхто не знає.
Зупинимось що не одній проблемі морально-етичного характеру, яка також є предметом біоетики. Йдеться про різного роду біологічні експерименти. Виникає запитання: чи можна проводити біологічні експерименти над людьми,
випробовувати різні ліки або в якості фармацевтичної "сировини", людські зародиші або плід, у якого практично відсутній головний мозок, або живі трупи (тіла з серцями, що б'ються, але мертвим мозком)? Адже це не люди, а лише фрагменти. Проте людські, а не тваринні. Але ж їх можна використати в гуманних цілях. Дати однозначну відповідь на це запитання практично неможливо.
Хочу навести один приклад з американської практики. Дівчинка, якій дали ім'я Габріела, народилася 12 жовтня 1987 року. Стан безнадійний, оскільки в неї був відсутній головний мозок. Як правило, такі діти помирають зразу ж після народження. Проте лікарі звернулися до батьків дівчинки з проханням дозволити підключити немовля до спеціальної апаратури (апарат штучного дихання і харчування). Батьки дали згоду, керуючись гуманними мотивами: серце їх нежиттєздатної доньки могло бути використане для порятунку іншої дитини.
14 жовтня лікарі провели додаткові дослідження, які підтвердили попередній діагноз. У відповідності з їх висновками, було заявлено, що Габріела мертва в результаті мозкової смерті. Мертва, але серце б'ється, кучки і ніжки рухаються. Тіло живе, а новонароджена дитина в духовному відношенні мертва.
16 жовтня тіло Габріели спеціальним літаком доставили в один з хірургічних центрів Каліфорнії, де її серце було пересаджено хлопчику Паулю, який днем раніше народився з важким пороком серця і був приреченим. Хлопчика вдалося врятувати і пізніше його розвиток проходив нормально. Отже, дівчинка Габріела ніби й не зовсім померла, оскільки її живе серце б'ється в грудях іншої людини (докладніше про це див.: Тищенко П.Д. Феномен біоетики // Вопр.философии. - 1992. - № 3. -СІ 07-108).
Проте не в усіх країнах світу лікарям дозволяється робити пересадку серця та інших внутрішніх людських органів. Як засвідчують доповіді на Міжнародному симпозіумі з біоетики (Москва, 1991 p.), навіть констатацію смерті на основі мертвого мозку в різних країнах світу сприймають по-різному. Так, японські і китайські вчені, які виступала на симпозіумі, повідомили, що для їх народів нова концепція смерті непридатна, оскільки для буддизму і конфуціанства ознакою кончини людини є зупинка серця і дихання, а це означає, що поки серце б'ється (навіть при мертвому мозку), його пересаджувати іншій людині заборонено. Неоднозначна оцінка в різних країнах світу абортів, евтаназії та інших практичних дій лікар
Завантажити реферат