Психохімічні отруйні речовини – викликають сухість у роті, приливання крові до шкіри, прискорене серцебиття, погіршення зору, головний біль, запаморочення, психічний розлад (порушення свідомості, мислення, слухові галюцінації, марення).
Отруйні речовини подразнюючої дії – викликають жар і біль у роті, горлі, на очах, сильне сльозовиделення, кашель, утруднення дихання.
4. Розповсюдження радіаційного забруднення на повітряну, водну сферу, грунти та рослиний світ
Радіаційне забруднення отруйними речовинами повітряного середовища полягає в тому, що вони потрапляють в атмосферу врезультаті експлуатації атомних установок, які можуть представляти небезпеку для населення. Найбільш забруднена атмосфера радіаційними речовинами виникає врезультаті взривів атомних і водородних бомб. Кожний такий вибух супроводжується утворенням хмари радіаційної пилі. Вибухова хвиля великої сили розповсюджує отруйні частини в зоні до 30 км. і осідає на поверхності земної кулі.
Основними джерелами радіаційного забруднення Світового океану є:
- забруднення від випробування ядерної зброї;
- забруднення радіаційними відходами, які скидають в море;
- великомаштабні аварії;
- захоронення радіаційних відходів на дні океану.
Все вищеперераховане, показує, що людство напевно забуло, що океан – це сильна складова мінеральних та біологічних ресурсів, а саме він дає 90% нафти та газу, 90% світового добування брома, 60% магнія та велику кількість морепродуктів. З цього приводу відомий дослідник Кусто нагадує: “ Море – продовження нашого світу, частина нашого Всесвіту, володіння, яке ми зобов’язані охороняти, якщо хочемо вижити”.
У зв’язку з широким використанням в народному господарстві радіаційних речовин з’явилась небезпека забруднення грунтів радіонуклідами. Джерелами радіації є ядерні установки, випробування ядерної зброї, відходи уранових шахт. Потенційними джерелами радіаційного забруднення можуть стати аварії на ядерних установках. Вверхньому шарі грунтів концентрується радіаційний стронцій і цезій, звідки вони й попадають в організм тварини та людини.
Біологічне накопичення властиве і зеленим рослинам, які змінюють свій колір. Наприклад, береза на Сході Сибірю накопичує в своїй деревині значний склад стронцію-90, що призводить до появи незвичайного кольору – неприродний зелений. Сон-трава на Пд. Уралу акумулює нікель, тому її цвітіння замість фіолетового кольору стає білим, що вказує на високу концентрацію нікеля в грунті.
5. Чорнобильська трагедія: наслідки, її вплив на населення та шляхи вирішення екологічної проблеми
В умовах значної кількості екологічних проблем різного рівня складності та вкрай обмежених ресурсів, доступних для їх вирішення, гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС віднесено до національних пріоритетівохорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.
Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіацією забруднено понад 54 тис. кв.км території. Під вплив Чорнобиля потрапило понад 3,5 млн .осіб, з яких 1млн. – діти.
Держава робить багато для вирішення чорнобильських проблем, особливо з питань соціального захисту громадян. Створено відповідну законодавчо-правову базу, налагоджено спеціалізоване медичне обслуговування чорнобильців, побудовано мережу спеціалізованих санаторно-курортних закладів та лікувально-реабілітаційних центрів. Громадянам, що постраждали внаслідок катастрофи, надається близько 50 видів допомог, пільг та компенсацій. Проте гострота проблем не спадає.
Здоров’я постраждалого населення дедалі погіршується, обмеження бюджетних коштів не дозволяє виконувати належним чином Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Враховуючи зусилля та міжнародної спільноти та ряду громадських організацій, Уряд України погодився на закриття ЧАЕС, що було економічно невигідно для держави і, крім втрати 2 млрд. грн. прибутку через дострокове припинення роботи станції, величезних витрат на демонтаж устаткування і захоронення РАВ, супроводжуватиметься вивільненням 6 000 висококваліфікованих фахівців.
Крім закриття ЧАЕС болючими для України проблемами, є:
Ø недопущення розповсюдження радіоактивних елементів за межі зони відчуження;
Ø утилізація РАВ та відпрацьованого палива;
Ø перетворення об‘єкту «Укриття» в екологічно безпечну систему;
Ø підвищення безпеки функціонування АЕС
Ø реабілітація забруднених земель та інші.
Вирішення цих проблем потребує значних інвестицій і можливе лише за умов фінансової підтримки України з боку держав “Великої сімки” і ЄС.
Протягом 2000 року радіаційний стан території України лишався стабільним.
За даними спостережень гідрометеослужби, потужність експозиційної дози (ПЕД) гамма-випромінювання на більшій частині території країни протягом року змінювалася в межах 6-24 мкР/год, що не перевищує або близько до природних рівнів. На пунктах контролю, розташованих на забрудненій внаслідок Чорнобильської катастрофи території, гамма-фон складав 8-39 мкР/год, максимальні рівні гамма-фону зафіксовані у Чорнобилі - 37 мкР/год і Коростені – 39 мкР/год.
У районах розташування діючих АЕС ПЕД гамма-випромінювання була такою (мкР/год):
1.Запорізька АЕС – 8-18
2. Південно-Українська АЕС – 7-23
3. Рівненська АЕС – 8-18
4. Хмельницька АЕС – 6-12.
У Києві протягом року гамма-фон коливався в межах 8-18 мкР/год, середнє за рік значення складає –12 мкР/год.
У 1999 році в Україні загалом зберігалася тенденція до зниження вмісту радіоактивних елементів у приземній атмосфері Щільність радіоактивних випадань практично по всій території країни зменшилася.
Як і в попередні роки, максимальні рівні радіоактивного забруднення атмосферного повітря спостерігалися на територіях, що найбільш постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме у Зоні відчуження.
Основними радіоекологічними проблемами Зони відчуження ЧАЕС сьогодні є:
1. Перевищення допустимого надходження радіонуклідів у Київське водосховище на 100-150 Кі. У 1999 році у Київське водосховище рікою Прип‘ять винесено близько 250 Кі стронцію-90. Допустимий Накопичення в розрахунковий скид по стронцію-90 становить 100 Кі/рік.
2. Забруднення ріки Прип‘ять, яке формується за рахунок стоку з території Республіки Білорусь (30-40%), стоку з лівобережного польдеру через дамбу №7 (16-20), надходження з незахищених ділянок заплави (40-50%).
3. Накопичення радіоактивних відходів. За підрахунками в зоні відчуження ЧАЕС сконцентровано близько 1 млн. куб.м. радіоактивних відходів (РАВ). Основний недолік зберігання РАВ – це їх розташування у непристосованих для цього місцях. На більшість з них та на могильники РАВ немає проектно-технічної документації. Значна кількість пунктів підтоплена.
Завантажити реферат