Слово “Формація” походить від єгипетського слова “Фармакі”, що означає “даруючий зцілення або безпеку”. Вперше цей надпис був знайдений під зображенням єгипетського бога лікування Тота. Звідси походить грецьке слова “фармакон” – лікарство. Пізніше це слово ввійшло в усі інші мови .
Завдяки писемності до нас дійшла значна кількість записі про матеріальне і духовне життя рабовласницького суспільства. Серед них багато відомостей про стан і розвиток медицини і фармації. В цей період з’являються перші професійні лікарські школи. Великого розвитку набула церковна медицина, яка виникла внаслідок впливу жертовного, церковного напрямку.
Переважаючою стала теурісна медицина, основу якої складали різні релігійні ритуали. Молитви, поклоніння богам, за допомогою яких жерці намагались до наших днів свідчать про те, що в країнах Стародавнього Сходу в період рабовласництва з’явились рукописні лікувальники, трактати і книги про причини захворювань і методах їх лікування.
ЛІКОЗНАВСТВО В СТАРОДАВНЬОМУ КИТАЮ.
Писемні пам’ятки Китаю з’явились майже за 4000 р. до н.е. Китайцями написана одна з найдавніших книг про лікарства “Ней-Узін” (Книга про внутрішню людину). В ній наведені ботанічні описи, географіячні властивості і способи вживання 900 лікарських росли. Значний внесок в розвиток лікознавства вклали видатні лікарі Стародавнього Китаю Бень Цяо (V тис. до н.е.) і Хуа То (приблизно ІІ тис. до н.е.) Останньому належить пріоритет у вживанні обезболюючих засобів при операціях. Китайські лікарі дотримувалися розумного правила: “Краще попередити хворобу, ніж її лікувати”. Вони використовували для лікування сифілісу – ртуть, чесотки – сірку, вітамінні рослини для лікування рахіту і т.д. До наших днів дійшло більше 50 книг про лікарські речовини і методи лікування, виданих у Стародавньому Китаї.
Приблизно в І-ІІ століття до н.е. написаний “Тракт про корені і трави”, в якому подано опис більше 360 лікарських речовин. В 652 р. н.е. видана книга лікаря Сун Сумчан “Тисяча золотих ліків”. В 659 р.н.е. з’явилась “Танська фармакопея” – перша офіційна державна фармакопея Китаю, в якій докладно описано більше 840 ліків. Із рослинних лікарських речовин особливе місце займав корінь женьшеню, який застосовувався при різних захворюваннях (недогрів’я, туберкульоз), Широко використовувався лимонник, ревінь, індійська конопля, чай, бамбук, цибуля.
В якості тваринних ліків використовувались печінка, із мінеральних речовин – ртуть, сірка, залізо. ВVІ тисяч. н.е. в Китаї був створений державний вищий медичний інститут для підготовки лікарів різних спеціальностей. У Китаї з’явились спеціалісти по виготовленню ліків і торгівлі ними і перші заклади, по характеру відповідні аптекам.
ЛІКОЗНАВСТВО В СТАРОДАВНІЙ ІНДІЇ.
Джерелами свідчень по історії медицини і фармації Стародавньої Індії являються три книги “Люрведа” (Знання життя) і сукупність законів Ману.
Найбільший інетерс являє книга “Люрведа”, автором якої був лікар Сумрута. В ній подано опис більше 760 лікарських рослин. Всі лікарства в Індії вже в той час поділялись на збуджуючі, прохолоджуючі і т.д. В якості лікарських речовин індійські лікарі широко застосовували золото, срібло, мідь, і ін. метали, а також дорогоцінне каміння. До лікарів Стародавньої Індії пред’являлись високі вимоги в відношенню знань лікувальних властивостей того чи іншого ліку. Відомий знаменитий вислів Сумрути: “ В руках незнаючого ліки – яд і по своїй дії може бути порівняним з ножем чи вогнем, в руках людей розумних вони порівнюються напилкові безсмертя”.
ЛІКАРСТВО В СТАРОДАВНЬОМУ ЄГИПТІ.
Про розвиток лікознавства в Стародавньому Єгипті свідчать пам’ятки древньоєгипетської писемності. Найбільший інтерес являє папірус, який відноситься приблизно до ХVІ-ХVІІ ст. до н.е. Папірус називається “Книга приготовлення ліків для всіх частин “тіла” і вміщує детальний опис 800 рецептів. Сі ліки класифіковані по їх фармакологічній дії: послаблю вальні, рвотні і т.д Для лікування очей використовувався бджолиний мед. В лікувальних цілях єгиптяни використовували оцет, кунжутне масло, алое, ревінь, м’яту, мак, скипидар, подорожник (кульбабу).
ЛІКОЗНАВСТВО В СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ.
Перші свідчення про античну медицину в Греції свідчення про античну медицину в Греції відносяться до ХІІ ст. до н.е. В цей період медицина виділяється в самостійну професію, з’являються сімейні лікарські школи, в яких медичні знання передавались по успадкуванню із покоління в покоління. Особливо активно в Греції розвивалась церковна медицина , яка виникла на грунті поклоніння Асклепію (Ескулапу). Вважалося, що у Асклепія було дві дочки: Гігіея – покровителька здоров’я і гігієнічний знань і Панагія (Панацея) – покровителька лікувальної терапії. Гігіея зображувалась з чашою в лівій руці: обвивши чашу, з неї п’є змія. Зображення часі зі змією стало емблемою медицини.
Великий вплив на розвиток медицини фармації зробив великий лікар Стародавньої Греції Гіппократ. Він перший намагався об’єднати медичні знання і спостереження, привести їх у певну систему, дати їм філософське пояснення. Гіппократ звільнив медицину від теургічних уявлень, відкинув заговори, релігійні ритуали. Здоров’я людини він пов’язував із впливом на організм їжі, навколишнього середовища і інших факторів. Гіппократ вважав, що лікарські рослини необхідно вживати такими, якими їх створила природа.
ЛІКАРСТВО В СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ.
Великий внесок у розвиток медицини і фармації вніс великий лікар Клавдій Гален (130-200 рр. Н.е.). Із 4000 творів, які він написав, половина посвячена питанням медицини і фармації. Основні положення Галена зводились до трьох правил. Лікар повинен допомагати природі, так як часто вона сама може вилікувати. При лікування хвороби потрібно дотримуватись принципу “протилежне протилежним”, (напр : при збільшенні в організмі сухості необхідно приймати лікарства, які являються носіями вологи), а для збереження здоров’я принци “подібне подібним”.
На думку Галена в рослинних і тваринних тканинах є корисні речовини, які потрібно використовувати, і є шкідливі, які потрібно відкидати. Він став застосовувати витяжки із природних речовин і значно ускладнив технологію отримання лікарських препаратів. Для зберігання запасів сировини і виготовлення ліків Гален спорудив при своїй лікарні приміщення, назване аптекою. Ним розроблено дуже багато лікарських форм: порошки, пілюлі, мазі, екстракти, відвари; всього більше 20 різноманітних форм. Були введені преси для віджимання соків, різні пристосування для мелення рослинної сировини Гален встановив вказівні вагові і об’ємні відношення при виготовленні екстрактів, настоїв і відварів із різних частин лікарських рослин (коріння, листя). Ці витяжки стали популярними у медиків всіх країн Європи і в ХVІ ст. отримали назву галенових препаратів.
Завантажити реферат