Дана програма складається з двох частин: загального огляду можливостей та проблем сучасного інформаційного суспільства та власне визначено основні орієнтири для діяльності ЮНЕСКО.
1. Можливості та проблеми
У даній частині програми проведено короткий огляд основних можливостей та проблем сучасного інформаційного суспільства. Розглянуто основні тенденції у розвитку ІС наприкінці ХХ ст., такі як швидкий перехід від "індустріального" до "інформаційного суспільства", поява нових технологій, поглиблення розриву у рівні інформаційного розвитку між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, тощо. Визначено кінцеву мету "інформаційного суспільства" - підвищення ролі його громадян завдяки доступу до знань та їх використанню.
Розглянуто роль інформаційних технологій у наступних галузях:
- в галузі освіти інформаційні технології розглядаються як засіб що лише доповнює традиційну методику вивчення, але що може значно полегшити процес боротьби з неосвіченістю у світі.
- в галузі наукових досліджень (що доречі стала колискою для багатьох сучасних ІТ) роль інформаційних технологій визнано пріоритетною. Також зазначено, що ІТ здатні вирішити такі проблеми як "brain drain", обмеженість співробітництва вчених різних країн, полегшення міжнародної архівації наукових досліджень, тощо.
- в галузі оточуючого середовища ІТ розглядаються як ефективний засіб для створення глобальних систем екологічного монітирингу та для забезпечення високого рівня "екологічної культури" людства.
- В галузі культури ІТ визнано як вже відіграючі значну роль, адже вже зараз вони надають значні можливості їх користувачам завдяки засобам мультимедіа.
- Зазначено, щі ЗМІ вже засвоїли основні можливості ІТ, такі як інтерактивні ЗМІ та компютерні інформаційні агенства.
Основними проблемами названо:
- проблема встановлення загального "права на комунікацію"
- зменшення ціни на телекомунікаційні послуги для "інтелектуального сектору"
- підтримка мовної та культурної ідентичності кожної національної інформаційного системи без шкоди для її загальносвітової інформаційної інтеграції.
- конфіденційність інформації
- регламентування інформації нетерпимого змісту та обмеження доступу до неї.
- дотримання права на інтелектуальну власність та боротьба з компютерним піратством.
- негативний вплив компютерних технологій на розвиток людської особистості.
2. Роль ЮНЕСКО.
Згідно свого уставу ЮНЕСКО "має сприяти зближенню та взаєморозумінню народів шляхом використання всіх засобів інформації, прагнути вільного поширення ідей словесним та образотворчим шляхом, сприяти збереженню, збільшенню та поширенню знань та розвитку народної творчості та поширенню культури".
Найюільш чітко роль ЮНЕСКО у розвитку ІТ визначено в Середньостроковій стратегії ЮНЕСКО та в її дворічній программі:
- сприяти розвитку аналізу соціального впливу комунікаційних та інформаційних технологій.
- сприяти популяризації міжнародної політики щодо розвитку інформаційних магістралей.
- сприяти міжнародній дискусії щодо введення та дотримання таких нових прав людини як право на доступ до інформації та право на конфіденційність інформації що стосується певної людини.
- сприяти розвитку міжнародного аналізу основних етнічних і культурних проблем пов'язаних з поширенням інформації через інформаційні магістралі.
- приймати участь у процесі перегляду авторського права та конвенції про інтелектуальну власність у зв'язку з новими умовами інформаційного суспільства.
- сприяти створенню і поширенню нових методів роботи з інформацією у галузях освіти, науки, культури і комунікації.
- стверджувати місію ЗМІ у задоволенні основних освітніх, наукових та культурних потреб людини.
- Допомагати державам-членам розробляти національну політику і регіональні стратегії задля оптимального розвитку ІТ.
Завантажити реферат