Органи чуттів. Орган зору

План.

1. Значення зорового аналізатора.

2. Топографія ока.

3. Будова ока.

4. Фізіологія ока.

5. Гігієна зору.

6. Перша допомога при ушкодженні очей.

Очі - це душа людини, в них відображається вся різноманітність її душевного стану: гнів, радість, задоволення, незадоволення, сум, горе, а також і фізичний стан: депресія, хвороби внутрішніх органів, неправильний спосіб життя, неправильне харчування, фізичне перенапруження. Орган зору це найважливіший орган з усіх органів чуттів. Орган зору - це око, що дай відіграє важливу роль в пізнаний навколишнього світу, в правильній орієнтації в навколишньо­му середовищі. При допомозі ока людина одержує уяву про форму і вели­чину предмету, про відстань на якій він знаходиться, про напрямок і швидкість його руху, про освітлення і колір, ступень освітленості. Щоб визначити смак їжі не обов'язково коштувати її - досить на неї глянути. Колір розпаленого металу сигналізує нам про його температуру.

Знання анатомії людини допоможе Вам опанувати таку клінічну дисципліну як очні хвороби, сестринську справу. В майбутньому хтось з Вас буде працювати медсестрами в очному кабінеті чи відділенні, де кожний раз потрібно здійснювати різноманітні маніпуляції на оці. Працюючи в шкільних закладах, дитячих установах Ви будите здійсню­вати профілактичну роботу, щоб запобігти захворюванню очей.

Орган зору (оrganon visus) складається з трьох частин:

1) Периферична частина, де проходить сприйняття зовнішніх подразнень. Вона включає: очне яблуко, зоровий нерв, допоміжні органи, судини, нерви.

2) Проміжна частина включає: провідні шляхи зорового аналізатора, підкоркові зорові центри (верхні горбики пластинки чотиригорбикового тіла середнього мозку, зорові горби, латеральні колінчасті тіла середнього мозку)

3) Центральна частина представлена ділянкою кори великого мозку, а саме корковий зоровий аналізатор в потиличній півдолі півкуль великого мозку. Тут проходить аналіз і синтез сприйнятого відчуття.

Око (oculus лат. назва; ophthalmas грецька назва). Закладене в очній ямці.

Назвіть стінки орбіти:

1) верхня;

2) нижня;

3) медіальна;

4) латеральна;

Чим утворена кожна з них?

1. Верхня стінка утворена: очною частиною лобної кістки; малими крилами клиноподібної кістки.

2. Нижня стінка утворена: очною частиною верхньої щелепи, величною кісткою, очним відростком піднебінної кістки.

3. Латеральна утворена: очною поверхнею великих крил крилоподібної кістки, виличною кісткою.

4. Медіальна стінка утворена: лобним відростком верхньої щелепи, слізною кісткою, очною пластинкою решітчастої кістки, тілом клиноподіб­ної кістки і очною частиною лобної кістки.

Очна ямка межує з зовнішньою стінкою носової порожнини, а саме з решітчастим лабіринтом; зверху - з очною частиною передньочерепної ямки, де розміщується лобна доля мозку, з лобною пазухою лобної кістки. Зовні межує з скроневою ямкою, знизу - з верхньою стінкою гайморової па­зухи верхньої щелепи.

Знання топографії очної ямки необхідно при постановці того чи іншо­го діагнозу. Так, наприклад, виникнення пухлини мозку, гнійного процесу чи запалення мозку може впливати на погіршення зору. Травма решітчастої пазухи може привести до вип'ячування очного яблучка. Фурункул на носі або в носі може викликати сильну біль, яка віддає в зуби, а також в око. При фронтіті відмічається біль в очній ямці, набряк верхньої повіки, світлобоязнь, сльозоточивість.

Очне яблуко кулястої форми тіло складається з трьох оболонок і внутрішнього очного ядра. Є такі три оболонки:

1) зовнішня - фіброзна оболонка

2) середня - судинна оболонка

3) внутрішня - сітчаста оболонка або сітківка.

Зовнішня оболонка розміщується ззовні навколо ока, відіграє механічну роль, тобто, виконує захисну функцію і є опорою ока. Розрізняють два відділи цієї оболонки:

1) задній – склера

2) передній – рогівка.

Задній відділ представлений білковою оболонкою, яка складається з непрозорої щільної волокнистої сполучної тканини, має білий колір, в повсякденному житті відома під назвою білкова оболонка. До неї прикріпляються м'язи. Білкова оболонка не пропускає світло­вий промінь. Має кровоносні судини і нервові закінчення. Отже - склера це є біла тверда непрозора оболонка.

Передній відділ - рогівка є безпосередньо продовженням склери. Рогівка являє собою прозору, округлу, блискучу, вологу пластинку, яка має схожість з годинниковим склом, або випуклою лінзою. Рогівка багата нервовими закінченнями, але в ній відсутні кровоносні судини. Вона пропускає світлові промені в середину ячного яблука. На межі з рогівкою в товщі склери проходить круговий венозний канал, який нази­вають Шлеммів канал.

Судинна оболонка - м’яка оболонка лежить відразу під склерою, складається з пухкої сполучної тканини. Містить велику кількість кровоносних судин, які беруть участь в живленні ока, тобто виконують трофічну функцію та в виділенні рідини, яку називають водянистою во­логою камер ока. В ній розрізняють три відділи:

1. Задній відділ - власне судинна оболонка займає більшу частину судинної оболонки, вистиляє з середини всю склеру.

2. Середній відділ – війкове тіло. Війкове тіло - це є середня потовщена частина судинної оболонки. Воно розміщене кільцеподібне навколо кришталика в області переходу склери в рогівку. Війкове тіло прикріплюється з допомогою циннової зв'язки. Основа війкового тіла складається з війкового м’язу. Війковий м’яз змінює, регулює кривизну кришталика і фокусує його на ближні і дальні предмети, тобто бере участь в акомодації ока.

3. Передній відділ – райдужка. Райдужна оболонка або райдуга є передній відділ судинної оболонки, в центрі якої є круглий отвір його називають зіницею ока, через який проникає світло в середину очного яблука. Діаметр зіниці змінюється в результаті скорочення двох шарів гладких м'язових волокон, що знаходяться в товщі райдужної оболонки. Це свінктер зіниці - звужує зіницю ока і ділятатор зіниці - розширює зіницю ока. Отже райдужка відіграє роль діафрагми, яка регулює кількість світла, що поступає в око. При сильному освітленні зіниця ока звужується, при слабому світлі зіниця ока розширюється. Рисунок райдужки індивідуальний і може змінюватися в результаті перенесеного захворювання, травин. Піг­ментні клітини розташовуються в райдужці не рівномірно. Розміщення пігменту і хід судин утворюють рисунок райдужки. На цьому принципі побудований принцип іридодіагностики. Райдужна оболонка крім судин містять велику кількість пігментних клітин. Кількість пігменту визна­чає колір очей. Якщо пігменту багато, то колір очей темно-коричневий і навіть чорний. Якщо відсутній повністю пігмент, то очі червоні, а якщо пігменту мало, то очі голубі. (у білих кроликів очі червоні).

Сітчаста оболонка або сітківка - це тонка, внутрішня, м'яка пластинка, яка прилягає до судинної оболонки, являться складним нервовим утворенням, по своїй функції і будові поділяється на два відділи: