Лептоспіроз – хвороба Васильєва-Вейля

У крові:

¨ Лейканітоз – 23,0 г/л

¨ Поміглодерні лейкоцити – 32%

¨ ШОЕ – 37 мм/год.

У сечі:

¨ Білок 0,73 г/л

¨ Лейкоцити 10-15 у п. з.

¨ Еритроцити 20-25 у п. з.

¨ Гіалінові циліндри 12 в п. з.

Максимальні показники:

білібулін 280,8 мкмоль/л

креатинін 0,5 мкмоль/л

сечовина 29,1 мкмоль/л

за даними УЗД (15.09) печінка помірно збільшена, галогенна, набряк паренхіми обох нирок.

Специфічна діагностика ґрунтується на виявленні лептоспір, їхніх антигенів або антитіл до них. Матеріалом для лабораторного дослідження є кров, сеча, цереброспінальна рідина. Протягом пер­ших п'яти днів хвороби лептоспіри можна виявити під час мікро­скопії цитратної крові у темному полі зору або при посіві по 0,2—0,5 мл крові у 5—10 пробірок з-живильним середовищем, яке містить інактивовану сироватку крові, з наступною (через місяць) повторною мікроскопією у темному полі зору. Мікроскопія осаду сечі може мати, позитивний ефект, якщо її проводять з 8—10-го дня протягом 3 місяців від початку хвороби, а цереброспінальної рідини — з 15—20-го дня хвороби. Для підтвердження клінічного діагнозу найбільш широко-використовують серологічне досліджен­ня з метою виявлення аглютинінів і лізинів, які з'являються в кро­ві хворих вже з 5 6-го дня хвороби. Це реакції мікроаглютинації і лізису. Діагностичним титром є 1 : 100, дослідження проводять , з парними сироватками крові хворого (інтервал 3—7 днів). Іноді використовують РИГА.

Біологічна проба застосовується обмежено, оскільки більшість . патогенних для людини лептоспір у тварин захворювання не спричиняє. Кров, цереброспінальну рідину, сечу хворого вводять внутрішньо-очеревинно гвінейським свинкам, і вже на 2-3-й день після зара­ження в перитонеальному ексудаті можна виявити лептоспір.

Диференціальний діагноз. У початковому періоді лептоспірозу його диференціюють з грипом, інфекційним мононуклеозом, Ку-гаячко.ю, тифопаратифозними хворобами, геморагічною гарячкою З нирковим синдромом, вірусним гепатитом. Від грипу лептоспіроз відрізняється відсутністю катаральних проявів з боку верхніх ди­хальних шляхів, раннім збільшенням печінки і селезінки, ознаками порушення функції нирок.

На відміну від інфекційного мононуклеозу при лептоспірозі не розвивається ангіна, нехарактерне значне збільшення лімфатичних вузлів, хоч в окремих випадках можливий мікрополіаденіт. Прин­ципову відмінність мають зміни в периферичній крові. У разі ін­фекційного мононуклеозу на тлі лейкоцитозу помітно збільшена кількість лімфоцитів і моноцитів (а не нейтрофілів, як при лепто­спірозі), вміст яких може досягати 80% і більше, виявляються атипові мононуклеари.

При Ку-гарячці слабко виражені ознаки ураження нирок і ге­морагічний синдром, нехарактерні інтенсивна міальгія, жовтяниця, склерит, менінгеальний синдром, в крові виявляється лейкопенія з нейтропенією.

Від тифопаратифозних хвороб лептоспіроз відрізняється бурх­ливим розвитком токсичного синдрому, ранньою появою поліморф­ного висипу, значною міальгією, синдромом ураження нирок.

Від геморагічної гарячки з нирковим синдромом лептоспіроз відрізняється вираженим гепатолієнальним синдромом, більш ін­тенсивною міальгією, частішим ураженням центральної н.ервовод системи. Вирішальне значення мають специфічні методи діагно­стики.

На відміну від лептоспірозу, при вірусному гепатиті початок; хвороби поступовий, жовтяниця розвивається після зниження температури тіла, вона не має «морквяного» відтінку, кал часто зне­барвлений, не характерні міальгія, менінгеальні симптоми; пору­шення функції нирок і геморагічні прояви з'являються майже виключно на тлі гострої недостатності печінки. Гемограма звичайно характеризується лейкопенією, зменшенням ШОЕ.

Лікування. Етіотропне лікування передбачає призначення ан­тибіотиків і протилептоспірозного імуноглобуліну. Призначають дезагреганти (курантил, трентал), антигістамінні, судинорозширювальні засоби, реополіглюкін, антикоагулянти (ге­парин), інгібітори протеолізу (пантрипін, контрикал, тордокс, трасилол, антаґозан), а також глікокортикоетероїди, які підвищують толерантність клітин до гіпоксії, блокують судинозвужувальну дію і запобігають розвитку шокового органу. Гормональні препарати призначають короткими курсами, доза визначається клінічним ефектом і в окремих випадках гострої недостатності нирок і пе­чінки може досягати 1000 мг на добу (за преднізолоном).

Профілактика. Важливу роль відіграють ветеринарно-санітарні заходи, які передбачають своєчасні заходи, які передбачають своєчасне виявлення хворих на лептоспіроз тварин, їх ізоляцію і лікування, проведення карантинних заходів у господарствах, де є хворі тварини, виконання правил пасовищного і стійлового утримання худоби, санітарну експертизу м‘яса. Щоб запобігти поширенню лептоспірозу серед с/г тварин, в осередках їх проводять вакцинацію вбитою полівалентною лептоспірозною вакциною. Систематичні деризитаційні заходи сприяють зниженню епідемічної активності осередків. До важливих профілактичних заходів належить захист харчових продуктів від забруднення сечею хворих тварин.

У разі зараження лептоспірозом людей, які працюють на фермах, ензоотичних по лептоспірозу, працівників каналізаційної мережі та інших

Рекомендується профілактична вакцинація вбитою полівалентною вакциною.