Беладона. Валеріана лікарська

Белладонна (Atropa belladonna L.). Росій­ська назва — белла­донна; місцева — виш­ні песі, вишня вовча, дурман сонний, запридух, зілля сонне, зілля погане, вишня песся, йокшик, красавиця, мадраган, мадрагуля, мадрагуна, матриган, матригуна, матридун, матридуна, матріган, надраголя, надрагуля, німечник, німиця, німиця чорна, одурь сонна, островниця, отровниця, отровниця песя вишня, отруйниця, покшик, райдерево, сонник, царичка, ягода вовча, ягодка бішена.

Багаторічна, дуже отрунна трав'яниста рослина з родини пасльонових (Solanaceae). Стебло прямостояче, заввишки до 1—5 м, знизу пряме, вгорі вилкувато-гіллясте, короткозалозисто-пухнасте. Листки чергові, яйцевидні, загострені, біля основи звужені в корот­кий черешок, цілокраї. Квітки досить великі, поодинокі, рідше пар­ні, розташовані в пазухах листків, у верхній частині буро-фіолетоізі або брудно-пурпурові, ближче до основи зеленувато-жовті або жов­то-бурі. Плід — двогнізда приплющено-куляста блискуча чорна ба­гатонасінна ягода з зеленою чашечкою. Цвіте в червні—липні, плоди дає в липні—серпні.

Росте з листяних лісах між чагарниками, на молодих лісосіках переважно на відкритих місцях на Закарпатті та в Прикарпатті. Природні зарості можна використати як насіннєву базу для селек­ційної роботи.

Застосування. З лікувальною метою використо­вують листки (Folia belladonnae), корені (Radix bella­donnae) і траву (Herba belladonnae). Листки містять в собі алкалоїди, переважно гіосциамін, а також ско­поламін (гіосцин), глюкозид метилескулін, аспарагін, смолисті речовини. Корінь містить до 1.5% алкалоїду, в основному гіосциаміну, глюкозид метилескулін і до 12% дубильних речовин.

З листя белладонни виготовляють фармацевтичні пре­парати—екстракти і настойки, новогаленові препарати, які вживають як болезаспокійливий і протислазматичний засоби при бронхіальній астмі, шлунково-лишкових захворюваннях, а також при отруєнні морфієм. Гіосциа­мін розширює зіниці.

Винний відвар коренів призначають при паркінсо­нізмі.

З коренів і листків одержують атропін.

Збирання. Листки збирають в період цвітіння, в червні—липні, 3—4 рази, в міру їх відростання. Общи­пують біля основи листкової пластинки. Сушать негай­но в тіні.

Коріння збирають звичайно восени (вересень—жов­тень) з рослин другого року. Заготовляють тільки м'я­систі, соковиті, бічні корені, видаляючи дерев'янисту основу головного кореня. Сушать в затінених, добре провітрюваних місцях.

Вся рослина отруйна, що слід враховувати під час її збирання і сушіння: не торкатися носа, очей, губ, а після закінчення роботи мити руки.

Агротехніка. Белладонна вологолюбна рослина. На першому році росте повільно, а на другому І в наступні роки дає потужні кущі і корені. Оптимальні умови проростання насіння коливаються в ме­жах 20—25°С. Сходи розвиваються повільно. Надземна частина рослини повністю відмирає уже при температурі —4—5°, а при по­теплінні знову відростає з кореневої шийки.

Під белладонну, згідно з даними Г. Н. Котукова (1964), слід відводити родючі ділянки, захищені від вітрів і вимерзання з по­мірно підвищеною вологою. Добрі врожаї белладонна дає на окуль­турених грунтах з середнім і легким механічним складом, з міцною структурою. Хороші результати дає в присадибних сівозмінах: ово­чевих, кормових, лучних.

Добрими попередниками е: чистий пар, озимі, що йдуть по удобреному пару, просапні культури, під які вносили добрива.

Обробіток грунту починають з оранки на зяб на глибину 25— 27 см, а на грунтах з мілким орним шаром — на повну його глибину плугом з передплужником. При висіванні белладонни весною пар восени переорюють.

На основі даних Української дослідної станції лікарських рос­лин ВІЛАР, встановлено, що врожай белладонни збільшується при одноразовому внесенні ЗО т/га гною, 60 кг азоту, 60 кг фосфору і 60 кг/га калію. Якщо белладонна йде по удобреному попереднику, норму гною можна скоротити до 20 т/га, а в нечорноземній зоні збільшити до 40 т/га. При внесенні добрив весною гній рекомен­дується замінювати перегноєм, зменшуючи при цьому норму вдвоє.

Белладонну можна розмножувати шляхом висівання стратифікованого насіння весною безпосередньо в грунт, висіванням сухого насіння на зиму, вирощуванням розсади в парниках та однорічних коренів у спеціальних розсадниках.

Основні способи розмноження — ранньовесняний і зимовий посі­ви. Норма висіву насіння при весняному висіванні — 8 кг/га, гли­бина загортання—1—3 см з міжряддями в 60 см і 4 кг/га при квадратно-гніздовому способі сівби. Сіють весною стратифікованим, а на зиму — нестратифікованим насінням пізно восени. Норма ви­сіву на зиму збільшується до 9—10 кг/га.

Для вирощування белладонни однорічними коренями закладають спеціальні розсадники, висіваючи насіння в борозенки на відстані 15—20 см. Сходи проривають, залишаючи по 2—3 рослини в букеті через кожні 20 см.

Однорічні корені восени викопують, зв'язують пучками і збері­гають в погребах, буртах або траншеях. Ранньою весною підго­товлені корені висаджують на постійні місця з площею живлення 60X30 см, а на більш родючих землях — 60X60 см.

Перед появою сходів плантації розпушують культиваторами в двох напрямках. Протягом літа потрібно провести не менше чо­тирьох—п'яти таких розпушень. Влітку рослини підживлюють орга­нічними (5—6 т/га гноївки або 4—5 ц/га курячого посліду) і міне­ральними добривами (25—ЗО кг азотних, '25—30 кг фосфорних і 25—30 кг,га діючої речовини калійних).

Листки з плантацій першого року збирають 2—3 рази протягом літа; восени при сприятливих умовах рослину викопують.

На перехідних плантаціях спочатку збирають листки, потім тра­ву, знову листки і, нарешті, восени траву.

Урожай сухих листків на першому році культури досягає З—4 ц/га, на другому і в наступні роки — 8—10 ц/га, а урожай трави — 15 ц/га.

Насінні ділянки закладають однорічними коренями, а при від­сутності коренів на звичайних плантаціях виділяють площі з добрим травостоєм. Ягоди белладснни збирають після повного достигання в кілька прийомів, очищають від м'якуша. Урожай насіння з 2—3-річ-них плантацій коливається від 1 до 2 ц/га.

Валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.). Росій­ська назва — валерьяна лекарственная; місцева — аве-р'ян, бедренець, бидрець, болячник, булдир'ян, булуго-лова, булюголова, вадріян, варер'ян, варагушня, відкас-ник, грудовка, делян, делянзілля, домобильник, зілля болячкове, зілля чортове, зоря;лісна, канфора, каташник, кашир, козелок, козлик, козляк, коріння трясовичне, корінь очний, корінь лихорадочный, кумплига, лаве-р'ян, ладан кошачий, лихоманник, маріян, мар'ян, ма-р'янка, мар'ян-корінь, маун аптечний, меднолан, м'ягун, оверяы лікарський, оделен, оделян, одеян, одолен лікар­ський, одолян, одхасник, отношник, павучки, переполох, поганник, п'ятошник, ребро адамове, ребро бісове, ребро дідьче, самар'я, сем'яшник, серпій глухий, смердючка, стоян, трава котяча, трава лихорадочна, трава трясовична, хадрейник.

Багаторічна трав'яниста рослина з родини валеріанових (Valerіаnасеае). Вид (V. officinalis) так званий збірний. Систематики поділяють його на кілька видів і різновидностей. У нас зустріча­ються: валеріана вузьколиста (V. angustifolia Tausch.), що росте на гірських схилах і скелях; валеріана болотна (V. palustris Kr.), ЩО росте на болотах; валеріана висока (V. excelsa Poiret), що росте на берегах річок, вологих місцях, тінистих скелях. Всі ці види відрізняються за кількістю листків, за опушенням і кореневою системою. Всі вони лікарські.