Розлучення

«Не зійшлись характерами .» Таке пояс­нення причини розірвання шлюбу стало на­стільки поширеним, звичним, що ми не зав­жди замислюємося над ним. А замислити­ся варто, хоча б тому, що серед мотивів розлучень цей посідає одне з провідних місць. До того ж і після розлучення нерід­ко він стає перешкодою або причиною по­боювань наступних спроб влаштувати сі­мейне життя.

Що ж лежить в основі виникнення сімей­ної проблеми? Причин чимало. І соціаль­них, і економічних .

Кожне подружжя насамперед поєднує дві особистості. Саме міжособистісні сто­сунки чоловіка і жінки становлять психоло­гічний зміст шлюбу, породжують проблему сумісності. Вона відома людству з давніх-давен. «Підходять чи не підходять він і вона один одному і чому?» — питання, що часто постає і в буденному житті, і в літе­ратурі, фольклорі, особливо у народних шлюбних піснях.

Ідеал сумісності у шлюбі чудово сфор­мулював видатний німецький філософ І. Кант. Він вважав, що шлюбна пара має утворити немов би єдину моральну особис­тість. Та в реальних подружніх стосунках досягти такої єдності вкрай непросто. Спро­буємо усвідомити — що ж таке сумісність чи вона дається природою, чи формується і як, що потрібно для досягнення подруж­ньої сумісності — щасливий випадок чи свідомі зусилля? Якщо ж зусилля, то які саме?

Ці питання надзвичайно складні й оста­точних висновків чи рецептів наука тут да­ти не може.

Міжна­ціональний шлюб стає типовим сучасним шлюбом. Вже самим фактом такого шлюбу наречені виявляють відсутність національ­них упереджень, повагу до інших націй.

Нерідко у національно-змішаних сім'ях стикаються різні, подекуди протилежні, уявлення про чоловіка і жінку, про сім'ю. Адже здебільшого саме у сім'ї зберігають­ся національні традиції, культурно-історич­ні звичаї та ритуали. Тому можна ствер­джувати, що сімейна свідомість людини від­значається найбільшою консервативністю, схильністю до традиційності.

Але залишки патріархальних, традицій­них сімейних уявлень ще досить стійкі. Чималою мірою стосується це розподілу ролей у сім'ї. Так, для деяких чоловіків прос­то нестерпною стає думка, що його чолові­чу владу дружина може поставити під сум­нів.

Нерідко побутові суперечки виникають з докорів чоловіка дружині (особливо горо­дянці) : погано готуєш, лінива, тобі аби розважатися чи телевізор дивитися, не гос­подарка тощо. Тобто чоловік вважає, що дружина систематично недовиконує свою «законну» хатню роботу, а з точки зору жінки чоловік вимагає чогось нереального. А річ у тому, що чоловік вимагає не стіль­ки виконання якоїсь конкретної роботи, а просто хоче бачити свою дружину в госпо­дарських клопотах з раннього ранку до вечора.

Коли деяким невдалим шлюбам ставиться діагноз: «Не зійшлися характерами», то мається на увазі саме психологічна несуміс­ність подружжя. Але цей вираз не досить точний. Адже крім характеру й інші струк­тури людської психіки відіграють значну роль у спілкуванні, а особливо у спільному житті чоловіка і жінки. Отже, у разі психо­логічної несумісності двоє "не сходяться" не тільки характерами, а й інтелектами, почуттями, уподобаннями, потребами, уста­новками та чимало іншим. В реальному житті міра сумісності людських психічних властивостей істотно відрізняється. Так, наприклад, чоловік може мати зі своєю дружиною спільні інтереси, але різні уяв­лення про сімейні обов'язки, схожі життє­ві принципи, але протилежні темперамен­ти, однаково ставитися до виховання дітей, але мати інший тип емоційного реагуван­ня. Тобто сім'я виявляє різні психологічні «зони», в яких відносини подружжя колива­ються від «повної сумісності» до «несуміс­ності».

Складність досягнення психологічної су­місності передусім у тому, що внутрішнє життя кожної людини являє собою справж­ній світ зі своїми власними законами. Як же відбувається у подружньому житті вза­ємодія таких світів?

Подружжя, що живе в постійних супереч­ках, повинно усвідомити: хронічні зіткнен­ня — показник досить серйозної несумісно­сті, яка загрожує дальшим розладом сто­сунків. Якщо сім'я не подолає цю стадію, вона мало-помалу переходить до стійкої незлагоди, яка стає визначальною рисою психологічного клімату. Усе починається зі

сварок. Енергія доброзичливості вже роз­сіялася, набирає енергії ворожість. По­дружні зіткнення стають дедалі більше не­примиренними, стосунки загострюються, зростає подружня відчуженість. У сварках вже не шукають істину, а зриваються на звинувачення, образливі епітети, уїдливо підмічають і висміюють помилки та вади один одного.

Дійсна причина конфліктів відходить на задній план, а стосунки поступово набира­ють форми психологічної боротьби, де су­перники вже не завжди церемоняться один з одним.

Важче стає миритися. На очах сім'я як спільність перестає існувати, та порятунок ще можливий. Подружжю потрібні бук­вально відчайдушні зусилля, щоб урятува­ти залишки поваги і взаєморозуміння. Ко­ли ж це не вдається, сім'я скочується до сумнозвісної стадії скандалів.

Важливо підкреслити — подружжю, яке дійшло до стадії психологічної війни, жити разом не тільки немає сенсу, а й небезпечно. Краще у таких випадках розлучатися і спробувати відновити власну здатність до доброти, теплих почуттів. Вони можуть ста­ти у нагоді, а точніше просто необхідні в подальшому житті кожного.