І ось уже мер міста оголошує через пресу війну Службі безпеки України, злодія й контрабандиста газети зображують з янгольськими крильцями, розкрадачеві державних мільйонів надається мікрофон державного ж телебачення, після виступу на якому він, все ж не дуже надіючись на колишніх покровителів, вирішує про всяк випадок “злиняти” з України. Всім відомий випадок з колишнім прем’єр-міністром України Павлом Лазаренком, якого затримали з панамським паспортом і надалі він перебуває в США під арештом. До випадків проти Служби безпеки України незалежних, залежних, вечірніх, обідніх, одноденних та інших газет співробітники прес-центру Служби безпеки України звикли, що коли в якомусь номері деяких видань їх немає, хвилюються, шукають в своїй роботі “проколів”.
Як вже вище згадувалося про статтю 7 Закону України “Про Службу безпеки України”. Відповідно до цієї статті прес-центр Служби безпеки України регулярно інформує громадськість. Але розказує про ті справи, розслідування яких вже завершено і які розглянуті судом. У деяких випадках констатує лише факт затримання підозрюваного чи порушення справи, не називаючи прізвищ громадян, стосовно яких проводяться слідчі дії. Журналісти ж, порушуючи ту чи іншу проблему, описуючи той чи інший факт, не завжди дотримують положень Закону України “Про пресу” та “Про інформацію”. А саме тих її пунктів, що вимагаютьб від фахівця об’єктивності, парвдивості, перевірки фактів.
А деякі “штатні журналісти-звинувачувачі” Служби безпеки України, критикуючи діяльність спецслужби з якихось конкретних фактів, перекручуючи їх, вимагають від Служби безпеки україни роз’яснень тих епізодів і випадків, які у зв’язку з таємністю слідства сама спецслужба розголосити не може, не маючи на це права. Таким чином виходить, що Служба безпеки україни вимушена мовчати у тих випадках, коли лугко можна було спростувати, м’яко кажучи, “неточності” в матеріалах деяких газетярів.
Всім відома справа “журналіста Гонгадзе”, яка олетіла весь світ. Дехто заявляв, що це справа рук українських спецслужб, мовляв вона всіляко прикриває свої “законні дії”. Хоча майор державної служби безпеки Микола Мельниченко прославив цей орган, як один із “найкращих”, який може встановити мікрофони не лише в бандитських квартирах, а й в президентських апартаментах. Внаслідок цього керівника Служби безпеки України Леоніда Деркача було звільнено з посади. Згодом сам час показав, що спецслужба України ніякого відношення практично не мала.
Взагалому Служба безпеки України намагається нівякому разі не втручатися в політичні перепитії між політичними партіями і рухами.
Безумовно, принаймі недалекоглядним можна назвати політика чи взагалі громадянина, який би сказав, що державі, зокрема україні не потрібна міцна, досконала спецслужба. Але вона може працювати продуктивно тільки за підтримки дерєави, її громадян. Керівництво Служби безпеки україни не раз заявляло: підвладна лише Закону України, підпорядкована Президентові Президентові України і підконтрольна верховній Раді україни, незалежна ні від яких політичних партій і рухів.
Служба безпеки україни, внаслідок свого специфічного становища в системі державних органів, може і повинна стати одним із головних стабілізуючих чинників у житті нашого суспільства. На Службу безпеки україни покладають надію і керівники країни. Про це неодноразово заявляв на зустрічах з особовим складом Служби безпеки України Президент України Леонід Данилович Кучма.
Особовому складу Служби безпеки України не лише відомі всі проблеми, з якими стикається сьогодні народ нашої країни — він щодня переживає їх разом з ним. Тому працівники Служби безпеки України стикаються з розумінням з боку деяких людей, які розуміють, що ці люди, ця спецслужба виконує лише свою роботу, яка була продеклорована самою реальністю та й довірою населення України до неї. Недаремно ряд соціологічних опитувань показують, що значна частина населення України довіряє своїм “чекістам” ніж деяким можновладцям та іншим органам державної влади.
Тому Служба безпеки України постійно спирається на громадську думку стосовно того, як вплине на саму Службу безпеки України та чи інша антикримінальна операція, яку вони будуть проводити відносно певного правопорушника в галузі зовнішньої і внутрішньої безпеки.
Література
1. Лигостаева С. СБУ – Это серьезно. // Правда Украины – 1995 – 24 марта
2. Голова СБУ Володимир Радченко: “Ми відповідаємо за безпеку і спокій держави”. // Урядовий кур’єр – 1996 – 21 березня
3. Олійник О. Голова СБУ Володимир Радченко: “Необхідне формування антикримінальної суспільної свідомості”. // Урядовий кур’єр – 1996 – 26 грудня
4. На сторожі економічних інтересів держави. Розмова з Леонідом Деркачем, головою СБУ. //Урядовий кур’єр – 1998 – 25 квітня
5. Чикалін В. Кузня кадрів для спецслужб України. // Урядовий кур’єр – 1998 – 31 квітня
6. Сахно А. “Спецслужба не є закритим недоступним органом”. // Урядовий кур’єр – 1998 – 17 листопада
7. Про Службу безпеки України. // Голос України – 1992 – 13травня
8. Брожко К. Спеціальні служби сучасної України. // Людина і політика –1999 – № 3 – С. 38 – 43
9. Рудко І. Генерал Ваврик закликає бути гостинними: 27 березня СБУ виповнилося сім років. // Тиждень – 1999 – № 13 – С. 1
10. Із життя органів державної безпеки України. // Іменем Закону – 1999 – № 22 – С. 13
11. Служба безпеки України готова до поступу у ХХІ століття. // Крок – 2000 – № 22 – С. 5
Завантажити реферат