І далі: "Без "Кобзаря" . Без "Кобзаря" в ми-нулому, без "Кобзаря" й тепер . Коли минувшину переживали без "Кобзаря", то нехай хоч май-бутність стрінемо таки з "Кобзарем" [5].
Видатний український вчений і письменник А.Крим-ський свого часу пишучи про С.Єфремова, сказав: " .лев'ячу частину праці Єфремова захопив собою Шевченко". Це демонструє на своїх шпальтах і часопис "Книгарь", хоча він і не був тим виданням, в якому С.Єфремов найбільше друкувався.
Велику частину свого доеміграційного шевчен-ко-знавчого доробку віддав "Книгареві" й Павло Зайцев. Рецензії на книгу С.Єфремова "Тарас Шевченко, життя його та діла", на брошуру-промову А.Луна-чарського "Великий народний поет. (Тарас Шев-ченко)", на книгу болгарського профе-сора І.Шиш-манова "Роль України в болгарськім відрод-женню. Вплив Шевченка на болгарських поетів перед-визвольної доби"; на "Кобзар" Т.Шевченка в ре-дакції В.Доманицького, на віденське і львівське (1914 року) видання; на книгу М.Савицької "Тарас Шевченко. Життєпис і вибір з "Кобзаря" та чимало інших ре-цензій і статей - такий його внесок у шевченкіану тільки на сторінках "Книгаря".
Для того, щоб мати враження про ідеологічну позицію П.Зайцева у розглядуваний неспокійний час (березень 1918 року), варто ближче придивитися до згаданої в переліку його рецензії на працю-промову А.Луначарського. Висловивши задоволення з приводу того, що " .цю цікаву брошуру-промову талано-ви-того критика видру-ку-вано й у нас", автор зупи-няється "на моменті, що прірвою ділить ідеологію автора від фактичних експериментів її здійснення на живому тілі України - дорогої як Шевченкові, так і всім представникам сучасного демократичного ук-раїнського націо-на-лізму, здобутки якого партія Лу-начарського на "поток і розграбування" віддала своїм клевретам" [6].
"Події останніх днів, - пише далі П.Зайцев, - показали нам, що "централістичний "космополітизм" "революційних соціал-демократів" з Півночі . по-казав хижацькі пазурі "революціонерів", жорстоких - по словам Луначарського - якраз через свою гу-ман-ність . Чи ж нашому великому мученикові, бор-цеві проти насильства, яке знищує революція, його най-глибшому ніжністю серцю - снилося коли, щоби ідеологи "ніжної жорстокості" послали своїх наймитів плюндрувати "нашу" і все ж таки, як і за царських держиморд, так і за часів "інтернаціоналу" - "не свою" землю?!" [7].
Коментарі, як то кажуть, зайві. Не дивно, що один тільки рік витримав учений під владою ідеологів "ніжної жорстокості" і віддав перевагу емі-грації перед тими благами, що їх українському народові готували "революційні демократи" з мос-ковської півночі. При-наймні він уник жахливої трагедії свого побратима С.Єфремова.
Тридцять один зшиток часопису "Книгар" випустило у світ видавництво "Час". Не так і багато. Але вони вщерть були заповнені високо пат-ріо-тичними публікаціями, яких у той буремний час так потребувало суспільство, яке прагло цього нового слова, яке жадало нового життя у вільній, незалежній Україні. І саме Шевченкове слово в ори-гіналі й чесній інтерпретації раз у раз приходило до нього зі шпальт "Книгаря".
1. Книгарь. - К., 1917. - № 1. - С. 1. 2. Книгарь. - К., 1918. - № 6. - С. 297-298. 3. Українська радянська енциклопедія. - К., 1985. -- Т. 12. - С. 202. 4. Книгарь. - К., 1918. - №6. - С. 297. 5. Там само. - С. 299. 6. Книгарь. - К., 1918. - № 7. - С. 402-403. 7. Там само. - С. 403.
Завантажити реферат