Президенти 6 держав у Бухаресті пiдписали декларацiю навколишнього середовища і стабiльного розвитку Дунайсько-Карпатського регіону Президенти держав – учасниць Міжнародної конференцiї з питань навколишнього природного середовища i сталого розвитку в Дунайсько-Карпатському регiонi, яка пройшла 29-30 квітня в Бухаресті (Румунія), пiдписали декларацiю навколишнього середовища і стабiльного розвитку в Карпатському регiонi та басейнi рiки Дунай. У конференції брали участь президенти шести країн: Болгарiї – Петро Стоянов, Хорватiї – Стефан Месіч, Словаччини – Рудольф Шустер, Молдови – Володимир Воронін, Румунії – Іон Ілієску, України – Леонід Кучма, а також представники 16-ти країн на рiвнi мiнiстрiв екологiї, зокрема, Албанiї, Австрiї, Боснiї та Герцеговини, Болгарiї, Македонiї, Молдови, Нiмеччини, Польщi, Румунiї, Словаччини, Словенiї, Союзної Республiки Югославiї, Угорщини, України, Хорватiї та Чехiї. Президенти заявили про намiр заохочувати i сприяти мiжнародному регiональному спiвробiтництву з метою збереження й вiдновлення природних скарбiв i покращення стану навколишнього середовища в Карпатському регiонi та басейнi рiки Дунай, регiональним двостороннiм нацiональним та мiсцевим iнiцiативам, якi демонструють здатнiсть людей Карпатсько-Дунайського регiону жити в гармонiї з природою. У декларацiї зазначається, що її пiдписання сприяє також дiяльностi з розробки нових мiжурядових регiональних документiв щодо збереження стабiльного розвитку Карпатського регiону, надаючи особливу увагу святкуванню Мiжнародного року гiр у 2002 роцi пiд егiдою ООН, а також конференцiї на рiвнi мiнiстрiв "Навколишнє середовище для Європи. Київ. 2003 рiк".
Міжнародні екостандарти рвуться в Україну Нещодавно Міжнародна організація зі стандартизації прийняла перші міжнародні стандарти (МС) ISO серії 14000 "Управління якістю навколишнього середовища".Яким чином і коли ці стандарти застосовуватимуться в нашій країні? Україна з 1993 року (часу вступу до ISO) бере участь у роботі всіх технічних комітетів (ТК) зі стандартизації в галузі охорони довкілля: з якості повітря, грунтів. Але найбільшу увагу українські фахівці приділяють роботі в новоствореному ISO ТК 207, який розробляє стандарти з управління навколишнім середовищем, що можуть широко застосовуватися в різних сферах бізнесу. При цьому вже зараз країни, що розвиваються, стурбовані тим, що екологічні стандарти можуть виявитися перешкодою в торгівлі, тоді як промислово розвинені країни активно впроваджують стандарти ISO серії 14000 на системи управління довкіллям. Саме з метою підготовки українських підприємств до жорстких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління довкіллям може стати невід"ємною частиною вимог стратегічних партнерів України для придбання українських товарів, Держстандарт України першим серед країн СНД підготував для прямого впровадження нещодавно прийняті міжнародні стандарти ISO 14001, 14004, 14010, 14011, 14012, котрі встановлюють загальні правила управління довкіллям, принципи й процедури екологічного аудиту та кваліфікаційні критерії для аудиторів з екології. Ці нормативні документи в другому півріччі цього року надійдуть у спеціалізовані магазини стандартів і матимуть статус добровільних. Стандарти серії 9000 регламентують лише мінімальні вимоги до систем якості, що діють на підприємствах, і не враховують факт впливу на природне середовище наслідків діяльності підприємств. За визначенням МС ISO 14001 "Система управління якістю навколишнього середовища – частина загальної системи управління, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо планування, розподіл відповідальності, практичну роботу, процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, досягнення цілей, оцінки досягнутого в рамках реалізації екологічної політики". Тому на підприємствах промислово розвинутих країн вже впроваджують так звані комплексні системи загальнофірменного управління – ТОМ. У цих системах управління якістю тісно пов"язане з роботами щодо охорони довкілля, а також з управлінням фінансами та ресурсами. В Україні питанню поводження з відходами, їх класифікації приділяється велика увага. Проект Закону України про відходи, внесений Мінекобезпеки до Кабінету Міністрів України, побудований з урахуванням каталогу відходів Європейського Союзу, відповідно до якого ще торік Держстандарт затвердив (уперше в країнах СНД) державний класифікатор відходів, розроблений ДНДІ "Система" (м. Львів). Але законодавче вирішення питання утилізації упаковки, на базі європейського законодавства, потребує додаткового вивчення для впровадження в Україні. І тут в пригоді може стати досвід високорозвинутих країн, які давно працюють в умовах ринкової економіки. Переробляти відходи – це добре, ще краще їх уникати. Така провідна думка діючого в Німеччині з жовтня 1996 р. Закону про економічний цикл. Закон ставить чіткі вимоги: той, хто виробляє, має нести відповідальність за зменшення, подальшу переробку або екологічно безпечну ліквідацію відходів, що виникають у процесі виробництв. Уже не діє більше колишній розподіл ролей, за яким міські комунальні служби мали знищувати відходи промисловості за рахунок громадян. Новий закон визначає, що насамперед слід уникати відходів на виробництві. Якщо це можливо, вони мають бути використані матеріально або енергетично. І тільки за браком перших двох можливостей відходи дозволяється знищити, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Виконання передбачених законом підходів, що одержали назву подвійної системи (збирання і переробка), вимагає від підприємств величезних витрат, тому німецькі підприємства створили недержавну фірму Dual Sistem Deutschlands, яка здійснює збирання, сортування та переробку сміття, що надходить з домашніх господарств. На тарі і упаковці, що збираються, наноситься знак "Зелена крапка". Уже понад 6000 фірм, заощаджуючи кошти на створення власних систем утилізації, подали заявки про приєднання до системи маркування "Зелена крапка". Магазини, у свою чергу, з метою уникнення труднощів зі збиранням упаковки, обумовлюють у технічних умовах постачання товарів в упаковці з таким маркуванням. Аналогічні закони про утилізацію тари й упаковки прийняті у Франції, Бельгії та ряді інших країн, заходи управління відходами діють в Японії. У деяких країнах світу провадиться маркування екологічно чистої продукції, наприклад, у Німеччині це знак "Блакитний янгол", у Скандинавських країнах – "Білий лебідь", Японії – "Еко-знак" і таке інше. Зрозуміло, що виникають труднощі в торгівлі, коли виробник країни-експортера розглядає етикетування своєї продукції з місцевих, а не міжнародних позицій. Питання про такі потенційні бар"єри в торгівлі не можуть не турбувати як українських стандартизаторів, так і виробників. Світова організація торгівлі, приділяючи велику увагу проблемі маркування екологічно чистої продукції як факторові усунення технічних бар"єрів у торгівлі включила це питання у свій перелік основних тем для дослідження. Міжнародна організація зі стандартизації розробила проект МС ISO 14024, який має об"єднати керівні принципи екоетикування і який був надісланий Україні на розгляд. Цей документ передбачає єдиний підхід до аналізу технічної обґрунтованості екологічних заяв для забезпечення їхньої точності, технічного перевірення та достовірності. Коли МС ISO 14024 буде прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації, Україна запровадить його для прямого застосування.
Завантажити реферат