Організація оплати праці на підприємствах сільського господарства

При роботі комбайна в одну сторону рекомендується норми продуктивності знижувати, а витрати палива підвищувати до 40%.

У тих випадках, коли на період масового збирання урожаю у зв‘язку з виробничою необхідністю, для роботи на комбайнах призначають помічників трактористів-машиністів, які мають посвідчення тракториста-машиніста, оплату їх праці рекомендується провадити у розмірі не менше 85% від заробітку трактористів-машиністів, які працюють на комбайнах. Окремі підприємства формують екіпажі комбайнерів, яким нараховується по 100% належної заробітної плати кожному.

Оплату праці трактористів-машиністів, зайнятих на відвезенні соломи, і водіїв на відвезенні зерна від комбайна рекомендується провадити в розмірі 80% від середньої оплати комбайнерів, яких обслуговують зазначені працівники.

Трактористам-машиністам, яким атестаційною комісією підприємства присвоєно І та ІІ класи, відповідно до Галузевої угоди щомісячно при нарахуванні заробітної плати до заробітку на механізованих роботах, які оплачуються по тарифних ставках трактористів-машиністів нараховується надбавка: трактористам-машиністам І класу – 20%, ІІ класу – 10%.

Ефективність роботи на збиранні зернових культур значною мірою залежить від додаткового матеріального стимулювання. Крім зазначеної оплати, підприємства відповідно до умов колективного договору встановлюють інші види додаткової оплати. Зокрема, ефективним видом матеріального стимулювання є встановлення додаткової оплати за перевиконання змінних норм продуктивності або сезонних завдань. Окремі підприємства роботу, яка виконується якісно понад установлену змінну норму, оплачують за подвійними або іншими підвищеними розцінками.

Ефективно зарекомендувала практика стимулювання за виконання сезонного завдання у визначені строки. Приклад такого стимулювання наведено в табл. 2.8

2.8.

Приклад розрахунок додаткової оплати за виконання сезонного завдання на збиранні зернових

При стимулюванні механізаторів на збиранні врожаю особливу увагу доцільно приділяти зацікавленості працівників у зменшенні втрат і підвищенні якості збирання врожаю. Для цього можна застосовувати додаткові виплати за зниження втрат зерна порівняно з контрольним обмолотом.

Контрольні показники врожайності (на основі актів контрольної і фактичної врожайності) та розміри доплати встановлюють у кожному господарстві

Преміювання може бути включене в розрахунок комплексної розцінки або нараховуватися і виплачуватися за індивідуальні показники роботи кожному працюючому на жнивах.

Сума премії, визначена працівнику за виконання певних показників роботи, максимальними розмірами не обмежується.

Ефективним є застосування прогресивно зростаючих розцінок, коли розцінки за продукцію (намолочену тонну) за рахунок премій зростають пропорційно до збільшення намолоту з 1 гектара порівняно з урожайністю, визначеною контрольним обмолотом.

Сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, виходячи з фінансових можливостей, крім зазначеної оплати, можуть застосувати винагороди, стимулюючі виплати, преміювання за окремі показники роботи не передбачені чинним законодавством, Галузевою угодою та цими рекомендаціями.

При оплаті праці на жнивах (незалежно від фінансового стану) відповідно до ст. 106 КЗпП України повинна обов‘язково проводитися підвищена оплата за роботу в надурочний час у розмірі 100% годинної тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації (в даному випадку VI розряду).

Висновки

З масовою організацією фермерських (селянських) господарств аграрна економіка стає антимонопольною та конкурентноздатною. Фермерські господарства спроможні збільшити виробництво і поповнити торгівлю продуктами харчування і тим самим зробити вагомий внесок у вирішення національної продовольчої проблеми. Зрозуміло, високотоварні, конкурентноздатні господарства будуть сформовані за сприятливих умов за певний час, але саме в наш час закладаються економічні, законодавчі, нормативні, організаційні підвалини агро бізнесу.

Організація праці на підприємствах сільського господарства здійснюється відповідно до Закону України «Про оплату праці». В державних підприємствах організація оплати праці здійснюється міністерством аграрної політики.

Організація праці— це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В роботі розглянуто організацію оплати праці на ТОВ «Веселка», що займається вирощуванням зернових.

Виділено такі напрями поліпшення умов праці на підприємстві

1. удосконалення технологічних процесів ;

2. механізація та автоматизація виробничих процесів;

3. впровадження дистанційного управління виробничими процесами для виведення людини з зони несприятливих умов праці;

4. раціональне планування та інженерне забезпечення виробничих процесів;

5. улаштування та реконструкція діючих вентиляційних систем;

6. виготовлення та установка ефективних інженерно-технічних засобів охорони праці (огороджень, засобів сигналізації, контролю запобіжних пристроїв тощо);

Список використаної літератури

1. Закон України „Про охорону праці”

2. Абрамов В. М., Данюк В. М.,., Колот А. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. — Одеса, 2005.

3. Буряк Ю.П., Карпінський Б.А. Економіка праці і соціально-трудові відносини. Навч. посібник. – Львів: Логос, 2003.

4. Василъченко В. С. Ринок праці та зайнятість. — К., 2002.

5. Гангслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. — К.: Основа, 2005.

6. Данюк В. М. Управление трудом в условиях рыночной экономики — К.: Знание, 2001.

7. П.Долишний М. И. Трудовые ресурсы производственных систем. — К.: Наукова думка, 1990.

8. Жуков Л. И., Погосян Г. Р. Экономика труда. — М.: Экономика, 2001.

9. Завіновська Г.Т. Економіка праці. – К.: КНЕУ, 2003