Використання мовного впливу як засобу маніпуляції в політичній діяльності

ЗМІСТ.

1. Вступ

2. Проблема маніпуляції

3. Політична реклама

4. Мовна сугестія

5. Використання вербалізації

6. Нейролінгвістичне програмування

7. Чорний ПіАр

8. Висновки

9. Список використаної літератури

1. Вступ

Під час передвиборної кампанії політики навперебій твердили про якісь загадкові нові технології, котрі буцімто зомбують людей і перетворюють свідомих інтелектуальних виборців на слухняну електоральну масу, правда ніхто не зміг пояснити, у чому ж ті технології полягають. Скидається на те, що політики й самі не знають відповіді на це запитання, вбачаючи у цих технологіях тільки невідоме і незрозуміле, а , отже,– страшне.

Сергій Нестеренко

Проблема мовної сугестії в політичній діяльності має міждисциплінарний характер і виникла на стику лінгвістики, психології і “паблік рілейшенз”.

Зростання кількості наукових досліджень, публікації, котрі стосують цієї теми викликане, перш за все, прикладним її значенням. Часто дослідження в цій галузі і застосування її методів пов’язане з фінансовим інтересом, тому автори публікацій іноді не поспішають ділитись своїми професійними таємницями, обмежуючись лише загальними фразами. Та все ж спробуємо дати відповідь на наступні запитання:

Що таке політична маніпуляція?

Яку роль у ній відведено вербальному впливу (сугестії)?

Як застосовується мовний вплив в так званих “Брудних технологіях”?

2. Проблема маніпуляції.

У живій природі людина — якісно нове явище. Вона володіє розумом, здатним на абстрактне мислення, мов­ленням, мовою. Мова і мислення — значні складні си­стеми, на які можна впливати з метою програмування поведінки людини. Який же різновид впливу на нашу поведінку ми ви­значимо як маніпуляцію?

Власне корінь слова «маніпуляція» походить від ла­тинського слова manus — рука. В словниках європей­ських мов це слово тлумачиться як дія, спрямована на об'єкти з певними намірами, цілями (наприклад, ручне керування, огляд пацієнта лікарем за допомогою рук то­що). Мається на увазі, що для таких дій потрібні сприт­ність і вправність.

Звідси походить і сучасне переносне значення слова — спритне поводження з людьми як із об'єктами, речами.

Оксфордський словник англійської мови трактує маніпуляцію як «акт впливу на людей або керування ними зі спритністю, особливо із зневажливим підтекстом, як приховане керування або вплив».

Коли виписати ті визначення, які дають авторитетні зарубіжні дослідники явищам маніпуляції, то можна вирізнити головні, родові ознаки маніпуляції. По-пер­ше, це — різновид духовного, психологічного впливу (а не фізичне насильство чи загроза насильства). Метою дій маніпулятора є психічні структури людської особистості.

Однією з перших книг, безпосередньо присвячених маніпуляції свідомістю, була книга соціолога з ФРН Герберта Франке «Маніпульована людина» (1964). Він дає таке визначення: «Під маніпуляцією переважно тре­ба розуміти психічний вплив, який здійснюється таєм­но, відтак, на шкоду тим особам, на котрих він спрямо­ваний. Найпростішим прикладом цього може бути рек­лама»[2].

Отже, по-друге, маніпуляція — це прихований вплив, факт якого має залишитися непоміченим об'єктом ма­ніпуляції. Як зазначає один із провідних фахівців щодо американських 3МІ, професор Каліфорнійського уні­верситету Г. Шіллер, «для досягнення успіху маніпуля­ція має залишатися непомітною. Успіх маніпуляції га­рантований, коли маніпульований вірить: усе, що від­бувається, природне і неминуче. Коротше кажучи, для маніпуляції потрібна фальшива дійсність, в якій її при­сутність буде непоміченою»[2].

По-третє, маніпуляція — це вплив, який вимагає значної майстерності й знань. Зустрічаються, звичайно, талановиті самоуки з могутньою інтуїцією, здатні на маніпуляцію свідомістю за допомогою доморослих за­собів. Але сфера їхнього впливу незначна, вона обмеже­на особистим оточенням — сім'єю, бригадою, ротою чи бандою.

Коли ж ідеться про суспільну свідомість, про політи­ку, навіть місцевого значення, то, зазвичай, до розроб­ки акції залучаються фахівці або хоча б спеціальні знан­ня, видобуті з літератури чи інструкцій. Оскільки мані­пуляція суспільною свідомістю стала технологією, з'яви­лися професіонали, що володіють цією технологією (або її певними характеристиками). Виникла система підго­товки кадрів, наукові заклади, наукова та науково-по­пулярна література.

Ще одна важлива, хоча й не надто очевидна ознака: до людей, свідомістю яких маніпулюють, ставляться не як до особистостей, а як до об'єктів, різновиду речей. Маніпуляція — це складова технології влади, а не просто вплив на поведінку друга чи партнера.

Як ми виявили, маніпуляція — це спосіб панування ду­ховного впливу на людей через програмування їхньої по­ведінки. Цей вплив спрямований на психічні структури лю­дини, здійснюється приховано і має за завдання змінити думки, спонуки й мету людей у напрямку, потрібному владі.

Підкорення не завдяки технології, а як технологія!

Тиран не міг створити технології, він лише підкоряв людей за її допомогою, до того ж застосовуючи досить примітивні системи (сокира і плаха — вже технологія). У США створювалася саме технологія, і на це працю­вав і працює численний загін професійних інтелекту­алів. Г. Шіллер зазначає: «Там, де маніпуляція є основ­ним засобом соціального контролю, як, наприклад, у Сполучених Штатах, розробка і вдосконалення методів маніпулювання цінуються набагато більше, ніж решта видів інтелектуальної діяльності»[2].

Можна сказати, що в справі маніпуляції фахівці США досягли досконалості. Відомий американський учений Ноам Хомський у книзі «Необхідні ілюзії: контроль над свідомістю у демо­кратичних суспільствах» пише: “протягом 80-х років уря­дам Рейгана та Буша у США вдавалося провадити ціл­ком праву соціальну та мілітаристську політику навіть за обставин, коли в суспільній думці простежувався силь­ний зсув у бік соціал-демократичних принципів. При опитуванні переважна більшість підтримала введення державних гарантій повної зайнятості, державне медич­не обслуговування та будівництво дитячих садків, а спів­відношення прихильників і супротивників військових витрат Складало 3:1. Майже половина населення США була впевнена, що фраза “від кожного за здібностями, кожному за потребами” — стаття Конституції США, а не гасло з “Комуністичного маніфесту” Маркса”[2].

3. Політична реклама

У політичному житті сучасного демократичного суспільства політична реклама займає цілком визначене місце, є найважливішою технологією "паблік рілейшнз". Жодна передвиборна кампанія не обходиться без політичної реклами. На неї в середньому затрачається одна третина від усіх засобів, що виділяються на передвиборну кампанію.

Що ж розуміється під політичною рекламою? Один з дослідників цього поняття В. Черняховскій так пише про складові цього виду реклами: суб'єктом реклами є рекламодавець (політична організація чи діяч, об'єктом — виборці (цільові групи рекламної кампанії), предметом — програми партії, кандидата на виборну посаду, метою реклами — прихід до влади, заняття виборної посади. Звичайно, прихід до влади — це ціль рекламодавця, політичної організації, а реклама — засіб для досягнення цієї мети. Та й сама політична реклама діє не тільки в період передвиборної кампанії і націлена не тільки на неї. Реклама забезпечує діяльність партій, рухів, лідерів, залучає членів суспільства до підтримки тієї чи іншої політичної сили, до участі в різних політичних акціях, рухах протесту. Більш глибоке розуміння політичної реклами знаходимо в О. Феофанова: "Мети і задачі такої реклами — піднести у вкрай доступній, емоційній, лаконічній, оригінальній, що легко запам'ятовується формі суть політичної платформи визначених політичних сил, налаштувати на їхню підтримку, сформувати і впровадити в масову свідомість визначене уявлення про їхній характер, створити бажану психологічну установку, що визначає напрямок почуттів, симпатій, а потім і дій людини"[1].