Велике міське будівництво розгорнулось після прийняття християнства. На ті часи язичництво уже віджило свій вік, оскільки це була релігія первіснообщинного ладу, воно вже не відповідало рівню соціального, політичного і культурного розвитку Русі. Нові соціально-політичні умови розвитку потребували монотеїстичної релігії. В усіх сусідніх державах її різновиди прийшли на зміну язичництву. Після ознайомлення з обрядами і церковною службою кількох релігій Володимир вирішив зупинитися на виборі християнства візантійського зразка. Цьому сприяла політична ситуація того часу, давні і тісні зв"язки з Візантією. Християнське віровчення почало проникати на ці землі, починаючи з ІІІ – ІУ ст. Князь Аскольд був хрещеним, в Києві на Подолі була соборна церква св. Іллі, бабуся Володимира Ольга теж була християнкою. Введення християнства стимулювалось і зовнішніми причинами. Цього потребував розвиток політичних., економічних та культурних відносин з країнами Європи, більшість яких до того часу уже була християнськими. Літописець Нестор писав, що Володимир скликав бояр і старійшин на нараду, де вирішили ознайомитися з різними релігіями. Було обрано десять "мужів", які вирушили в далекі світи дізнатися про віру і службу тамтешніх народів. Найбільше їх вразила служба, що правилася в християнських храмах Візантії. Охрещення Володимира і навернення в християнство його підданих пов!язувалося літописцем із військовим походом на грецьке місто Корсунь (Херсонес). Заволодівши містом, Володимир посилає послів до візантійської столиці і вимагає шлюбу з візантійською царівною Анною. Імператор відповів, що цей шлюб можливий лише за усови хрещення самого князя і держави. Після цього князь повертається до Києва з банатими трофеями, а Корсунь віддає грекам як віно за принцесу. Створена більш як через сто років після справжніх подій літописна повість про охрещення Русі й покладена в її основу "корсунська легенда" поєднала реальні факти з легендами. Історична ймовірність цього джерела і тепер залишається предметом гострих дискусій. Найбільш поширена й достовірна інтерпретація доводить, що корсунська експедиція володимира мала місце 989 року.Тоді Візантія переживала нелегкі часи. Полководець Варда підняв повстання, тому імператор попрохав допомоги у Володимира. На переговорах Володимир підтвердив свою готовність прийняти християнство як державну релігію Русі, а візантійські співправителі обіцяли видати за нього свою сестру Анну, але не виконали своєї обіцянки, тому Володимир захопив Корсунь. Повернувшись до Києва, Володимир хрестить Русь. Нова релігія насаджувалась рішуче. Капище на пагорбі Перуна було зруйноване і спалене, ідолів викинули у Дніпро. "Повість минулих літ" так описує цю подію: князь наказав "поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив"язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на ручай, і дванадцятьох мужів поставив бити [його] палицями… І коли волокли його по ручаю до Дніпра, оплакуали його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. І, приволікши його, вкинули його в Дніпро. І приставив Володимир [до нього людей], сказавши:"Якщо де пристане він, то ви одпихайте його од берега, допоки пороги пройде. Тоді облиште його". І аони вчинили звелене. Коли пустили [його] і пройшов він крізь пороги, викинув його вітер на рінь, яку й досі зовуть Перунова рінь". Літописці-християни пояснювали, що ця акція була вчинена для "знеславлення біса". Більшість сучасних дослідників доводять, що глумлива розправа над Перуном мала скомпрометувати й принизити його недавно ще всесильного в очах київських язичників бога. Проте в системі морально-етичних цінностей язичницького суспільства цей акт насправді виглядав звичайним обрядовим дійством, що символізувало "вигнання" чи "поховання". Його невипадково перенесли до води, адже вона у стародавніх слов"ян віддавна пов"язувалася зі смертю, потойбічним світом. Побиття Перуна палицями також було символічним: ідола необхідно було фізично знищити. На місці капища князь наказав побудувати християнський храм святого Василія. Побудова церков на місці язичницьких капищ символізувала перемогу християнської релігії над язичеством. Головною спорудою Києва у Х ст. була знаменита Десятинна церква (Святої Богородиці), побудована в 989 – 996 рр. На утримання церкви і митрополії Володимир виділив десяту частину прибутків своїх володінь, від чого вона й отримала назву Десятинна. Перший кам"яний храм вражав сучасників розмірами і пишністю вбрання. Літопис відмічає, що його прикрашали ікони, дорогоцінні посудини і хрести, вивезені Володимиром з Корсуня (Херсонеса). Стіни храма покривалв фресковий розпис і мозаїки. В інтер"єрі широко використовувались мармурові архітектурні деталі, тому церкву часто називали "мармуровою", а у літописах вона згадується , як церква Богородиці. у Десятинній церкві були похоронені Володимир, його дружина Анна, сюди ж з Вишгороду перенесли прах княгині Ольги. В 1240 р. церква була останнім оплотом захисників, після довгої облоги храму монголо-татари зруйнували його. Розкопки почалися у 30-х роках ХУІІ ст. за часів Петра Могили. Тут збудували дерев"яну церкву, пізніше кам"яну, яка була зруйнована у 30-ті роки ХХ ст. Дослідження проводили К.Лохвицький, Єфімов, Д.Мілєєв. В 1938 – 39 рр. експедиція, очолювана М.Каргером провела повне дослідження залишків. Було знайдено фрагменти мозаїчної підлоги, фрески, мозаїки, залишки фундаментів. Реконструювати зовнішній вигляд було надзвичайно складно, тому існує декілька його варіантів.
Володимир, побудувавши Десятинну церкву, почав засновувати перші державні школи в Києві. До пам"тного знаку на честь 1000-ліття заснування першої державної школи ми зараз направимося. Звичайно, писемність з"явилася на Русі задовго до офіційного прийняття християнства, але воно сприяло його поширенню. Згадки про першу писемність стосуються Х ст. і містяться в договорах Русі з греками 911 і 944 рр., тексти яких збереглися в "Повісті минулих літ". Так, в договорі 911 р. згадується звичай писати заповіти, якщо людина кудись від"жджала надовго в чужу країну. В договорі 944 р. згадується соборна церква святого Іллі на Подолі. Для її функціонування необхідно було 26 різних богослужебних книг. Це свдчить, що на середину Х ст. писемність на Русі була не просто відома, а й отримала поширення в державних канцеляріях і стала проникати в економіку та побут. До наших часів збереглись дві слов"янські азбуки: глаголиця і кирилиця. Болгарський письменник Х ст. Чорноризець-Храбр у творі "Про письмена" виділи три єтапи розвитку слов"янської писемності. Спочатку слов"яни-язичники вживали для ворожіння і рахування черти і ризи, а коли стали християнами, то почали писатилатинськими і грецькими буквами, але згодом слов"янський просвітитель Кирило створив їм азбуку. Більшість творів давньоруської писемності, що дійшли до наших днів, датуються ХІ – ХІІ ст.ст. Питання про виникнення й витоки слов"яно-руської писемності ще й досі залишається дискусійним у нашій науці. Невідомо, що уявляло собою первісне письмо слов"ян, не з"ясовано походження кирилиці та глаголиці. Деякі досоідники намагаються вирішити це питання шляхом пошуків витоків кирилиці і глаголиці. Цьому питанню присвятили свої праці визначні вчені – І.І. Срезнєвський, Є.Ф.Карський, А.І.Соболевський, І.Тейлор, Е.Георгієв,. М. Тихомиров, Д.Лихачов. Вважається, що за своїм алфавітно-звуковим складом обидва алфавіта схожі, однак їхня графіка не має майже нічого спільного. Найбільш вірогідним є припущення, що кирилиця виникла з більш раннього "протокирилівського" письма. Створення кирилівського алфавіту пов"язане з діяльністю в Моравії в 60-х роках Іх ст. братів-проствітителів Кирила та Мефодія. Кирило, який отримав добру освіту, знав кілька мов. Напрвлений патріархом фотієм як місіонер до Моравії вести проповіді слов"янською мовою, він розробив слов"янську абетку і, використовуючи її, переклав на слов"янську мову основні християнські книги для богослужіння. Чорнорицець Храбр згадує про наявність у слов"ян "свого" письма. Це були черти і ризи. Глаголицю виводять з якогось більш данього письма, можливо, хазарського. Перний час ці два алфавіти існували паралельно.
Завантажити реферат