У своїй діяльності на Україні таємна поліція була не такою обмеженою, як у Москві. Ізольовані від столичних західних журналістів, українські дисиденти не мали захисту так званої «парасолі гласності», як їхні видатні російські та єврейські колеги. Та й проблема національних прав українців не викликала на Заході великого інтересу. Тим часом, побоюючись українського націоналізму, режим проводив на Україні особливо жорстокі репресії. Ось чому київський КДБ мав репутацію найбрутальнішого в СРСР, ось звідки непропорційно велике число саме українських «в'язнів совісті».
Однак завдяки самовідднаній боротьбі дисидентів у громадський свідомості поступово стверджувалася думка, що український народ є не просто придаткомдо "великого брата", що можливе створення незалжної держави. З середовища дисидентів вийшло багато політиків.