Загальні відомості про твір та його авторів
Пісенна творчість – одне з найбільших надбань народного мистецтва. Народна пісня виникла в часи, ще до виникнення мови.
Пісня нерозривно, тісно зв’язана з життям, пісня – це дзеркало життя народу, це історія. ХІІ-ХV ст. була важливим для українського народу. Заключався цей етап в боротьбі проти ряду іноземних поневолювачів.
Якраз в цьому творі “Ой у полі жито” і відображено боротьбу українського народу проти поневолювачів – це турків, татар, та польської шляхти.
Твір “Ой у полі жито” оброблений і надрукований С.Орфеєвим у 1949 році.
Хоровий жанр: хор а сapello.
Відомості про життя і творчість композитора
Серафим Дмитрович Орфеєв народився 15 травня 1904 р. в селі Крутчинська-Байгода, Уманського повіту, Воронежської губернії.
З 1924 по 1928 рік навчається в Воронежському музичному технікумі по класу контробаса.
В 1932 р. закінчив музично-драматичний інститут, як композитор і педагог-теоретик.
З 1934 по 1941 рр. – асистент кафедри композиторів в Одеській консерваторії.
В роки Великої Вітчизняної війни командував артилерійським взводом, був тяжко поранений.
З 1945 р. живе в Одесі. Доцент кафедри композиторів, з 1951 р. – директор Одеської консерваторії. З 1951 р. – член КПРС.
Творчість: чотири квартети для фортепіано і скрипки, хори без супроводу на слова М.Лермонтова, І.Франка, А.Малишка, романси на слова Т.Шевченка, обробки народних пісень різних народів.
Літературний текст
В пісні “Ой у полі жито” розповідається про тугу дівчини за коханим, який загинув у бою з ворогами, за свободу свого Народу.
З самих перших рядків літературного тексту:
“Ой у полі жито, копитами збито,
Під білою березою козаченька вбито.”
ми бачимо, що йдеться про один з багатьох ратних подвигів українського козацтва, волелюбного і безстрашного у боротьбі з ворогом. З слідуючи рядків літературного тексту ми дізнаємось про нещасливу долю української дівчини, яка втратила коханого, яка полакує його на полі бою.
Автор тексту показує всю трагедію дівчини, яка зустрічається з коханим, але вбитим, весь її розпач, душевний біль втрати близької людини.
В пісні показано в образі дівчини – весь український народ, який на ті часи оплакував своїх батьків, синів, братів, вбитих ворогами. На прикладі дівчини автор тексту хоче показати окрему людську долю, на яку припало чимало нещастя, горя, а також покалічених доль, яких на той час було дуже багато.
Тема твору: змалювання трагічної картини – загибелі козака, та безмірної розпачі дівчини над тілом коханого.
Ідея твору: прославлення безмежної відданості і вірності рідній землі, аж до пожертвування життям в боротьбі за кращу долю свого народу.
Образи: образ дівчини-нареченої та образ вбитого козака.
Форма викладу: драматичний вірш.
Музично-виражальні засоби
Жанр твору: історичний, лірико-драматичний твір.
Форма твору: куплетно-варіаційна.
Характеристика мелодії
У обробці народної пісні С.Орфеєв використав тему народної пісні. Мелодія по характеру протилежна і наспівна, дуже добре піддається для розробки поліфонічної фактури.
В народній мелодії використані такі ритмічні вартості:
Голосоведіння мішане: замітне поєднання висхідного з низхідним.
Також трапляється і стрибкоподібне голосоведення:
Протягом всієї обробки композитор зберігає основне ритмічне зерно:
 |
Ладові особливості
Вся мелодія постійно, без відхилень проходить у фа#-мінорі (opis-moll).
В середній варіації, гармонізуючи мелодію композитор використовує в акорді другу понижену ступінь, проте мелодія від початку до кінця проходить в натуральному мінорі.
Роз приділення муз.-тематичного матеріалу між хоровими партіями
В більшості випадків основна мелодія зберігається в партії сопрано, але так як фактура має підголосків стиль викладу, та основна тема на короткі моменти переходить в інші партії. Ось так проводить основну тему тенор:
В 22 такті тему ведуть баси:
Завантажити реферат