Такі напрями діяльності можуть створити умови для професійної орієнтації та самовизначення особистості, від формування стійких мотивів до самореалізації у професійній діяльності, підготовку змін молоді до змін професій, адаптації до ринкової економіки.
Пріоритетною метою розвитку позашкільної освіти та виховання є сприяння становленню творчої особистості дитини, підлітка, молодої людини.
Позашкільна освіта та виховання мають сприяти:
· творчій спрямованості особистості, усвідомленню нею значення передусім творчих, гуманітарних потреб, мотивів, цілей як провідне у її розвитку та життєдіяльності;
· розвиток творчих рис, характеру, а саме цілеспрямованості, ініціативності, допитливості, самостійності, вимогливості, винахідливості, оригінальності, працелюбності, відповідальності тощо;
· творчій самосвідомості, що виявляється у самопізнанні та адекватній самооцінці, самоорганізації, самореалізації, самовдосконалення;
· розвиток творчих якостей інтелекту – логічного, діалектичного та цілісного сприйняття дійсності, спостережливості дослідника, творчої уяви і фантазії, уваги і пам‘яті;
· постійному зростанню потенціалу творчої діяльності – бажання систематично здобувати нові знання у певній галузі , вмінню творчо їх використовувати, експериментувати, досліджувати;
· формування психічних якостей творчої особистості, її темпераменту, властивостей нервової системи;
· вихованню у дітей та підлітків здатності до творчого спілкування з діячами науки, техніки, культури, мистецтва, вміти вести діалог.
Позашкільний навчальний заклад – це загально доступний навчально-виховний заклад, який надає дітям та молоді знання, вміння і навички за інтересами, забезпечення інтелектуальної, духовний та фізичний розвиток, підготовку їх до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для розвитку та організації змістового дозвілля, відповідного до інтересів, здібностей, талантів, обдарувань і стану здоров‘я дітей та молоді.
Позашкільна освіта здобувається громадянами у позашкільних закладах усіх форм власності, а також здійснюється сім‘єю, трудовими колективами, громадськими організаціями.
Позашкільна освіта є складовою частиною системи безперервної освіти, визначеної Законом України “Про освіту”.
ІІ. Дитяча художня школа як один з факторів формування світосприйняття у дітей.
2.1. Виховний потенціал образотворчого мистецтва.
За умов розбудови, демократизації та докорінної трансформації суспільства усвідомлення загрози, яка криється в бездуховності, нікчемності інтересів, емоційної недорозвиненості людей і юнацтва, повернуло систему освіти до загальнолюдських цінностей. Серед останніх у загальному русі за гуманізацію цієї системи поступово зростає роль мистецтва.
Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюється тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості – первинні стосовно інтелекту в формуванні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі.
З-поміж інших видів мистецтва образотворче є унікальним у вирішенні завдань як художнього так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність становить одну з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості.
В аспекті зазначеного проблема радикального поліпшення емоційно-естетичного і духовно-морального виховання диктує такий розподіл акцентів завдань у викладанні образотворчого мистецтва, серед яких виховні та художні розвиткові були б провідними стосовно навчальних. Адже саме вирішення художньо-розвиткових завдань передусім формує рівень художньо-творчої свідомості індивіда, що й визначає ступінь включення учнів у глобальні культурогенні процеси. З огляду на викладене – мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій форм можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу.
Відомо, що здорове сприйняття в будь-якому віці домінує над іншими. Через це важливо якомога раніше закласти фундамент для подальшого активного вдосконалення зорової системи учнів.
Художня діяльність дитини починається ще задовго до того моменту, коли вона вперше переступить поріг школи. Більшість наших дітей, відвідує дитячі садки, а пізніше художні школи, де наступає досить широке знайомство з олівцем, папером, фарбами і пензлем.
Ми знаємо, що в дитячих художніх школах діти часто малюють, вирізують з паперу, наклеюють, займаються з різними природними матеріалами. Все це сприяє розвиткові творчих здібностей дитини. Дитина часто починає малювати ще до відвідання шкли. Як тільки може втримати олівець, починає ним креслити впевнені лінії по папері, хоч у той час ще не надає малюнкам будь-якого змісту. Оте це ще не творчість, а немов підготовка руки, ока, мислення до творчості, яка наступає в школі.
Досвід роботи в загальноосвітніх і дитячих художніх школах, студіях і гуртках образотворчого мистецтва показує, що всіх дітей можна навчити образотворчого мистецтва. Багато дітей, які вступають до студій, які вступають до студій, у дитячі художні школи з низьким або незадовільним рівнем образотворчої підготовки, завдяки заснуванню відповідних форм і методів навчання згодом успішно закінчують школу, а в ряді випадків – художні училища і художній інститут.
Діти, які закінчивши художню школу чи студію і не займаються мистецтвом професіонально, на все життя зберігають любов до нього і малюють як кажуть “для душі”. Вони стають активними пропагандистами образотворчого мистецтва і в міру можливостей вносять елементи творчості в навчання або в роботу за фахом.
Трапляються випадки, коли діти, які на думку педагогів мають дуже посередні здібності до малювання, стають потім художниками-професіоналами.
До дитячих художніх закладів треба приймати всіх дітей: і тих, які бажають малювати, ліпити тощо, незважаючи на ступінь обдарованості, і тих, які не виявляють особливого інтересу до образотворчого мистецтва.
2.2. Структура дитячої художньої школи та особливості навчального процесу.
Учнів, які вчаться в художній школі, можна умовно поділити на чотири групи.
Перша група – діти, у яких, батьки розуміють, люблять і цікавляться мистецтвом і бажають прилучити дітей до скарбів мистецтва.
Друга група – діти, які хочуть займатися образотворчим мистецтвом і не поділяють поглядів батьків на нього.
Третя група – це особлива категорія учнів, які, дізнавшись про існування дитячої художньої школи, самі приходять до неї, приносять багато робіт (малюнки, різьблення по дереву, ліпка, вишивка, дизайн тощо). Їхні радні нічого про це не знають. У таких випадках запрошують батьків до школи і переконують їх у тому, що їхнього сина чи доньку треба обов‘язково вчити образотворчого мистецтва.
Завантажити реферат