Об'єднані комітети складаються з членів палати громад і сенаторів, причому їхнє число повинне відображати загальне співвідношення чисельності обох палат.
Комітети з поточного законодавства. Це новий вид спеціальних комітетів палати громад, що з'явився на початку 80-х рр. Вони створюються для розгляду окремих статей законопроектів після їхнього схвалення палатою в другому читанні. Голови цих комітетів не обираються їхніми членами, а призначаються з особливого списку депутатів, затвердженого спікером.
Регламент установлює, що всі комітети палати громад мають бюджет і можуть користатися послугами експертів і обслуговуючого персоналу.
Законодавчий процес
Порядок проходження законопроектів у палаті громад залежить від виду законопроекту. За сферою регулювання законопроекти поділяють на публічні і приватні. До публічних біллів відносяться законопроекти, що змінюють або доповнюють загальнонаціональне законодавство і тією чи іншою мірою стосуються всіх громадян (бюджет, соціальне забезпечення, охорона здоров'я і т.д.), до приватних відносять законопроекти, що мають локальне значення й розповсюджуються на певне коло осіб чи організацій (зміна правового статусу компанії чи організації).
Публічні законопроекти, у свою чергу, у залежності від того, з чиєї ініціативи вони були внесені, підрозділяються на урядові, тобто внесені кабінетом (на практиці — міністром-депутатом), і законопроекти, внесені окремими депутатами (біллі “приватних членів”). Процедура їхнього розгляду однакова, але будь-який урядовий білль має набагато більше шансів бути затвердженим палатою громад. Урядові законопроекти виробляються самим кабінетом чи комітетом кабінету з питань законодавства й оформляються з урахуванням процедурних вимог у міністерстві юстиції.
Будь-який публічний законопроект повинен пройти в палаті громад такі стадії:
1. Перше читання. Це формальна стадія, на якій відбувається внесення законопроекту в палату. Депутат, що бажає внести білль, повідомляє про це спікера і передає текст законопроекту клерку. Іноді депутат у декількох словах викладає мету внесеного білля. Потім клерк зачитує назву законопроекту і повідомляє, у який день відбудеться друге читання.
Відповідно до регламенту, депутат повинен оголосити про свій намір внести законопроект за 48 годин, про що з'являється інформація в щоденному виданні палати. При внесенні білля депутат повинен одержати на це формальну згоду палати громад. Практика палати громад майже не знає випадків відмови депутату в дозволі внести законопроект.
Правила регламенту відводять два дні на тиждень (вівторок і четвер), а також по одній годині в понеділок і п'ятницю для розгляду питань, пов'язаних із законопроектами окремих депутатів. При цьому в ряді випадків ці питання можуть бути зняті для обговорення більш важливих проблем урядової політики, тому шанси на проходження біллів “приватних членів” невеликі.
У даних умовах питання про те, хто з рядових членів палати громад може внести законопроект, визначається жеребкуванням, що істотно обмежує внесення законопроектів окремими депутатами. На практиці в такому порядку протягом однієї сесії звичайно вноситься до 20 біллів, причому не всі вони розглядаються палатою.
2. Друге читання. На даній стадії відбувається докладний розгляд законопроекту, але при цьому обговорюються тільки його основні, принципові положення. Відповідно до правил процедури, палата не може розглядати окремі статті законопроекту чи будь-які зміни до нього. Вона вирішує питання про те, наскільки доцільно в принципі прийняття даного білля. В результаті другого читання законопроект може бути схвалений і переданий до відповідного комітет для детального розгляду та внесення змін або відхилення у цілому.
3. Стадія комітету. У відповідному комітеті палати відбувається детальний розгляд законопроекту за статтями. Комітет має великі права. Він може відхилити будь-яку статтю законопроекту, виділити яку-небудь частину білля в окремий законопроект, просити в палати надати йому право розділити законопроект на дві або декілька частин або об'єднати два біллі в один. При цьому палата громад не може втручатися в роботу комітету чи вимагати від комітету передати законопроект на розгляд до завершення роботи над ним.
Як правило, біллі направляються в один або декілька постійних комітетів палати, залежно від сфери регулювання білля; іноді — у спеціальні комітети чи об'єднані комітети обох палат парламенту.
Фінансові законопроекти підлягають розгляду в комітеті всієї палати.
4. Стадія звітування. Комітет повідомляє палату про завершення розгляду білля. Мінімум через 48 годин після такого повідомлення палата починає розглядати законопроект постатейно, обговорює зроблені комітетом зміни і вирішує, чи повинні окремі статті білля бути прийняті в колишньому вигляді, з поправками комітету чи змінами, що можуть бути внесені на стадії звітування .
За 24 години до початку розгляду білля з поправками комітету депутати роблять повідомлення про їхній намір поставити на обговорення будь-які поправки на додаток до тих, що вніс комітет. Спікер палати самостійно вирішує питання про те, які з запропонованих депутатами змін і в якій послідовності ставити на обговорення.
5. Третє читання. Як правило, воно має місце відразу після закінчення стадії звітування. Це досить формальна стадія обговорення законопроекту, оскільки під час дебатів палата вже не відходить від прийнятих положень білля. На стадії третього читання можуть пропонуватися зміни, що не торкаються суті законопроекту. Іноді опозиція використовує третє читання як останню спробу провалити урядовий законопроект чи ще раз сформулювати причини своєї незгоди зі схвалюваним біллем.
Після проходження трьох читань законопроект вважається прийнятим палатою громад.
6. Узгодження розбіжностей із сенатом. Після прийняття білля палатою громад клерк відносить його в сенат, де він проходить ті ж стадії. У випадку, якщо сенатори вносять у законопроект зміни, він знову надходить на розгляд палати. Якщо виникають істотні розбіжності в двох варіантах білля, може бути скликана конференція за участю депутатів палати громад і сенаторів. Ця конференція фактично є тимчасовим узгоджувальним комітетом.
Після узгодження розбіжностей і остаточного схвалення законопроекту обома палатами він передається генерал-губернатору Канади; останній дає “королівську санкцію”, тобто затверджує білль, що стає законом і іменується “Актом парламенту”. Якщо інше не визначено, він набирає сили з моменту затвердження його генерал-губернатором, що має чисто формальне право відмовити у затвердженні білля, тобто накласти вето, однак на практиці це право не використовувалося англійськими монархами (і їх представниками — генерал-губернаторами) з початку XVIII в.
Приватні законопроекти проходять ті ж стадії, хоча їхнє обговорення супроводжується деякими процедурними особливостями. Вони спочатку вносяться на розгляд сенату, їх докладно обговорюють у комітетах (у першу чергу в сенатських) із запрошенням представників зацікавлених сторін. Приватна особа чи компанія, зацікавлені в прийнятті такого білля, повинні сплачувати особливе мито при їхньому внесенні і на кожній стадії проходження. В залежності від стадії мито складає 100— 800 дол. В палаті громад приватні законопроекти, як правило, не викликають особливого інтересу, тому дебати практично не проводяться.
Завантажити реферат