Ростові фактори та їх клінічне застосування - Курсова робота

Зміст  

Список скорочень  

Вступ  

1. Фізіологія гемопоезу  

 1.1.Стовбурові клітини  

 1.2. Ростові фактори та механізм їх дії  

2.Використання факторів росту при хворобах системи крові  

 2.1. Гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор  

2.2. Гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор  

2.3. Граноцит як рекомбінантна форма гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора  

 2.4.Еритропоетин  

 2.5.Інші ростові фактори  

Висновки  

Список використаної літератури  

Список скорочень

АЛГ– антилімфоцитарний глобулін

АТКМ – аутогенна трансплантація кісткового мозку

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини

СКПК – стовбурова клітина переферійної крові

СНІД – синдром набутого імунодефіциту

BFU-E – вибух формуюча одиниця еритроцитів

EPO – еритропоетин

G-CSF – гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор

GM-CFC – гранулоцитарно-макрофагальні колонієформуючі клітини

GM-CSF – гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулюючий фактор

ILb – інтерлейкін b

IL-1 – інетерлейкін-1

IL-2 – інтерлейкін-2

IL-3 – інтерлейкін-3

IL-5 – інтерлейкін-5

IL-6 – інтерлейкін-6

IL-9 – інтерлейкін-9

IL-11 – інтерлейкін-11

LAK – лімфокін активовані кіллери

M-CSF – макрофагальний колонієстимулюючий фактор

TIL – лімфоцити, відфільтровані від ракових клітин

Вступ

Фактори росту гемопоетичних клітин є великою групою речовин, що синтезуються в організмі людини багатьма органами. Їх було відкрито зовсім недавно, проте вони з кожним роком знаходять все ширшого практичного застосування при лікуванні різноманітних хвороб системи крові.

Кровотворні органи людини є дуже чутливими до іонізуючого випромінення, яке спричиняє найрізноманітніші порушення їх нормального функціонування. На сьогоднішній день ці хвороби набули великого поширення у зв’язку з аварією на ЧАЕС. У нашій країні в багато разів збільшиласья кількість хворих із злоякісними новоутвореннями кровотворних органів, анеміями та іншими захворюваннями. Часто традиційні методи лікування не дають бажаних результатів. Тому метою написання цієї роботи є всебічний аналіз факторів росту, їх властивостей та можливостей клінічного застосування в боротьбі з патологіями кровотворних органів.

Цього можна досягти проаналізувавши дослідження в цій галузі провідних вчених багатьох країн, їх найновіші розробки та досягнення в області отримання та практичного використання цих речовин. Важливим є визначити результати впливу ростових факторів на кровотворну систему, насамперед на стовбурові клітини та їх клітини-попередники, а також розглянути механізми дії різних цитокінінів на ті чи інші кровотворні елементи при захворюванях системи крові.

Очевидно, що не всі ростові фактори знайдуть собі застосування в клінічній практиці, а лише ті з них, які спричиняють найбільший позитивний ефект при найменших побічних наслідках.

Зрозуміло, що обсяг роботи не може вмістити вичерпної інформації про всі фактори росту гемопоетичних клітин, тому основний акцент буде зроблено на тих, використання яких обіцяє принести найбільшу користь у лікуванні хворих.

1.Фізіологія гемопоезу

1.1. Стовбурові клітини. Кров містить багато типів клітин, що виконують зовсім різні функції: від транспорту кисню до вироблення антитіл. Деякі з цих клітин функціонують виключно в межах кровоносної системи, а інші використовують її лише для транспорту, а свої функції виконують в інших місцях. Однак життєвий цикл всіх клітин крові деякою мірою схожий. У всіх них час існування обмежений, і вони безперервно утворюються протягом усього життя людини. І, наприкінці, суттєвим є те, що всі вони походять від одного того ж типу стовбурових клітин кісткового мозку. Таким чином, ця гемопоетична, або кровотворна, стовбурова клітина плюрипотентна, оскільки дає початок усім видам термінально диференційованих клітин крові [1].

Клітини крові можна розділити на червоні і білі – еритроцити і лейкоцити. Еритроцити залишаються в межах кровоносних судин і переносять О2, зв’язаний з гемоглобіном. Лейкоцити борються з інфекцією, а також поглинають і перетравлюють залишки зруйнованих клітин і т.п., виходячи для цього через стінки капілярів в тканини. Крім цього, в крові у великих кількостях містяться тромбоцити, що являють собою не звичайні цілі клітини, а дрібні клітинні фрагменти, або “міні-клітини”, що відокремилися від кортикальної цитоплазми великих клітин, що називаються мегакаріоцитами. Тромбоцити специфічно прилипають до ендотеліальної вистилки уражених кровоносних судин, де допомагають у відновленні їх стінки і беруть участь у процесі згортання крові. Різні типи клітин крові і їх функції наведено в табл.1.

В той час як кожен еритроцит схожий на всякий інший еритроцит, а тромбоцит на інший тромбоцит, лейкоцити поділяються на ряд різних класів, На основі морфологічних особливостей, які видно в світловий мікроскоп, їх традиційно поділяють на три головні групи: гранулоцити, моноцити і лімфоцити. Всі гранулоцити містять численні лізосоми і секреторні гранули, і отримали свої назви за відмінний характер забарвлення цих гранул. Різниця в забарвленні відображує важливі хімічні і функціональні особливості. Нейтрофіли (які називать також поліморфноядерними лейкоцитами через багатодільні ядра) найчисленніші з гранулоцитів, захоплюють, вбивають і перетравлюють мікроскопічні організми, особливо бактерії. Базофіли виділяють гістамін (а у деялих видів серотонін), який бере участь у запальних реакціях. Еозинофіли допомагають у руйнуванні паразитів і впливають на алергічні реакції.

Моноцити, виходячи з кров’яного русла, стають макрофагами, які поряд з нейтрофілами є головними “професіональними фагоцитами”. Обидва типа фагоцитів містять спеціалізовані органели, які зливаються з новоутвореними фагоцитозними гранулами (фагосомами) і атакують поглинуті мікроорганізми за допомогою високореактивних молекул супероксида (О2) і гіпохлорита (НОСІ), а також концентрованої суміші лізосомних гідролаз. Макрофаги, однак, значно більші за розмірами і довше живуть, ніж нейтрофіли, а до того ж мають унікальну особливість перетравлювати великі мікроорганізми, такі як найпростіші.

Табл. 1*