Обставини, при наявності яких можливо затримання:
1) характер і ступінь громадської небезпеки злочину;
2) ступінь небезпеки особи самого злочинця;
3) співвідношення сил затримаючого і затримаючих;
4) обстановка затримання;
5) поведінка особи під час затримання;
Право громадян на затримання злочинця носить самостійний характер, тобто громадяни здійснюють дане право незалежно від того чи мають вони можливість звернутися за допомогою до органів влади.
Заходи по затриманню злочинця і захисні дії дуже схожі між собою.
1. Право на здійснення цих дій виникає лише у відношенні особи, що скоює суспільно небезпечний вчинок.
2. Мають активний характер.
3. Мета попередження і припинення нанесення шкоди або іншої шкоди (затримання після здійснення посягання, оборона – під час здійснення). Загальна мета затримання – затримати і доставити до органів влади. Загальна мета оборони – запобігання нападу.
4. Як затримання так і необхідна оборона правомірні лише при додержанні певних умов.
Суспільні та юридичні ознаки затримання злочинця:
1) cуб’єктивне право кожної людини – «Кожна особа має право на…»(ч.1ст.15 УК України).
2) незалежне право – тобто не залежить від можливості особи уникнути нападу чи звернутися за допомогою до інших осіб або до органів влади;
3) універсальне право – наявність його не залежить від наявності у осіби інших прав ;
4) найбільш суспільне право – може бути застосовано для захисту права та інтересів усіх інших осіб;
Пленум Верховного суду України у постанові від 28 червня 1991року зазначив, що відповідно до закону заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, під час правомірного її затримання за правовими наслідками прирівнюється до необхідної оборони. При цьому слід мати на увазі, що не є злочином дїї, які хоч і підподають під ознаки діяння, передбаченого уголовним законом, але спрямовані на затримання особи в момент або беспосередньо після вчинення злочину з метою передачі органам влади, якщо при цьому не допущено явної невідповідності засобів затримання характерові і ступеню суспільної небезпеки.
Об'єкт заподіяння шкоди.
Правомірним визнається шкода, що була заподіяна іменно злочинцю, тобто його життя, здоров'ю або майну. Якщо у ході затримання була заподіяна шкода третій стороні, то він повинен розглядатися з точки зору крайньої необхідності, тобто тут буде ідеальна сукупність – акту правомірного затримання і акту правомірного заподіяння шкоди злочинцю.
Деякі автори нарікають на те, що КПК України «регламентує процесуальну діяльність лише органів дізнання, слідства щодо проведення такої слідчої дії, як затримання злочинця. Право проводити таку слідчу дію окремим громадянам законом не дано 1. Таке право громадянам законом дається Кримінальним законом (ст. 15 КК україни), а кримінально-процесуальний закон не може давати таке право. Згідно кримінально-процесуальному законодавству 'затримання'-'слідча дія. Слідчий або орган дізнання, здійснюючи дане право, виносить відповідний процесуальний документ (протокол затримання), тобто він облицює процес затримання у процесуальну форму.
Підстави і умови правомірності заподіяння шкоди злочинцю при затриманні.
умови:
1) вимушенність;
2) певне спрямування;
3) особлива мета;
4) пропорційність;
Правомірним визнається така шкода, що відповідає сукупності усіх цих умов.
Вимушенність:
- опір злочинця при його затриманні;
- тяжкість скоїного злочину;
- спроби переховатися;
Тут необхідно враховувати два фактору: 1. Фактор, що характеризує злочинця та його поведінка при затриманні. 2. Фактор, що характеризує громадянина його затримуючого.
У перший фактор входить поведінка злочинця, що свідчить про його намагання ухилитися від затримання, або його опір. У другий фактор входять обставини, що свідчать про неможливість конкретного громадянина затримати злочинця без застосування насильства. Тут має значення число осіб з двох сторін: вік, фізичні сили, озброєність та ін. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що підстави заподіяння шкоди злочинцю при затриманні, визначаються такою обстановкою затримання, при якій у громадянина була відстуня реальна можливість без серйозної небезпеки для себе та третіх осіб, здійснювати ненасильнецьке затримання протидіючому злочинцю, що викликає необхідність заподіяння йому певної шкоди.
У випадку, коли затримання злочинця було законним і шкода відповідає умовам крайньої необхідності, відповідальність громадянина повністю виключається. Якщо при законному затриманні заподіяння шкоди не задовольняє умовам крайньої необхідності, то громадянин несе відповідальність на загальних підставах.
Мета заподіяння шкоди – припинення діяльності, затримання і доставка до органів влади. Правильна оцінка заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні потрібна для з'ясування тих фактів, що розмежують правомірне затримання від саморозправи. Однак мета – доставка особи до органів влади не завжди може бути досягнута. Якщо вона не досягнута по об'єктивним причинам, то заподіяння шкоди все рівно буде правомірним. Вимушене заподіяння шкоди не може бути необмеженим, тобто шкода повинна мати розумні межі. Шкода визнається правомірною якщо вона відповідала небезпеці здійсненого посягання і обстановці затримання злочинця. Іншими словами шкода, що заподіюється повинна бути пропорціональною:
1) обстановці затримання;
2) небезпеки скоїного злочину;
3) особі, що затримується;
4) силам та засобам, наявним в обох сторін;
Перераховані умови відповідності завжди повинні розглядатися у своїй сукупності.
Разом з тим ч. 3 ст. 15 КК України прирівнює до необхідної оборони не будь-які дії по затриманню злочинця, а лише ті з них, що були вжиті безпосередньо після здійснення посягання. Отже, перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю згодом після закінчення їм посягання не можна бути приравняти по правовим наслідкам до необхідної оборони. Відповідальність на загальних підставах може наступати лише у двох випадках: 1) коли заподіяна злочинцю шкода не є необхідною для його затримання, тобто при недодержанні громадянином умови, про вимушенність шкоди, що заподіюється; 2) коли вимушено заподіяна злочинцю шкода, явно не відповідна характеру та небезпеці посягання або обстановці його затримання, мала місце не безпосередньо після здійснення злочину, а згодом.
Привілейований характер перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при затриманні виражається насамперед у тому, що кримінальна відповідальність за шкоду, заподіяну у результаті виходу за межі дозволеного, може наступити у випадку заподіяння злочинцю не будь-якої, а тільки тяжкої шкоди. Крім того, покаранність цього злочину характеризується значно зниженими санкціями у порівнянні з санкціями однойменних злочинів, не пов'язаних, однак із затриманням злочинця. Очевидно, що правильне рішення питання про кваліфікацію дій громадян, що перевищили міри по затриманню злочинця, спроможного виявити серйозний вплив на розвиток ініціативи у боротьбі зі злочинністю. Неправильне застосування закону, притягнення до відповідальності осіб, у діях яких було було відстунє перевищення означених меж, або засудження їх за більш тяжкі злочини, у здійсненні яких вони не винуваті, може перешкодити широкому притягненню громадськості до боротьби зі злочинністю, завадити у тій або іншій мірі проведенню у життя нормативних наказів, направлених на подальший розвиток ініціативи населення у боротьбі з правопорушеннями. Рівним чином не притягнення до відповідальності осіб, винних у необгрунтованому заподіянні злочинцю шкоди, спроможно породити свавілля, свідомість безкарності за здійснення суспільно небезпечних дій, зневагу до особистості, закону.
Завантажити реферат