Проте Джеймс Медісон, як і багато інших членів Конвенту, визнавали, що національний уряд потребував у розширених повноваженнях і повинний бути заснований на підтримці нації як єдиного цілого, якщо США хоче стати нацією з реальною силою і єдністю. Критики Конституції підтверджували, що уряд не може працювати ефективно на рівні такої великої держави - нації. Вони побоювалися консолідації влади в національному уряді і думали, що кінцем експансії національної влади може стати тільки деспотизм і тиранія. Антифедералісти були упевнені, що республіканський уряд, заснований на представництві, може ефективно функціонувати лише на локальному або цивільному рівні. Проте федералісти зуміли переконати політичних супротивників, і в такий спосіб США стали першою в історії федеративною державою, політичний устрій якої визначено і закріплено в Конституції (статті IV і VI; пізніше і X поправка )[12].
Відповідно до Конституції, федералізм являє собою подвійну форму державного уряду, у якому є присутнім функціональний і територіальний поділ влади. Федералізм являє собою ніби поступку між двома іншими формами політичного устрою: унітарної і конфедеративної. У унітарній державі вся повнота влади знаходиться в руках центрального уряду. У альтернативній формі - конфедерації - загальний центральний орган - Рада Конфедерації обговорює лише питання загальної політики і грає більше рекомендаційну роль стосовно своїх суверенних членів, а вся повнота влади знаходиться в них. У федералізмі між центральним і місцевими урядами існує встановлене Конституцією і законами поділ владних повноважень і функцій.
Упорядники Конституції США чітко розподілили повноваження, якими був наділений федеральний уряд, а усе "інше" (без деталізації і перерахування) віддали владі штатів. Таким чином, центральному уряду належить виключне право проведення зовнішньої й оборонної політики, надання громадянства США іммігрантам, емісії грошей і контролю грошового обігу, забезпечення внутрішньої безпеки, визначення національних пріоритетів і ряд інших.
У відання штатів вносяться такі статті як цивільне і карне законодавство, організація народного утворення, охорони здоров'я, забезпечення суспільного порядку, будівництво і підтримка доріг і комунікацій, контроль за використанням землі і природних ресурсів, і т.д. Деякі функції, наприклад оподатковування або екологічна безпека, належать і центру, і штатам. Взагалі, система поділу державних прибутків і витрат між центром і штатами досить чітко і послідовно розподілена і: визначені рівні влади мають визначені джерела надходження в бюджет, тим самим уникаючи конфліктного поділу.
Важливо, що навіть при наявності в штатів всіх атрибутів суверенітету (герб, прапор і т.п.), стаття IV Конституції недвозначно встановлює повний суверенітет тільки на федеральному рівні, усі федеральні закони і договори спілки повинні здійснюватися на всій території США в будь-якому штаті. Спочатку це викликало жорсткі розбіжності і навіть привело до Громадянської війни 1861-1865 рр., самої кровопролитної з тих, що коли-небудь велися на території Америки, і яка посіяла найбільший за всю історію розбрат між громадянами країни. Дане положення розглядається як наріжний камінь існування і функціонування американської федерації.
РОЗДІЛ III
КОНСТИТУЦІЯ І ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Конституція США - одна із самих старих і стабільних. У США реальна політична влада розділена на три гілки влади. У інших же парламентських демократіях вона зосереджена в руках єдиного верховного законодавчого органа. Повноваження політичної влади розділені між національним урядом і урядом штатів, тоді як у більшості європейських країн влада концентрується в центрі - у руках національного уряду.
Конституція США, одна із найстарших нині чинних конституцій і одна із найбільше "жорстких": за 200 років у неї було внесено всього 26 поправок, 10 із них були внесені в 1791 році, так званий Білль про права. На противагу юридичної конституції існує, на думку американських теоретиків, "жива конституція". Іншими словами, Конституція 1787 року діє в даний час із численними доповненнями у виді судових прецедентів, законів Конгресу, актів президентів.
Під дахом Конституції 1787 року розвивалися й удосконалювалися і саме законодавство, і законодавча техніка, і вся система правозахисних механізмів, що дозволило американцям процвітати в багатьох відношеннях, а головне, забезпечити стабільність і правонаступність у своєму економічному і соціальному розвитку. У силу гнучкості конституційного механізму забезпечення законності серйозних спроб скомпрометувати правові механізми, що існували, не починалося протягом двох сторіч. Конституція дотепер є юридично активної; 27 поправка до неї була прийнята лише в 1992 році.
Проте коли мова йде про вплив Конституції, то варто пам'ятати що в її словах і фразах немає нічого магічного. Могутня не сама конституція, а конституційна система. Ця система складається, по-перше, із відношення суспільства до Конституції, а по-друге, із зразків поводження й інститутів, вирощених навколо конституції.
Досвід інших країн підтверджує грунтовність цієї точки зору. Десятки країн писали свої конституції, але деякі з них виявлялись або декларативними, або неефективними для прав громадян.
Що б не було в інших країнах, у США конституційне правління є могутньою силою, із котрої необхідно рахуватися. Американська Конституція є живим законом, оскільки вона реально проведена в життя, у тому числі і за допомогою "судового контролю". Суди - ефективні провідники конституційної системи. Вони могутні, і важлива їхня роль у конституційному контролю. Коли люди говорять про конституцію як про живий закон, вони звичайно мають наувазі ті концепції і трактування, що були винайдені, розвинуті та поширені судами.
Але необхідно звернутися і до теорії. Конституція безумовно має верховенство над усіма джерелами права. Вона має вищий авторитет. Жодна людина, жодна гілка влади - ні президент, ні Конгрес, ні поліцейський на перехресті - не мають права ігнорувати Конституцію; її формулювання і правила є законом для всіх, а суди виступають у ролі провідників Конституції; вони мають право піддавати перевірці конституційні дії з метою оголосити їх недійсними і безсилими. З шанобливого відношення до Конституції починається і законослухняність і довіра до влади, що засновує свої дії насамперед на конституційних законах; саме їхня сукупність і ефективна дія надає політичній системі й уряду сталість і легітимність.
ВИСНОВОК
Риси американської Конституції, описані вище, продовжують характеризувати Конституцію і наприкінці двадцятого сторіччя. У той же час, із 1787 року відбулися серйозні зміни в ній через еволюцію в інтерпретації і застосуванні документа.
З одного боку, місцеві уряди й уряду штатів продовжують грати значну роль в американській політичній системі і беруть на себе досить широкий спектр задач, у той час як центральною прерогативою федерального уряду залишаються питання міжнародної політики і справ загальнонаціональної важливості.
Завантажити реферат